Загальна психологія – Сергєєнкова О. П. – Поняття про спілкування, його структура
Поняття про спілкування, його структура
“Якщо, слухаючи вас, дивляться вам в обличчя, реагують на ваші слова, погляд спрямований вам в очі – будьте впевнені: ви спілкуєтеся”.
М. І. Лісна
Серед чинників, що формують особистість, у психології виділяють насамперед трудову діяльність, пізнання і спілкування. Якщо формами і методами трудової діяльності, а також способами пізнання світу людина оволодіває протягом досить тривалого часу, то мистецтву спілкування особистість не навчається ніколи й ніде. Велика кількість проблем у житті, зокрема в сім’ї, школі, на роботі, виникають саме тому, що люди не знають механізмів, законів спілкування, не є соціально компетентними. Спілкування є важливою духовною потребою особистості як суспільної істоти. Потреба людини в спілкуванні зумовлена суспільними потребами, суспільним способом її буття, необхідністю взаємодії у процесі діяльності. Будь-яка діяльність, і в першу чергу, трудова, не буде здійснюватися успішно, якщо між тими, хто її виконує, не будуть налагоджені відповідні контакти та взаєморозуміння.
У психології існують суперечливі трактування співвідношення понять спілкування та діяльності. Одні автори вважають спілкування різновидом діяльності, оскільки вміщує в себе стандартну структуру діяльності. Інші припускають, що спілкування – компонент будь-якої діяльності. Імовірніше, що виступаючи окремою психологічною категорією, спілкування однак тісно пов’язане з діяльністю, а саме: – виступає способом організації діяльності (настанови дорослих щодо дій дітей),
Поняття “спілкування” розмежовується з поняттям “комунікація”. Остання – передача інформації в межах взаємодії різних систем, яка може мати однобічний характер
Поняття “спілкування” вживається в психологічній літературі в різних значеннях:
– як обмін думками, почуттями, переживаннями,
– як один з видів діяльності,
– як взаємодія, стосунки між суб’єктами, що мають діалогічний характер тощо
– іноді уособлює зміст діяльності (робота вчителя, бесіда друзів),
– може супроводжувати діяльність (граючись, діти спілкуються між собою).
Спілкування – це взаємодія двох або більше людей, під час якої виникає психічний контакт, що проявляється в обміні інформацією, взаємовпливі, взаєморозумінні, взаємо-переживанні
Крім взаємної спрямованості дій людей під час спілкування, найважливішою його характеристикою є те, що кожна особа у взаємодії однаковою мірою постає як суб’єкт, як особистість. В ході спілкування люди звертаються одне до одного, розраховуючи отримати відгук.
Структура спілкування
Рис. 3.4.1. Структура спілкування
Суб’єктами Спілкування є люди (не менш, ніж двоє) чи групи людей, які беруть участь у процесі взаємодії, Зміст – наповненість спілкування – інформація, дії, емоції чи почуття, засоби – механізми передачі змісту – Вербальні (слова) і Невербальні (жести, міміка, пантоміміка, паузи, речі, одяг), результати – Практичні – обмін інформацією, речами, виконання справи, психологічні – осмислення інформації, налагодження стосунків, переживання емоцій та почуттів.
Види спілкування: альтернативні підходи
Залежно від ознак, що є основою для класифікації, спілкування має ряд різновидів.
Рис. 3.4.2. Класифікації видів спілкування
Так, міжособистісне спілкування передбачає спілкування всіх суб’єктів спілкування – окремих людей; Особистісно-групове – спілкування одного суб’єкта, яким постає окрема особистість, з іншим – групою людей; між групове – спілкування груп людей.
Безпосереднє спілкування – коли суб’єкти спілкуються віч-на-віч; Опосередковане – особи використовують певні допоміжні об’єкти – телефон, Інтернет, листи, інших людей.
Короткочасне спілкування, коли один акт спілкування триває не більше двох годин; довготривале – тривалість одного акту спілкування складає більше двох годин.
При гармонійному спілкуванні відсутні гострі конфлікти, а суперечки конструктивно долаються; під час Конфліктного-наявні гострі чи хронічні конфлікти у взаєминах.
Завершене спілкування характеризується тим, що всі суб’єкти спілкування досягнули поставленої мети; незавершене – відзначається тим, що хоча б один суб’єкт чи всі не досягли поставленої перед спілкуванням мети.