Загальна психологія – Сергєєнкова О. П. – Поняття про уяву, її функції та особливості
Поняття про уяву, її функції та особливості
Уява важливіша за знання, тому що знання обмежені. Уява ж охоплює все на світі, стимулює прогрес, і є джерелом еволюції
А. Ейнштейн
Відображаючи об’єктивну дійсність, людина не лише сприймає те, що на неї діє в певний момент, або згадує те, що на неї діяло раніше. Життя потребує від людини створення образів і таких об’єктів, яких вона ще ніколи не сприймала, уявлення подій, свідком яких вона не була, передбачення наслідків своїх вчинків, програмування своєї діяльності тощо.
Уява належить до вищих пізнавальних процесів і є необхідною стороною будь-якої діяльності. Уява породжується потребами, що виникають у житті людини, і насамперед, потребою змінити ті чи інші предмети навколишнього світу. Людина не може розпочинати роботу, не уявивши собі готовий результат своєї праці.
Уява виникла і розвинулася в процесі праці людини. З розвитком і ускладненням трудової діяльності удосконалювалась і уява. Так, первісна людина була слабкою в боротьбі з природою: вона не могла пояснити того, що відбувалося навколо. В результаті народилося уявлення про існування сил природи, що стоять перед людиною. Так, поступово з’явилася релігія. Сучасна людина багато що може пояснити, але все ж таки уява продовжує відігравати в її житті величезну роль, оскільки немає меж пізнанню і роботі думки.
Уява – це психічний процес створення людиною нових образів на основі її попереднього досвіду
Образи уяви можуть бути різними (Рис. 2.6.1):
Рис. 2.6.1. Види образів уяви
Якими б дивовижними не здавалися продукти людської уяви, підгрунтям для їх побудови завжди є попередній досвід людини, ті враження, що зберігаються в її свідомості. Чим більше знань, чим багатшим є досвід людини, тим різноманітнішими є її враження, тим більше можливостей для комбінування образів.
Функції уяви Полягають:
1) у моделюванні кінцевого результату діяльності людини і тих засобів, які необхідні для його досягнення;
2) у створенні програми поведінки людини, коли проблемна ситуація невизначена;
3) у створенні образів, які не програмують діяльність, а підміняють її;
4) у створенні образів об’єктів з опорою на схеми та описи;
5) у створенні принципово нових предметів та явищ тощо.
“Витвори уяви – це небачені у світі сполучення бачених вражень”.
І. М. Сеченов
Характерні риси уяви Представлені на Рис. 2.6.2:
Рис. 2.6.2. Риси уяви
1) Уява властива лише людині і є необхідною умовою її трудової діяльності.
Уява завжди спрямована на практичну діяльність. Людина заздалегідь уявляє кінцевий результат своєї праці. Уява значною мірою залежить від спрямованості особистості: її інтересів, прагнень, потреб, переконань.
2) Уява тісно пов’язана з мисленням, пам’яттю, відчуттями та емоціями.
Відокремити процес уяви від процесів відчуття і пам’яті, а також мислення не так уже й легко. Уява, як і мислення, виникає в проблемній ситуації, тобто тоді, коли потрібно віднайти нове рішення. Однак саме характер проблемної ситуації визначає або діяльність мислення або роботу уяви. Уява працює на тому етапі пізнання, коли невизначеність проблемної ситуації досить велика. Відсутність необхідної повноти знань дозволяє “перескочити” якісь етапи мислення й уявити кінцевий результат. Тому шляхи розв’язання не завжди правильні.
Образи уяви відрізняються від образів пам’яті тим, що
“Ми відрізняємо уяву від мислення впевненістю, яка притаманна нашому мисленню: якщо ми впевнені в дійсності того, що уявляємо, то, отже, ми мислимо”.
Арістотель
В уяві ми змінюємо згадуване або створюємо щось таке, чого не було в нашій пам’яті. Уява відрізняється від пам’яті Новизною відтворених нею асоціацій щодо тих, які зберігаються в пам’яті.
Уява відрізняється також і від відчуття, яке обов’язково спирається на безпосередній контакт з подразником, який надходить із зовнішнього світу.
3) Уява завжди є відходом від дійсності, проте в будь-якому разі джерело уяви – об’єктивна дійсність. Зазнаючи впливу емоцій, почуттів, симпатій і антипатій, уява дає змогу глибше осмислити і пізнати дійсність, але інколи спотворює її. Так, під впливом почуття кохання до певної людини наша уява породжує бажаний образ, хоча цей образ може і не відповідати справжньому. Митці, люди з розвиненою уявою, зображуючи те чи інше явище, досить часто не бувають його очевидцями. Але хоч яким би не був новий образ, створюваний ними, він завжди спирається на об’єкти дійсності.
4) Уява – складова творчості.
Уява постає як антипод само собою зрозумілого, тривіального. Уява – це почуття новизни, яке є неоціненною якістю людини.
5) Уява нерозривно пов’язана з усіма ланками психіки людини.
Так, вищий “розквіт” уяви проявляється в хвилини небезпеки: перед атакою, операцією тощо. Сприймання стимулює уяву.
“Уява е ніби відчуттям, але без матеріалу”.
Арістотель
(1 votes, average: 5,00 out of 5)