Еристика – Хоменко І. В. – 2.4. Алгоритм аналізу аргументації
На практиці досить часто індикатори точки зору та аргументів відсутні. У зв’язку з цим буває важко з’ясувати, яка аргументація має місце: прогресивна чи регресивна.
Приклад Розглянемо аргументацію: “Катерина більше не хоче вивчати англійську мову. Вона не буде займатися на курсах іноземних мов”.
Можливі дві інтерпретації цієї аргументації.
1. Регресивна побудова: “Катерина більше не хоче вивчати англійську мову (точка зору), тому що вона не буде займатися на курсах іноземних мов (аргумент)”.
2. Прогресивна побудова: “Катерина більше не хоче вивчати англійську мову (аргумент), тому вона не буде займатися на курсах іноземних мов (точка зору)”.
Таким чином, у наведеному прикладі визначитися зі складниками аргументації, аналізуючи тільки вихідний текст, неможливо.
Якщо немає ніяких індикаторів точки зору та аргументів, тоді звертають увагу на контекст промовляння.
Контекст промовляння може бути:
O вербальним;
O невербальним.
У першому випадку звертають увагу на додаткові тексти. Наприклад, хтось чув, що Катерина прийняла рішення не вивчати англійську, або додаткові репліки в спорі свідчили саме про це. У цьому разі вихідний текст можна витлумачити як регресивну аргументацію.
Посилання на розходження в думках, яке необхідно подолати в суперечці, або на відмінність у точках зору також може допомогти скласти ясний контекст, який полегшить інтерпретацію аргументації на вербальному рівні.
У другому випадку мають на увазі специфіку промовляння аргументації, ситуацію, в якій знаходяться сперечальники, культурний контекст тощо. Щодо наведеного прикладу, то, можливо, за інтонацією промовляння можна було зрозуміти складники аргументації.
При інтерпретації аргументації також може мати значення як загальна, так і специфічна фонова інформація.
2.4. Алгоритм аналізу аргументації
Для того щоб проаналізувати аргументацію, треба зробити такі кроки.
1. З’ясувати точку зору, наявну в аргументації. За якими ознаками ви можете її визначити?
2. Визначити, чи є точка зору позитивною або негативною.
3. З’ясувати аргументи, наявні в аргументації.
4. Визначити, чи є наведена аргументація обгрунтуванням/ доведенням або критикою/спростуванням.
5. Визначити, чи є аргументація прогресивною або регресивною.
Приклад Аргументація: “Застосування кількісних підходів до вивчення політичних явищ доцільне. Так, у випадку виключно опори на логіко-інтуїтивний аналіз ми можемо недооцінити значущості багатьох факторів, що формують реальну поведінку політичних діячів. Крім того, якщо побоювання труднощів призводить до відмови від числового виразу важливих у пізнавальному плані гіпотез, то науковий процес серйозно постраждає” (К. П. Боришполец Методы политических исследований. – М., 2005. – С. 152).
Аналіз аргументації:
1. Точка зору: “Застосування кількісних підходів до вивчення політичних явищ доцільне”.
2. Точка зору позитивна.
3. Для захисту точки зору автор використав два аргументи.
O “У випадку виключно опори на логіко-інтуїтивний аналіз ми можемо недооцінити значущості багатьох факторів, що формують реальну поведінку політичних діячів”.
O “Якщо побоювання труднощів призводить до відмови від числового виразу важливих у пізнавальному плані гіпотез, то науковий процес серйозно постраждає”.
4. Наведена аргументація є обгрунтуванням.
5. Наведена аргументація регресивна.
Словник термінів
Аргументація – це діяльність учасника суперечки, мета якої – захистити свою точку зору, переконавши співрозмовника в її прийнятності.
Аргументи – це висловлювання, за допомогою яких обгрунтовують або критикують точку зору.
Доведення – це встановлення істинності твердження, яке містить точка зору.
Емпірична аргументація – це аргументація, в якій точку зору захищають безпосередньо звернувшись до дійсності (експеримент, спостереження тощо).
Критика – це захист негативної точки зору. Окремим прикладом критики є спростування.
Обгрунтування – це захист позитивної точки зору. Окремим прикладом обгрунтування є доведення.
Прогресивна аргументація – це аргументація, яка має такий порядок: “аргумент (и) – точка зору”.
Регресивна аргументація – це аргументація, яка має такий порядок: “точка зору – аргумент (и)”.
Спростування – це встановлення хибності твердження, яке містить точка зору.
Теоретична аргументація – це аргументація, в якій точку зору захищають за допомогою вже відомих положень (аргументів), побудувавши певні міркування.
Точка зору – це думка, яка фіксує відношення людини до твердження, змістом якого є певна пропозиція
Література
Аристотель. Топика. – Соч.: В 4-х т. – Т. 2. – М., 1978. – С. 533-593.
Важнейшие концепции теории аргументации. – СПб, 2006. Герасимова И. А. Практический курс по аргументации. – М., 2003.
Еемерен Ф. X. ван, Гроотендорст Р., Хенкенмас Ф. С. Аргументация: анализ, проверка, представление. Учебное пособие. – СПб, 2002.
Еемерен Ф. X. ван, Гроотендорст Р. Речевые акты в аргументативных дискуссиях. – СПб, 1994.
Ивин А. А. Основы теории аргументации. – М., 1997.
Мысль и искусство аргументации. – М., 2003.
Поварнин С. И. Спор. О теории и практике спора. – СПб, 1996.
Рузавин Г. И. Логика и аргументация. – М., 1997.
Хоменко I. В. Логіка. – К., 2004.
Хоменко I. В. Логіка. – К., 2007.
Хоменко I. В. Еристика: мистецтво племіки. – К., 2001. Barth E. M., Krabbe E. C. From Axiom to Dialog. – Berlin: Walter de Gruyter, 1982.
Freeley A. J. Agumentation and Debate: Critical Thinking for Reasoned Decisinion Making. – Belmont, CA: Wadswoth, 1993. Govier T. A. Practical Study of Argument. – Belmont, CA: Wadswoth, 2006.
Hamblin C. L. Fallacies. – London: Methuen. Photographic reprint Newport News, VA: Vale Press, 1970.
Johnson R. H., Blair J. A. Logical Self-Defence. – United States Edition. New Jork: McGraw Hill Ryerson, 1993.
Rescher N. Dialectics. A Controversy-Oriented Approach to the Theory of Knowledge. – Albany: SUNY, 1977.
Toulmin S. E. The Uses of Argument. – Cambridge University Press, 1958/1998.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)