Бухгалтерський облік у бюджетних установах – Михайлов М. Г. – 1. Економічний зміст та завдання обліку запасів
1. Економічний зміст та завдання обліку запасів.
2. Класифікація та оцінка запасів.
3. Характеристика рахунків з обліку запасів.
4. Первинний та складський облік запасів.
5. Організація синтетичного та аналітичного обліку запасів.
6. Облік тварин на вирощуванні та відгодівлі.
7. Облік матеріалів та продуктів харчування.
8. Облік медикаментів.
9. Облік запасних частин.
10. Облік палива.
11. Облік готової продукції та продукції сільськогосподарського виробництва.
12. Облік малоцінних та швидкозношуваних предметів.
13. Інвентаризація запасів.
Використані джерела
1. Інструкція з обліку запасів бюджетних установ”, затверджена наказом Державним казначейством України від 08.12.2000 року № 125.
2. Інструкція про складання типових форм обліку та списання запасів бюджетних установ. Затверджена наказом Державного казначейства України від 18.12.2000 № 130.
3. Інструкція про складання типових форм первинних облікових документів з обліку сировини і матеріалів. Наказ Мінстатистики від 21.06.96. № 193.
4. Інструкція про порядок відображення в обліку бюджетних установ операцій по централізованому постачанню матеріальних цінностей. Затверджена наказом ДКУ від 16.12.2002 р № 232.
5. Наказ Держказначейства України та Мінекономіки від 10.08.2001 року № 142/181 “Про затвердження типової Інструкції про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ”.
1. Економічний зміст та завдання обліку запасів
До запасів бюджетних установ відносять оборотні матеріальні активи, що належать установі і забезпечують її функціонування, витрачання яких планується здійснити на протязі року.
Термін очікуваного використання встановлюється центральним органом виконавчої влади за відомчою підпорядкованістю своїми наказами, а якщо таких нормативних документів нема, то термін використання встановлюється установою самостійно в момент придбання запасів.
При цьому використання запасів на протязі поточного бюджетного періоду не є обов’язковим – частина їх може бути перехідними залишками на наступний бюджетний рік з тим щоб забезпечити її діяльність на початку нового року. Використання запасів здійснюється тільки на передбачені статутними документами завдання або ж в процесі надання платних послуг, що заплановані та передбачені кошторисом установи.
На відміну від госпрозрахункових підприємств в бюджетних установах при використанні запасів їх вартість не відноситься на собівартість послуг чи діяльності установи, а списується на видатки кошторису за відповідним кодом ЕКВ. В частині спеціальних коштів, якщо установа здійснює госпрозрахункову господарську діяльність: виробництво сільськогосподарської продукції, вироби виробничих майстерень, науково-дослідні роботи по господарських договорах, надання платних послуг тощо, вартість використаних запасів відноситься на собівартість відповідного виробництва чи послуг за відповідним кодом ЕКВ.
Завдання обліку запасів:
1. Правильне і своєчасне документальне оформлення операцій з надходження, руху та вибуття запасів.
2. Контроль за збереженням та рухом запасів на складах.
3. Контроль за раціональним використанням запасів і додержанням норм їх використання.
4. Своєчасне виявлення запасів, що не використовуються для прийняття рішень щодо їх реалізації чи списання.
5. Дотримання діючого законодавства з обліку запасів.
Запаси бюджетних установ обліковуються за місцем їх відповідального зберігання та в бухгалтерії.
2. Класифікація та оцінка запасів
Різноманітність складу запасів потребує їх класифікації. В основу її покладено функціональну належність і виділено економічно однорідні групи запасів, що покладені в основу їх обліку та відповідають відповідним бухгалтерським рахункам:
1. Виробничі запаси – рахунок 20 “Виробничі запаси”.
2. Тварини на вирощуванні та відгодівлі – рахунок 21 “Тварини на вирощуванні та відгодівлі”.
3. Малоцінні та швидкозношувані предмети – рахунок 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”.
4. Матеріали та продукти харчування – рахунок 23 “Матеріали та продукти харчування”.
5. Готова продукція – 24 “Готова продукція”.
6. Продукція сільськогосподарського виробництва – 25″Продук-ція сільськогосподарського виробництва”.
В свою чергу кожна з цих груп має підгрупи або ж субрахунки, що визначені в Плані рахунків та виділяють економічно однорідні запаси. В розрізі таких підгруп організований облік на субрахунках.
Ця класифікація запасів дозволяє виділити в обліку економічно однорідні групи запасів, які мають однакове призначення, умови зберігання, порядок обліку та контрою за їх використанням, наприклад, господарські матеріали, учбові матеріали, медикаменти, продукти харчування, паливо та інші.
В бухгалтерському обліку запасів важливим питанням є методи оцінки при надходженні, вибутті, а також переоцінка запасів.
В бухгалтерському обліку запаси установ відображаються по балансовій вартості.
Балансова вартість – це вартість запасів по якій вони відображаються в балансі. В свою чергу балансова вартість буває:
– Первісна;
– Відновлювальна;
– Справедлива.
За Первісною Вартістю зараховуються на баланс придбані, вироблені запаси. Вона визначається на рівні фактичної собівартості придбання чи виготовлення.
При придбанні запасів слід мати на увазі, що не всі витрати по придбанню включаються до собівартості придбаних запасів.
Так, відповідно до Інструкції № 125 не збільшують вартість запасів такі витрати:
– транспортні витрати, які списуються за тим кодом витрат, за яким вони передбачені в кошторисі (зарплата – по коду 1111, нарахування на зарплату – по коду 1120, транспортні послуги – по коду 1135, витрати на відрядження – по коду 1140 і т. д.);
– сума сплаченого податку на додану вартість. Ця сума списується на витрати за кодом придбання запасів або включається до складу податкового кредиту, якщо установа є платником ПДВ (в частині придбання запасів за рахунок спеціальних коштів). Таким чином сума ПДВ у всіх випадках не збільшує вартість придбаних запасів.
Справедлива вартість – Це первісна вартість запасів отриманих установою безоплатно. Вона визначається на рівні існуючих ринкових цін на аналогічні запаси і використовується для оцінки безоплатно отриманих запасів чи отриманих, як гуманітарна допомога.
Запаси, що отримані в результаті ліквідації необоротних активів оцінюються за цінами можливого використання, що і є їх справедливою вартістю.
Відновлювальна вартість – це змінена первісна вартість запасів після їх переоцінки.
Запаси можуть бути переоцінені На виконання нормативних актів (якщо такі будуть введені), або ж за рішенням керівника установи, у випадках якщо запаси морально застаріли та у зв’язку з тривалим часом їх перебування на збереженні в установі, їх первісна вартість значно відрізняється від аналогічних запасів, що придбані пізніше.
Переоцінка запасів установи проводиться комісією з переоцінки, яка призначається наказом керівника установи і до складу якої входять: заступник керівника установи (голова комісії) та головний бухгалтер чи його заступник, бухгалтер що веде облік запасів, матеріально-відповідальні особи на яких покладено відповідальність за збереження запасів та інші відповідальні особи (на розсуд керівника установи).
Комісією здійснюється переоцінка кожної окремої одиниці запасів і встановлюються нові ціни. Документи, що підтверджують нові ціни не потрібні. При встановленні цін на однотипні предмети, вони встановлюються однаковими в межах однієї установи.
За результатами переоцінки складається акт про зміну вартості запасів, який затверджується керівником установи.
Відповідальність за організацію роботи комісії покладається на керівника установи, а за об’єктивність визначення реальної вартості запасів – на керівника установи і голову комісії.
Зміна первісної вартості запасів не є додатковим доходом установи і не належить до доходів. Результати переоцінки відображаються на рахунку 441 “Переоцінка матеріальних активів”.
Оцінка запасів при вибутті на різні цілі: використання на потреби установи, на виробництво, продаж, інше вибуття, здійснюється за двома методами:
1 – по балансовій вартості;
2 – по середньозваженій собівартості.
При списанні запасів по Балансовій Вартості, вони списуються за вартістю, що відображена в балансі. Тобто, собівартість запасів, що вибувають визначається по кожній одиниці запасів. Такий метод доцільно використовувати при невеликій кількості запасів. При цьому передбачається налагодження попартійного чи індивідуального обліку по кожному виду запасів.
Середньозважена собівартість Розраховується шляхом ділення вартості залишку запасів на початок звітного місяця (Зпоч. м) Та вартості отриманих у звітному місяці запасів (Знад) На сумарну кількість запасів на початок звітного періоду (Кпоч. м) Та кількості запасів, що надійшли за звітний місяць(Кнад):
Соб. Од. запасів = (Зпоч. м. + Знад.) / (Кпоч. м.+Кнад.).
Середньозважена собівартість визначається по кожному виду подібних запасів.
Його доцільно використовувати при значній кількості однотипних запасів придбаних за різними цінами. Обчислюється на періодичній основі або ж при кожній отриманій партії запасів.
Тара оцінюється на основі цін постачальників. При цьому в разі її повернення або реалізації різниця між цінами придбання і реалізації списується на фактичні видатки.
Продукція, що отримана від виробництва у власних майстернях обліковується за Фактичною собівартістю Виробництва. Продукція с-г виробництва на протязі року обліковується за плановою собівартістю, а в кінці року коригується до рівня фактичної.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)