Економіка підприємства – Іванілов О. С. – 2.3. Організаційні форми підприємницької діяльності
На початковому етапі будь-якої підприємницької діяльності одним із важливих є питання про форму і організацію. В умовах ринкової економіки відомі три основні організаційні форми: одноособове володіння, товариства, корпорації. В США, наприклад, єдиним для всіх цих форм є поняття фірми, тобто вони, за американськими законами, є юридичними особами. Ідеальних форм у бізнесі немає, кожна має свої недоліки та переваги, тому кінцевий вибір початкових підприємців залежить від різних умов (табл. 2.1).
Діловим людям, які збираються вибирати форму власної справи або кооперативу, госпрозрахункової державної фірми або орендного утворення і т. п., буде дуже цікаво ознайомитися з американським досвідом. Звичайно в діловій практиці при виборі форм бізнесу звертається увага на таке питання:
Які формальності при створенні підприємства найбільше не влаштовують підприємця?
Які організаційні, юридичні та інші витрати мусять понести на початковому етапі?
Чи буде зачеплена особиста власність власників підприємства у випадку розрахунку із кредиторами в результаті банкрутства або ліквідації підприємства з інших причин?
Наскільки просто може бути передане право власності всього або частини підприємства іншими фірмам або особам?
Як саме можна привернути допоміжний капітал?
Як може вплинути на справу фірми смерть або тяжка хвороба власника?
Таблиця 2.1
ОСОБЛИВОСТІ ФОРМ ПІДПРИЄМНИЦТВА
Показник | Одноосібне володіння | Товариство | Корпорація |
Юридичний статус власника | Не потребує юридичних формальностей; необмежена Відповідальність; поширюється на власне майно | Згода між партнерами; необмежена відповідальність партнерів | Необхідність затвердження статуту; обмежена відповідальність, зумовлена розмірами акціонерного капіталу |
Можливості | Обмежені і визначаються особистим капіталом та кредитоспроможністю власника – | Обмежені особистими капіталами партнерів та їх спроможністю одержувати кредит | Потенційно широкі, оскільки можна залучати капітали інвесторів |
Тривалість існування | Обмежена життям, якщо бізнес не буде спродано | Обмежена періодом дії згоди між партнерами | На практиці немає межі тривалості існуванню корпорації; власність може бути передана шляхом продажу акцій |
Гнучкість та конфіденційність бізнесу | Не обмежені | Гнучкість обмежена положеннями узгодження між партнерами; конфіденційність визначається відносинами між ними | Гнучкість обмежена положеннями статуту; багато корпорацій мають обов’язок публікувати частину своєї фінансової інформації |
Оподатковування | Особистий прибутковий податок; спадкоємці повинні сплачувати податок за спадок, що примушує продавати бізнес для зменшення податкових виплат | Особисті прибуткові податки; податки за спадок сплачуються як при одноосібному володінні | Корпоративний податок на прибуток; особистий прибутковий податок на дивіденди; податок за спадок не сплачується, тому що акції померлого акціонера можуть бути продані |
Наскільки активно власник бізнесу може брати участь в управлінні підприємством?
Як саме обрана організаційна форма буде впливатиме на перспективи бізнесу?
Хоча багато з наведених питань не зовсім звичайні для ділових людей в Україні, це дуже важливі практичні проблеми, які мусить вирішувати кожний з них.
Одноосібне володіння – це одна з найдавніших форм організації підприємництва, яка була розповсюджена в часи НЕП у нашій країні.
Це підприємство, власниками якого є одна особа або одна сім’я, які отримують весь доход (після відрахування всіх витрат і виплати податків) і які несуть весь ризик від бізнесу. Як правило, власники такого підприємства одночасно є його активними менеджерами. Найближчим близьким аналогом цієї форми є діяльність, яка заснована на власній праці. У зв’язку з прийняттям закону про власність можливості для використання такої форми розширюються.
Одноосібна форма – одна з найпростіших форм бізнесу, особливо в тому, що стосується його початку, функціонування і ліквідації. Одноосібна власність дуже розповсюджена в світі. Так, близько 80 % усіх підприємницьких організацій у США (15 млн)- це одноосібні підприємства. Ця форма дуже розповсюджена в роздрібній торгівлі консультаційному бізнесі, сфері харчування та багатьох інших видах послуг.
Переваги одноосібної форми підприємництва:
1. Простота в організації. Не потрібно розробляти статуту та інших юридичних документів. Для початку необхідно тільки отримати ліцензію або патент, якщо ваш бізнес довгостроковий. Єдина умова для довготривалого бізнесу – його легальність.
2. Повна самостійність, свобода та оперативність дій.
Ця форма передбачає максимальну свободу дій підприємця. У разі прийняття рішень йому не потрібно звертатися до ради директорів або ж добиватися згоди партнерів. Він сам розробляє політику своєї фірми. Ця форма підприємництва підходить людям з індивідуальними рисами.
3. Максимум спонукальних мотивів. Одноосібна форма власності забезпечує максимум спонукальних мотивів для зацікавленості в успіху бізнесу. Оскільки доходи надходять до єдиного власника підприємства, він зацікавлений у кропіткій праці, старанному контролі над справами, у прийнятті рішень і максимальному розширенні ділових операцій.
4. Конфіденційність діяльності. В деяких видах бізнесу основний капітал фірми становлять спеціальні секретні формули і технологія виробничого процесу. Одноосібний вид власності значно більше, ніж інші організаційні форми, дає змогу зберегти їх у таємниці від інших.
5. Низькі організаційні витрати. Організаційні витрати в цьому виді бізнесу дуже низькі. Наприклад, корпорація повинна оплачувати витрати юридичних служб при своєму формуванні, а також платити гонорари за розробку статуту, інші організаційні підприємства; товариства несуть витрати за оформлення юридичної згоди про своє створення. Одноосібна форма не потребує таких витрат.
6. Гнучкість. Одноособовий підприємець має можливість бути максимально гнучким у веденні справ. Методи і способи можуть швидко змінюватися залежно від ситуації на ринку, умов конкуренції, смаків і запитів клієнтів, економічного положення в країні і та ін.
Недоліки бізнесу заснованого на одноосібній власності:
1. Труднощі привертання великих капіталів. Серйозним недоліком цього виду бізнесу є труднощі в привертанні великих капіталів для початку і розширення масштабних проектів або ділових операцій. Звичайно сумарний капітал, який вкладений у підприємстві одноосібним власником, складається з його власних коштів, коштів його друзів і родичів або кредитів банку. Хоча підприємець може мати хорошу кредитоспроможну репутацію, йому значно важче отримати дуже великий кредит. У цьому випадку немає ніяких можливостей для залучення інвесторів зі своїм капіталом у його справу, як це можливо було б зробити в корпорації або товаристві. З вигляду того, що рейтинг кредитоспроможності єдиновласника не дуже високий порівняно з великими фірмами, він повинен платити значно вищі відсотки за кредити. Якщо підприємство функціонує успішно, воно може бути розширено за допомогою реінвестування частини або всього прибутку. Але якщо бізнес йде успішно, одних прибутків фірми не досить; якщо єдиновласник вирішив розширити свої ділові операції, він звичайно переходить до другої форми власності (товариства або корпорації).
2. Невизначеність термінів діяльності. Діяльність одноосібної фірми юридично закінчується зі смертю власника, його банкрутством, тюремним ув’язненням або психічним захворюванням, а саме – одноосібні фірми прибуткові, доки активні їхні власники. З вигляду того, що термін життя такої фірми не визначений, інші бізнесмени звичайно не дуже охоче заключають довгострокові фінансові згоди з нею.
3. Необмежена відповідальність за борги. Це, з одного боку, перевага одноосібного виду підприємництва, тому що кредитори охоче дають гроші індивідуалам, чия приватна власність є гарантією оплати боргів у випадку банкрутства або невдачі в бізнесі. В той же час у випадку невдачі єдиновласний підприємець може втратити всі свої власні заощадження і власність. Цей ризик відлякує багатьох людей від подібного виду бізнесу і підштовхує їх на припинення єдиноосібного підприємництва або перетворення його в інші форми з обмеженою відповідальністю.
4. Недолік спеціалізованого менеджменту. Звичайно, єдиноосібний підприємець виконує сам усі види менеджменту, частіше виступаючи в ролі генерального менеджера, менеджера з продажу, збуту і реклами, фінансиста, кадровика і постачальника. Однак лише деякі володіють якостями, необхідними для такої професійної та ефективної діяльності. І як результат, одна або декілька ланок у ланцюгу ділових операцій опиняються слабкими зі всіма випливаючими звідси наслідками.
5. Функціональні недоліки. З вигляду труднощів отримання капіталу в одноосібних фірмах є проблеми оперативного характеру, наприклад: невдале місце знаходження самої фірми, непідходяща споруда і обладнання; неможливість платити таку заробітну плату, яка привернула б найбільш працездатних, цілеспрямованих людей, неспроможність придбати товари для фірми в такій кількості, яка гарантувала б від проблем дефіциту в постачаннях.
Короткий огляд достоїнств та переваг одноосібного підприємництва дає підставу думати, що ця організаційна форма має зміст тільки в тому випадку, якщо: а) для бізнесу не потрібно великих капіталів; б) фірма може керуватись однією особою або сім’єю; в) бізнес не охоплює складну схему зв’язків; г) не має необхідності в приватних контактах власника з великою кількістю людей з виробничих питань.
Якщо не всі ці умови уявні, то слід пошукати іншу форму організації справи.
Одноособова форма підприємництва особливо прийнятна, коли бізнес тільки починається, коли вкрай важлива гнучкість, оперативність, кропітка робота і постійна власна увага до справи.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)