Економіка підприємства – Гетьман О. О. – 2.3. Форми здійснення підприємницької діяльності
Аналізуючи різні точки зору щодо визначення сутності підприємництва, можна зробити висновок, що як соціально-економічний феномен підприємницька діяльність представляє собою реалізацію особливих здібностей індивіда, що виражається в раціональному поєднанні факторів виробництва на основі інноваційного ризикового підходу для отримання виправданого підприємницького доходу. Під підприємницьким доходом тут варто розуміти додатковий дохід від управління, одержуваний підприємцем завдяки його природним якостям чи особливому вмінню аналізувати і по-новому комбінувати фактори виробництва в залежності від зовнішніх умов.
З огляду на те, що підприємницька діяльність пов’язана зі здійсненням визначених функцій, таку діяльність можна охарактеризувати як процес планування, організації і здійснення безперервного, постійно відновлюваного відтворення товарів (надання послуг) з метою задоволення економічних, соціальних і екологічних потреб суспільства (його членів) і одержання прибутку.
Підприємницька діяльність може здійснюватися в таких формах:
– безпосереднє виробництво будь-якого товару (продукту, послуги);
– виконання посередницьких функцій з товароруху від виробника до споживача. У рамках такого подіну праці сформувалася типологія підприємницької діяльності, яка представлена на рис. 2.1.
Рис. 2.1. Типологія підприємницької діяльності
Підприємництво є особливим видом економічної активності через обов’язкову наявність етапу, пов’язаного з підприємницькою ідеєю – результатом розумової діяльності, яка згодом набуває матеріалізованої форми. Відтак схематично здійснення виробничої підприємницької діяльності можна зобразити таким чином (рис. 2.2):
Рис. 2.2. Загальна схема підприємницької діяльності
Що стосується підприємництва в сфері” посередництва, тут потрібні деякі пояснення, зокрема щодо його складових елементів.
Відповідно до ст.295 ГКУ агентська діяльність є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб’єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб’єкта, якого він представляє.
Агентські відносини виникають у разі;
– надання підприємством на підставі договору повноважень комерційному агенту на вчинення відповідних дій;
– ухвалення підприємством укладеної в його інтересах угоди агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження.
Комерційним агентом може бути суб’єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженнями, основаними на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво. Підприємці, які діють від власного імені, але в інтересах особи, яку вони представляють, не є комерційними агентами.
Важливе місце в організації підприємницької діяльності займають біржі, аукціони, торги, виставки, ярмарки.
У ринковій інфраструктурі біржова торгівля дає змогу концентрувати попит і пропозицію на товарну продукцію в межах певної території без ввезення туди цих товарів. Відповідно до ст. 278 ГКУ здійснення торговельно-біржової діяльності має за мету організацію та регулювання торгівлі шляхом надання послуг суб’єктам господарювання у здійсненні ними торговельних операцій спеціально утвореною господарською організацією – товарною біржею.
Товарна біржа є особливим суб’єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозиції на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов’язаним з ним торговельним операціям. Вона є юридичною особою, діє на засадах самоврядування і господарської самостійності, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банку, печатку зі своїм найменуванням. Товарна біржа створюється на основі добровільного об’єднання заінтересованих суб’єктів господарювання. Засновниками і членами товарної біржі не можуть бути органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також державні і комунальні підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримуються за рахунок Державного бюджету України або місцевих бюджетів. Заснування товарної біржі здійснюється шляхом укладення засновниками угоди, яка визначає:
– порядок її створення;
– склад засновників, їх обов’язки;
– розмір і строки сплати пайових, вступних та періодичних внесків.
Товарна біржа діє на підставі статуту, який затверджується засновниками біржі. Державна реєстрація товарної біржі здійснюється так, як і для будь-якого суб’єкта господарювання. Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку. Вона здійснює свою діяльність за принципами рівноправності учасників біржових торгів, публічного проведення біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін.
Ст.280 ГКУ визначає такі права та обов’язки товарної біржі:
– встановлювати відповідно до законодавства впасні обов’язкові для всіх учасників торгів правила біржової торгівлі та біржового арбітражу;
– встановлювати вступні та періодичні внески для членів біржі, розмір плати за послуги, що надаються біржею;
– встановлювати і стягувати відповідно до статуту біржі плату за реєстрацію угод на біржі, а також санкції за порушення статуту біржі та біржових правил;
– створювати підрозділи біржі та затверджувати положення про них;
– засновувати арбітражні комісії для вирішення спорів за торговельними угодами;
– розробляти з урахуванням державних стандартів власні стандарти і типові контракти;
– укладати угоди з іншими біржами, мати своїх представників на біржах, у тому числі розташованих за межами України;
– видавати біржові бюлетені, довідники та інші інформаційні і рекламні видання;
– вирішувати інші питання, передбачені законом. Товарна біржа зобов’язана:
– створювати умови для проведення біржової торгівлі;
– регулювати біржові операції;
– регулювати ціни на товари, що допускаються до обігу на біржі;
– надавати членам і відвідувачам біржі організаційні, інформаційні, інші послуги;
– забезпечувати збір, обробку і розповсюдження інформації, що стосується кон’юнктури ринку.
Правила біржової торгівлі розробляються відповідно до законодавства і є основним документом, що регламентує порядок здійснення біржових операцій, ведення біржової торгівлі та розв’язання спорів з цих питань.
Біржовими торгами є торги, що публічно і гласно проводяться в торговельних залах біржі за участі членів біржі по товарах, допущених до реалізації на біржі в порядку, встановленому правилами біржової торгівлі.
Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам-громадянам, зареєстрованим на біржі відповідно до її статуту для виконання доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій.
Припинення діяльності товарної біржі відбувається за рішенням загальних зборів членів біржі, а також за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Для забезпечення організації функціонування ринку цінних паперів утворюється фондова біржа – акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до ГКУ, інших законів, а також статуту і правил фондової біржі.
Фондова біржа створюється засновниками – торговцями цінними паперами в порядку, встановленому законом. Торговці цінними паперами мають право здійснювати такі види посередницької діяльності:
– виконання за дорученням, від імені та за рахунок емітента обов’язків з організації передплати на цінні папери або їх реалізації іншим способом;
– купівлю-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені, за дорученням і за рахунок іншої особи;
– купівлю-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені та за свій рахунок.
Торговець цінними паперами, який має ліцензію на здійснення будь-якого виду посередницької діяльності у сфері випуску та обігу цінних паперів, не може безпосередньо або побічно володіти майном іншого, торговця цінними паперами, вартість якого перевищує розмір, встановлений законом. Торговець цінними паперами не може здійснювати торгівлю:
– цінними паперами власного випуску;
– акціями того емітента, у якого він безпосередньо або побічно володіє майном у розмірі понад 5% статутного фонду.
Діяльність фондової біржі спрямовується виключно на організацію укладання угод купівлі-продажу цінних паперів та їх похідних. Фондова біржа не може здійснювати операції з цінними паперами від власного імені та за дорученням клієнтів, а також виконувати функції депозитарію. Фондова біржа набуває статусу юридичної особи з дня її державної реєстрації відповідно до закону.
Діяльність фондової біржі припиняється за умови, якщо кількість її членів протягом встановленого законом строку залишається меншою, ніж мінімальна кількість, визначена законом, а також в порядку, встановленому для припинення діяльності господарських товариств, якщо інше не передбачено законом.
У ряді країн деякі сировинні і продовольчі товари продаються і закуповуються на товарних аукціонах – спеціально організованих, періодично діючих у певних місцях ринках, де угоди купівлі-продажу укладаються шляхом цінового змагання між покупцями. На аукціоні здійснюється торгівля товарами, які мають індивідуальні властивості. Аукціони також мають деякі особливості. Так, зокрема, під час підготовки аукціону володар товару доставляє його на склад аукціону і активно готує до реалізації (друкує каталоги, проводить рекламні акції, групує лоти з партій товарів з подібними властивостями). Під час огляду покупці мають всебічно ознайомитися з товарами, перевірити їх якість та інші властивості за запропонованим каталогом. Головною стадією аукціону є торг, під час якого власне і здійснюється купівля-продаж товарів. По закінченні торгів оформляється аукціонна угода у вигляді контракту. Перевага аукціонно) торгівлі полягає в тому, що вона зручна і для постачальників, і для покупців завдяки зосередженню великої кількості різних товарів і залученню великої кількості покупців. В Україні аукціони мають національний характер.
У міжнародній практиці торги (публічні і закриті) посідають особливе місце і носять змагальний характер купівлі-продажу товару або одержання підрядів (розміщення замовлень) на виконання певних робіт. Застосування торгів дає змогу ефективніше здійснювати закупки товарів (надання послуг) порівняно з традиційними засобами, отримувати додаткові гарантії, економити кошти та час. Форма торгів є прийнятною ще й тому, що вона дає змогу залучити стійкі у фінансовому відношенні підприємства, що суттєво зменшує для покупців ризик невиконання постачальником своїх зобов’язань. Сучасна практика здійснення торгів характеризується рядом особливостей:
– зростанням кількості учасників торгів;
– зростанням кількості торгів на нові види обладнання, технології, послуги тощо;
– переорієнтацією торгів з цінових факторів на пільгові умови фінансування;
– участю у торгах невеликих фірм, що сприяє розширенню подібної діяльності;
– розвитком методів кількісного аналізу тендерної діяльності.
В Україні торги більш відомі як тендери, але пріоритетного значення для вітчизняних підприємств вони поки що не набули.
Великого значення в підприємницькій діяльності набуває така форма посередництва як участь у виставках-ярмарках. Якщо раніше виставка була лише публічною демонстрацією досягнень будь-якої галузі господарства, а ярмарки проводились лише з метою купівлі-продажу, то нині вони набули багато споріднених рис і діють як періодичні ринки, де зустрічаються покупець і продавець. . .
За територіальним поділом сфера виставково-ярмаркової діяльності включає:
– всесвітні, або “глобальні” виставки-ярмарки;
– континентальні виставки-ярмарки;
– регіональні виставки-ярмарки;.
– місцеві виставки-ярмарки.
За сучасних умов функціонування вітчизняних підприємств однією з найважливіших проблем підприємців виступає якнайтриваліше забезпечення свого перебування у “підприємницькому середовищі”, а також створення та укріплення позитивного іміджу. У цьому напрямку система торговельних виставок-ярмарок опрацювала високоякісні засоби, забезпечуючи розповсюдження й одержання широкого спектра економічних, технічних^ комерційних повідомлень. Крім того, реклама, зв’язки із громадськістю надають значні переваги для просування товарів і послуг, що робить виставки-ярмарки незмінним помічником кожного підприємця. Так, промислові галузі, здатні експонувати інвестиційні товари і технології, виявляють виставкову активність з метою поширення інформації, тоді як галузі, зосереджені на виробництві товарів широкого вжитку, навпаки, прагнуть брати участь в ярмарках-виставках, які можуть обіцяти комерційний успіх безпосередньо. .
(2 votes, average: 5,00 out of 5)