Вікова психологія – Сергеєнкова О. П. – Психоаналітичне тлумачення психічного розвитку
Предметом вивчення психоаналітичної школи, засновником якої є Зигмунд Фройд, стали глибинні структури психіки. Фройд тлумачить психічний розвиток як пристосування, адаптацію індивіда до оточуючого, переважно ворожого середовища. Рушійні сили психічного розвитку – емоції, мотиви дітей, тому психоаналітичне розуміння психічного розвитку зводиться до мотиваційного, особистісного становлення. Фройд
Основи майбутньої дорослої особистості закладаються в її ранньому дитинстві.
З. Фрейд
Пропагував підхід до розвитку як адаптації до середовища, трактував рушійні сили психічного розвитку як завжди вроджені та несвідомі.
Згідно психоаналізу, психічний розвиток – процес конфліктогенний, зумовлений боротьбою базових сексуальних і агресивних інстинктів з вимогами суспільства, а три компоненти особистості – Воно, Я і Над Я сперечаються між собою, Я (Его) є ніби ареною боротьби протилежних тенденцій. Енергія лібідо, яка пов’язана з інстинктом життя, є також основою розвитку особистості, характеру людини. Виходячи із закономірностей психосексуального розвитку, Фройд створив відповідну періодизацію:
Таблиця 1.1. Стадії психосексуального Розвитку за Фройдом
Стадія | Тривалість | Опис |
1 | 2 | 3 |
Оральна | Від Народження до 1 року | Отримання задоволення від оральних дій: в першому півріччі – смоктання, в другому – через кусання і жування. Процес годування задовольняє енергію лібідо немовляти |
Анальна | 1 – 3 роки | Навички туалету (процес дефекації) – основні засоби задоволення сексуального інстинкту. Фіксація дитиною заборон та вимог дорослих щодо її поведінки |
Фалічна | 3 – 6 років | Отримання задоволення через стимуляцію геніталій. Розвиток сексуальних бажань, спрямованих на одного з батьків протилежної статі. Формування комплексу Електри у дівчаток і Едіпового комплексу у хлопчиків |
Латентна | 6 – 11 років | Травми фалічної стадії викликають пригнічення сексуальної енергії, яка спрямовується на навчання та рухливі ігри. Інтенсивне засвоєння моральних норм дитиною |
Генітальна | 11 років і старше | Статеве дозрівання викликає сексуальні потреби, які задовольняються соціально прийнятними шляхами. Здоровий сексуальний інстинкт реалізується у шлюбі та дітонародженні |
В залежності від успішності проходження індивідом вищеозначених стадій психосексуального розвитку формується певний тип характеру. Наприклад, впродовж першого півріччя оральної стадії за умов надмірної чи недостатньої стимуляції дитини, у неї формується орально-пасивний характер. Він виявляється в оптимізмі і життєрадісності людини, однак і її довірливості, незрілості та надмірній залежності. Проблеми другого півріччя життя немовляти можуть спричинити Орально-агресивний тип характеру, що виражається в таких рисах особистості, як любов до суперечок, сарказм, песимізм, цинізм. Порушення ходу другої стадії формують анальний характер в двох формах – Анально-утримуючого та анально-агресивного типу. Фіксація на наступній стадії психосексуального розвитку дитини створює особистість з фалічним характером.
Одним із найважливіших аспектів психоаналітичної теорії З. Фройда була ідея про несвідому мотивацію людини та структурованість її психіки. Дискусійними залишаються питання щодо провідного впливу сексуальності на психічний розвиток людини та його виключно біологічну детермінацію.
Популярність психоаналітичної теорії породила ряд послідовників З. Фройда, які, однак, часто змінювали,
Ідеальним Фройд вважав генітальний Характер, що виявляється в зрілості та відповідальності людини щодо соціально-сексуальних відносин і здатності до продуктивної діяльності
Модифіковували його ідеї. Серед них і Ерік Еріксон, котрий є автором теорії психосоціального розвитку. Психолог переніс акценти з сексуального інстинкту як рушію психічного розвитку індивіда на соціальні чинники. Еріксон також вважав, що саме Его як базовий компонент психіки відіграє адаптивну і реалізаційну роль у пристосуванні індивіда до вимог суспільства. Важливою є й думка психолога про превалювання культурних факторів розвитку над біологічними.
Ключовим поняттям теорії є набуття Его-ідентичності, що є ядром особистості і формується внаслідок взаємодії біологічних потреб людини і вимог суспільства. Е. Еріксон вказував, що впродовж всього життя людина розв’язує вісім основних криз психічного розвитку, при позитивному розгортанні подій і конструктивному подоланні кризи формується позитивне психічне новоутворення і навпаки.
Особистість виростає з результатів розв’язання соціального конфлікту, виникаючого у вузлових точках розвитку.
Е. Еріксон
Таблиця 1.2. Стадії психосоціального розвитку за Еріксоном
Вік людини | Позитивне новоутворення | Негативне новоутворення |
Народження – 1 рік | Базова довіра до світу | Недовіра до світу |
1-3 роки | Автономія | Сором і сумніви |
3-6 років | Ініціативність | Почуття провини |
6-12 років | Працелюбність | Почуття неповноцінності |
12-20 років | Ідентичність | Змішування (дифузія) ролей |
20-40 | Близькість | Ізоляція |
40-65 | Генеративність | Стагнація |
Більше 65 років | Цілісність Его | Відчай |
Отже, Е. Еріксон розглядав психічний розвиток як динамічний процес, що триває все життя і забезпечує набуття найбільш важливих пристосувань до соціального оточення та змін самої особистості.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)