Адміністративне право – Кісіль З. Р. – 2.5. Право на освіту
Громадяни України мають право на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров’я, місця проживання та інших обставин.
Це право забезпечується:
1) розгалуженою мережею навчальних закладів, заснованих на державній та інших формах власності, наукових установ, закладів післядипломної освіти;
2) відкритим характером навчальних закладів, створенням умов для вибору профілю навчання і виховання відповідно до здібностей, інтересів громадянина;
3) різними формами навчання – очною, вечірньою, заочною, екстернатом, а також педагогічним патронажем.
Основними принципами освіти в Україні є:
1) доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, шо надаються державою;
2) рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;
3) гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;
4) органічний зв’язок із світовою та національною історією, культурою, традиціями;
5) незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій;
6) науковий, світський характер освіти;
7) інтеграція з наукою і виробництвом;
8) взаємозв’язок з освітою інших країн;
9) гнучкість і прогностичність системи освіти;
10) єдність і наступність системи освіти; безперервність і різноманітність освіти;
11) поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.
До державних органів управління освітою в Україні належать:
1) Міністерство освіти України;
2) міністерства і відомства України, яким підпорядковані навчальні заклади;
3) Вища атестаційна комісія України;
4) Міністерство освіти Автономної Республіки Крим;
5) місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою.
2.6. Право на охорону здоров’я
Охорона здоров’я – система заходів, спрямованих на забезпечення збереження і розвитку фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя.
Кожен громадянин України має право на охорону здоров’я, що передбачає:
А) життєвий рівень, у т. ч. їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров’я людини;
Б) безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище;
В) санітарно-епідемічне благополуччя території і населеного пункту, де він проживає;
Г) безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку;
Д) кваліфіковану медико-санітарну допомогу, у т. ч. вільний вибір лікаря і закладу охорони здоров’я;
Е) достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров’я і здоров’я населення, у т. ч. існуючі і можливі фактори ризику та їх міру;
Є) участь в обговоренні проектів законодавчих актів і внесення пропозицій щодо формування державної політики в галузі охорони здоров’я;
Ж) участь в управлінні охороною здоров’я та проведенні громадської експертизи з цих питань у порядку, передбаченому законодавством;
З) можливість об’єднання в громадські організації з метою сприяння охороні здоров’я;
И) правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов’язаних із станом здоров’я;
І) відшкодування заподіяної здоров’ю шкоди;
Ї) оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров’я;
Й) можливість проведення незалежної медичної експертизи за незгоди громадянина з висновками державної медичної експертизи, застосування до нього заходів примусового лікування та в інших
Випадках, коли діями працівників охорони здоров’я можуть бути
Ущемлені загальновизнані права людини і громадянина.
Законодавством України можуть бути визначені й інші права громадян у галузі охорони здоров’я.
Громадянам України, які перебувають за кордоном, гарантується право на охорону здоров’я у формах і обсязі, передбачених міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.
Держава, згідно з Конституцією України, гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у галузі охорони здоров’я шляхом:
А) створення розгалуженої мережі закладів охорони здоров’я;
Б) організації і проведення системи державних і громадських заходів щодо охорони та зміцнення здоров’я;
В) подання всім громадянам гарантованого рівня медико-санітарної допомоги у обсязі, що встановлюється Кабінетом Міністрів України;
Г) здійснення державного і можливості громадського контролю та нагляду в галузі охорони здоров’я;
Д) організації державної системи збирання, обробки і аналізу соціальної, екологічної та спеціальної медичної статистичної інформації;
Е) встановлення відповідальності за порушення прав і законних інтересів громадян у галузі охорони здоров’я.
Держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров’я і забезпечує його захист.
У разі порушення законних прав та інтересів громадян у галузі охорони здоров’я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов’язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди.
Судовий захист права на охорону здоров’я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.
Основу державної політики охорони здоров’я формує Верховна Рада України шляхом закріплення конституційних і законодавчих засад охорони здоров’я, визначення її мети, головних завдань, напрямків, принципів і пріоритетів, встановлення нормативів і обсягів бюджетного фінансування, створення системи відповідних кредитно-фінансових, податкових, митних та інших регуляторів, затвердження переліку комплексних і цільових загальнодержавних програм охорони здоров’я.
Для вирішення питань формування державної політики охорони здоров’я при Верховній Раді України можуть створюватися дорадчі та експертні органи з провідних фахівців у галузі охорони здоров’я та представників громадськості. Порядок створення та діяльності цих органів визначається Верховною Радою України.
Складовою частиною державної політики охорони здоров’я в Україні є політика охорони здоров’я в Республіці Крим, місцеві і регіональні комплексні та цільові програми, що формуються Верховною Радою Республіки Крим, органами місцевого і регіонального самоврядування та відображають специфічні потреби охорони здоров’я населення, яке проживає на відповідних територій.
Реалізація державної політики охорони здоров’я покладається на органи державної виконавчої влади.
Особисту відповідальність за неї несе Президент України. Президент України у своїй щорічній доповіді Верховній Раді України передбачає звіт про стан реалізації державної політики в галузі охорони здоров’я.
Президент України виступає гарантом права громадян на охорону здоров’я, забезпечує виконання законодавства про охорону здоров’я, через систему органів державної виконавчої влади провадить у життя державну політику охорони здоров’я та здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією України.
Кабінет Міністрів України організовує розробку та здійснення комплексних і цільових загальнодержавних програм, створює економічні, правові та організаційні механізми, що стимулюють ефективну діяльність в галузі охорони здоров’я, забезпечує розвиток мережі закладів охорони здоров’я, укладає міжурядові угоди і координує міжнародне співробітництво з питань охорони здоров’я, а також в межах своєї компетенції здійснює інші повноваження, покладені на органи державної виконавчої влади в галузі охорони здоров’я.
Міністерства, відомства та інші центральні органи державної виконавчої влади в межах своєї компетенції розробляють програми і прогнози в галузі охорони здоров’я, визначають єдині науково обгрунтовані державні стандарти, критерії та вимоги, що мають сприяти охороні здоров’я населення, формують і розміщують державні замовлення з метою матеріально-технічного забезпечення галузі, здійснюють державний контроль і нагляд та іншу виконавчо-розпорядчу діяльність в галузі охорони здоров’я.
Рада Міністрів Республіки Крим, Представники Президента України та підпорядковані їм органи місцевої державної адміністрації, а також виконавчі комітети сільських, селищних і міських Рад народних депутатів реалізують державну політику охорони здоров’я в межах своїх повноважень, передбачених законодавством.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)