Сучасне міжнародне право – Пронюк Н. В. – 6. Співвідношення міжнародного приватного права і міжнародного публічного права
Міжнародні відносини не обмежуються тільки міждержавними, міжвладними контактами основних суб’єктів міжнародного права. Відбуваються постійні контакти між фізичними і юридичними особами різноманітних держав, на рівні міжнародних неурядових організацій, які регулюються або національним правом відповідної держави або нормами міжнародного приватного права.
Як зазначалось вище, міжнародне публічне право – це сукупність юридичних принципів і норм, що регулюють відносини між державами та іншими суб’єктами міжнародного права.
У свою чергу, Міжнародне приватне право – це система юридичних норм, спрямованих на регулювання міжнародних невладних відносин з “іноземним елементом”.
Міжнародне приватне право (МПрП) остаточно сформувалось як незалежна галузь права в XIX ст. Раніше воно розглядалось як частина інших галузей права.
Спочатку такий термін застосовували у країнах Європи та Латинської Америки, а пізніше і в країнах загальної системи права (common law), хоча там йому так і не вдалося витіснити традиційний термін “колізійне право” (conflict of laws). На думку К. Ліпстайна, Г. Парра-Арангурена, термін МПрП не є ні міжнародним, бо більшість його норм створена “національним” законодавцем, ні приватним правом, оскільки воно не стосується лише приватноправових відносин. Окрім того, деякі автори вказують на те, що у сучасному праві відбувається “публіцизація” приватного права завдяки ширшому втручанню держави у сфери приватних інтересів людини.
Однак загалом більшість юристів МПрП визначає як галузь національного, а не міжнародного права, оскільки воно має міжнародний предмет регулювання, але інші джерела. Термін “колізійне право” є занадто широким, оскільки його можна тлумачити як такий, що охоплює не лише колізії між приватним правом різних країн, але й колізії у сфері публічного права.
Поняття “міжнародне приватне право” має різний зміст у різних національно-правових системах. Водночас, основа МПрП залишається незмінною – колізійні норми, за допомогою яких визначають ситуації, коли застосовується національне приватне право, а коли іноземне приватне право. Підручники з МПрП дедалі частіше включають ще й такі питання, як міжнародний цивільний процес і навіть колізійні питання публічного права (міжнародне кримінальне право, міжнародне адміністративне і міжнародне валютне право).
Обговорюється також питання, чи є МПрП частиною публічного або приватного права. Відповідь на це питання залежить від того, де проводиться межа між приватним і публічним правом, а також від особливостей правової системи окремої країни.
У сучасній доктрині стосовно місця МПрП в юридичній системі склалося три основних підходи. На думку представників першого підходу, міжнародне право у широкому смислі складається з МПрП та МПП. Прихильники другого підходу переконані, що МПрП входить у систему внутрішнього права держави. Водночас, деякі з них виділяють МПрП як самостійну галузь права. Представники третього підходу розглядають МПрП як “полісистемний комплекс”, що складається з двох видів норм МПрП: міжнародно-правових норм і внутрішньодержавних норм (О. Макаров, Р. Мюллерсон, К. Разумов, В. Храбсков).
Загалом спостерігається тісний взаємозв’язок міжнародного публічного і міжнародного приватного права, оскільки вони:
– у широкому розумінні регулюють міжнародні відносини;
– їх загальні засади стосуються основних принципів міжнародного публічного права;
– і в міжнародному публічному праві й у міжнародному приватному праві завжди є визнання правосуб’єктності іншої держави;
– міжнародні договори з питань міжнародного приватного права не можуть суперечити принципам міжнародного публічного права, встановлюючи у такий спосіб загальні правові умови міжнародного співробітництва в різних галузях.
У зв’язку з цим деякі науковці вважають недоцільним виділяти міжнародне приватне та публічне право як окремі галузі права.
Але окрім спільних рис існують і відмінні. Розмежування між МПрП і МПП можна здійснювати на таких підставах:
– за суб’єктами: у міжнародному публічному праві суб’єктами є держави і нації, що борються за незалежність, міжнародні організації, а в міжнародному приватному праві – фізичні та юридичні особи. МПП лише делегує свою юрисдикцію окремим іншим суб’єктам;
– за предметом правового регулювання: у міжнародному публічному праві – це міждержавні міжвладні відносини, а в міжнародному приватному праві – міжнародні приватноправові відносини (цивільні, сімейні, трудові та ін.);
– за джерелами: міжнародний договір, міжнародний звичай та ін. у міжнародному публічному праві, а також національне законодавство, міжнародні договори та ін. в міжнародному приватному праві;
– за методом правового регулювання: у міжнародному публічному праві – це узгодження волі держав; у міжнародному приватному праві – подолання колізій;
– за видами відповідальності: у міжнародному публічному праві передбачається міжнародно-правова відповідальність, у міжнародному приватному праві – цивільно-правова;
– за сферою дії: у міжнародному публічному праві її можна визначити як глобальну (охоплює всі держави й інші суб’єкти міжнародного права), а в міжнародному приватному праві вона має національні межі (у кожній державі є своє міжнародне приватне право).
Таким чином, співвідношення міжнародного публічного права і міжнародного приватного права характеризується їх взаємозв’язком, який зумовлений тим, що вони регулюють міжнародно-правові відносини, які виходять за межі однієї держави і пов’язують дві або більше держав (у тому числі внутрішньодержавні відносини, які випливають із зазначених міжнародних).
(2 votes, average: 3,50 out of 5)