Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків – Мишкін Ф. С. – Основні операції банку
Перш ніж перейти до детальнішого вивчення питання, як банк управляє своїми активами і пасивами для забезпечення найвищого прибутку, нам слід розглянути основні операції банку.
В цілому банк отримує прибуток шляхом продажу пасивів з одним набором ознак (певною комбінацією ліквідності, ризику і доходу) і використовує виторг для придбання активів з іншим набором ознак. Таким чином, банки надають послуги клієнтам через перетворення одного типу активу в інший. Замість надання позики сусідові під заставу певна особа може мати ощадний вклад, який дає можливість банку надати позику сусідові. По суті, банк перетворив ощадний вклад у позику під заставу.
Процес перетворення активів і забезпечення певного набору послуг (кліринг чеків, ведення обліку, аналіз позик і т. д.) подібний до будь-якого іншого виробничого процесу фірми.
Якщо банк надає бажані послуги за невисоку плату і отримує достатній доход на свої активи, то він заробляє прибутки, в протилежному разі – зазнає збитків.
Для більшої конкретності нашого аналізу операцій банку застосуємо таке знаряддя, яке називають Т-рахунком. Т-рахунок – це спрощений баланс у вигляді Т, що містить лише зміни, які відбуваються в статтях балансу, починаючи з його певної вихідної позиції. Наприклад, Джейн Браун довідалася, що Перший національний банк надає першокласні послуги, і тому вона відкриває поточний чековий рахунок і вносить 100-доларову банкноту. Отже, вона має в банку чековий вклад на 100 дол., який показаний в балансі банку як пасив у сумі 100 дол. З іншого боку, банк кладе її чек на 100 дол. у свою касу, отже, активи банку за рахунок грошей в касі зростають на 100 дол. Т-рахунок для даного банку буде виглядати таким чином:
Оскільки готівка в касі є також частиною резервів банку, то можна переписати Т-рахунок:
Зауважте, що відкритий Джейн Браун чековий рахунок збільшує резерви банку на величину чекового вкладу.
Якби Джейн відкрила свій рахунок, виписавши чек на рахунок, скажімо, в Другому національному банку, то ми отримали б такий самий результат. Початковий вилив на Т-рахунок Першого національного банку виглядає так:
Поточні чекові вклади збільшуються на 100 дол., як і в попередньому випадку, але тепер Першому національному банку буде винний 100 дол. Другий національний банк. Цей актив для Першого національного банку вноситься в Т-рахунок як 100 дол “грошових документів у процесі інкасації”, бо Перший національний банк буде інкасувати кошти, які йому винні. Він міг би безпосередньо звернутися до Другого національного банку і попросити про оплату коштів. Проте, коли два банки містяться в різних штатах, то цей процес забрав би багато часу і коштів. Тому Перший національний банк депонує цей чек на своєму рахунку, і ФРС отримує гроші з Другого національного банку. Внаслідок цього ФРС перекаже 100 дол. з резервів Другого національного банку Першому національному банку, і кінцеві баланси обох банків матимуть такий вигляд:
Процес, що започаткований Джейн Браун, можна підсумувати таким чином: коли чек, виписаний на рахунок в одному банку, депонується в іншому, то останній збільшує депоновані резерви, величина яких дорівнюватиме сумі чеку, тоді як банк, на який виписаний чек, втратить резервів на цю ж суму. Отже, при отриманні банком додаткових вкладів його резерви збільшуються на суму останніх, при втраті вкладів його резерви зменшуються на таку ж суму.
ПОРАДА
У цьому підручнику Т-рахунки використовуються для вивчення різних тем. Якщо ви зустрічаєте Т-рахунок, спробуйте проаналізувати, що станеться з ним при протилежному розвиткові подій. Наприклад, що сталося б, якби Джейн Браун вирішила закрити свій рахунок в 100 дол. у Першому національному банку, виписавши чек на 100 дол і поклавши його на новий поточний чековий рахунок в Другому національному банку?
Зараз, коли ви розумієте, як банки збільшують і втрачають резерви, можна дослідити, як банк перероблятиме свій баланс з метою отримання прибутку при зміні його депозитів. Повернімося до ситуації, при якій Перший національний банк щойно отримав додаткові 100 дол. чекових депозитів. Як нам відомо, банк зобов’язаний тримати певну частку своїх чекових депозитів у вигляді обов’язкових резервів. Якщо ця частка (норма обов’язкових резервів) становить 10 %, то обов’язкові резерви Першого національного банку збільшилися на 10 дол., і ми можемо переписати Т-рахунок таким чином:
Розглянемо, наскільки сприятливим є становище банку внаслідок додаткових чекових депозитів. Оскільки резерви не дають процента, то додаткові 100 дол. активу не забезпечують доходу. З іншого боку, обслуговування додаткових 100 дол. чекових депозитів є дорогим, бо банк повинен вести облік, платити касирам, повертати погашені чеки, сплачувати кліринг чеків і т. ін. Банк має збитки! Ситуація погіршиться, коли банк сплачуватиме проценти по вкладах, як з нау-рахунками. Для отримання прибутку банк повинен продуктивно використовувати всі або частину з 90 дол. надлишкових резервів, які він має в наявності.
Припустімо, що банк вирішив не тримати жодних надлишкових резервів, а натомість надати позику. Т-рахунок в цьому випадку виглядатиме так:
Тепер банк отримує прибуток, бо він має короткострокові пасиви, такі, як поточні чекові депозити, і використовує їх для купівлі довгострокових активів, таких, як позики з вищою процентною ставкою. Цей процес перетворення активів часто описують як діяльність, в якій банки “беруть в позичку на короткий час, а надають позичку – на тривалий”. Наприклад, якщо річна процентна ставка по наданій позичці 10 %, то банк отримує 9 дол. доходу від надання позики на рік. Якщо ж ці 100 дол. чекових вкладів перебувають на нау-рахунку із процентною ставкою 5 % і банк витрачає ще 3 дол. на обслуговування рахунку, то витрати за рік по цих вкладах становлять 8 дол. Прибуток банку тоді на ці нові вклади становитиме 1 дол. на рік (1 % прибутку на активи).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)