Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків – Мишкін Ф. С. – Сподівані відпливи вкладів
Як ви можете пригадати з нашого аналізу банківського менеджменту у розділі 9, втрати банку від нагромадження надлишкових резервів є його альтернативною вартістю: процентом, що міг би бути зароблений на надані позички або куплет цінні папери, якби ними володіли замість надлишкових резервів. Заради простоти припустімо, що надані позички і куплені цінні папери дають однакову ставку процента (і), яку ми назвемо ринковою процентною ставкою. Якщо (і) збільшується, то альтернативна вартість володіння надлишковими резервами зростає, і бажане відношення надлишкових резервів до депозитів падає. Зменшення (і), з іншого боку, зменшить альтернативну вартість для надлишкових резервів, і {ЕК/О} зросте. Норма надлишкових резервів банківської системи (ЕКД)} перебуває в оберненому зв’язку з ринковою процентною ставкою (і).
Іншим способом з’ясування зворотного впливу ринкових процентних ставок на {ЕК/О} є застосування теорії попиту на активи. З цієї теорії випливає, що коли сподіваний доход на альтернативні активи зростає стосовно сподіваного доходу на якийсь інший актив, то попит на цей інший актив падатиме. Коли ринкова процентна ставка зростає, то сподіваний доход на надані позички і цінні папери зростає стосовно нульового доходу на надлишкові резерви, і норма надлишкових резервів падає.
З графіка 16.2 видно (як це і випливає із теорії попиту на активи), що існує обернена залежність між нормою надлишкових резервів і типовою ринковою процентною ставкою – федеральною резервною ставкою. Сьогодні простежується тенденція до зниження норми { ЕR/D } і підвищення федеральної резервної ставки. Крім того, існує тенденція до досягнення нормою { ЕR/D } найвищого значення, коли федеральна резервна ставка падає до мінімуму, і навпаки. Емпіричні факти підтверджують наш аналіз, буцімто норма надлишкових резервів перебуває в оберненому зв’язку з ринковими процентними ставками.
Сподівані відпливи вкладів.
Наш попередній аналіз банківського менеджменту засвідчив, що основною вигодою для банку від нагромадження надлишкових резервів є те, що вони забезпечують страхування проти втрат у випадку відпливу вкладів. Іншими словами, надлишкові резерви дозволяють банку, що стикається з відпливом вкладів, уникнути втрат від (1) вимог повернення позичок; (2) продажу цінних паперів; (3) позичання у ФРС або в інших корпорацій; (4) банкрутства банку. Якщо банки побоюються, що відпливи вкладів імовірні (тобто сподівані відпливи вкладів зростатимуть), то вони хотітимуть більшого страхування від цієї можливості і збільшать норму надлишкових резервів. Інший спосіб сказати це – такий: якщо сподівані відпливи вкладів зростають, то сподівані вигоди, а отже, і сподіваний доход від нагромадження надлишкових резервів, зростають.
Графік 16.2. Норма надлишкових резервів { ЕR/D } і процентна ставка (федеральна резервна ставка).
Як випливає з теорії попиту на активи, надлишкові резерви тоді зростатимуть. Зменшення сподіваного відпливу вкладів, з іншого боку, зменшуватиме страхову вигоду від надлишкових резервів, і їх рівень повинен впасти. Ми отримаємо такий результат: норма надлишкових резервів {ER/D} перебуває у прямій залежності від сподіваного відпливу вкладів.
Визначники отримання дисконтних позичок
Наш аналіз того, що визначає отримання дисконтних позичок у Федеральній резервній системі, знову грунтується на встановленні витрат і вигод від отримання позичок у ФРС. Два основні фактори впливають на витрати й вигоди та на обсяг дисконтних позичок: ринкові процентні ставки і облікова ставка.
Ринкові процентні ставки і облікова ставка.
Основна вигода від позичання у Федеральної резервної системи очевидна. З додатковими
Графік 16.3. Дисконтні позички і різниця процентних ставок.
Позиченими резервами банк може надати позички і купити цінні папери, які дають ринкову процентну ставку (і). Основні витрати на отримання позички, з іншого боку, становить облікова ставка (*<$), тобто процентна ставка, яку ФРС призначає за свої позички банкам1. Що більша різниця між вигодами (доходами, що отримуються від використання взятих у позичку коштів (t), і витратами на отримання позики (г^), то більше банк позичатиме у ФРС. Отже, позичання дисконтних сум прямо залежить від (i-id). Цей взаємозв’язок у свою чергу означає, що сума дисконтних позичок (ИЬ) пов’язана прямою залежністю з ринковою процентною ставкою (і) та оберненою залежністю з обліковою ставкою (ї^).
Знову емпіричні дані вагомо підтверджують цей аналіз. Графік 16.3 показує тісну пряму залежність між обсягом дисконтних позичок і різницею між типовою ринковою процентною ставкою (федеральна резервна ставка) і обліковою ставкою.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)