Сучасне міжнародне право – Пронюк Н. В. – 2. Предмет і об’єкт міжнародного права
Статутом Організації Об’єднаних Націй (ст. 1) закріплено основні цілі міжнародного співробітництва держав на сучасному етапі, а саме:
1. Підтримувати міжнародний мир і безпеку і з цією метою вживати ефективних колективних заходів для запобігання загрозі миру та усунення її, а також для придушення актів агресії або інших порушень миру і реалізовувати мирні засоби згідно з принципами справедливості й міжнародного права улагодження чи розв’язання міжнародних спорів або ситуацій, які можуть призвести до порушення миру.
2. Розвивати дружні відносини між націями на основі поваги принципу рівноправності і самовизначення народів, а також вживати інших відповідних заходів для зміцнення загального миру.
3. Здійснювати міжнародне співробітництво в розв’язанні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного й гуманітарного характеру і в заохоченні та розвитку поваги до прав людини й основних свобод для всіх, незалежно від раси, статі, мови, релігії тощо.
Сам зміст зазначених цілей визначає те, що їх можна досягти тільки шляхом спілкування держав між собою відповідно до принципів міжнародного права. Такі міжнародні відносини з приводу вирішення економічних, соціальних, гуманітарних та інших проблем зумовлюють появу їхнього регулятора: юридично обов’язкових правил, норм поведінки для учасників цих відносин. Відбувається процес виникнення норм міжнародного права, які в свою чергу регулюють відносини держав та інших суб’єктів міжнародного права між собою.
На початку освоєння предмета міжнародного публічного права досить часто плутають правові норми з суспільними відносинами, які ними регулюються. Слід підкреслити хибність такого сприйняття правових норм не як регулятора, а як предмета регулювання. Таке сприйняття і такі погляди можуть призвести до розчинення права у фактичних відносинах. Розуміння цього має істотне значення для опанування науки права.
Доцільно підкреслити й те, що сфера дії міжнародного права завжди вужча від сфери поширення міжнародних зв’язків, які значно багатоманітніші за правові норми, які їх регулюють. Взагалі право може тільки наблизитися до реалій, але ніколи не в змозі охопити їх у всій повноті. Проте воно є ефективним регулятором міжнародних відносин.
Сам термін “міжнародні відносини” ми вживаємо у широкому розумінні. Це і двосторонні або багатосторонні відносини між державами, і різні види відносин між державами, міжнародними, міжурядовими організаціями і державоподібними утвореннями та іншими учасниками міжнародного спілкування.
Процес взаємовпливу і взаємозалежності міжнародних відносин та міжнародного права є предметом дослідження у теорії міжнародного права вже досить давно. Так, ще наприкінці XIX ст. професор Київського університету (св. Володимира) О. Ейхельман при підготовці своєї”Хрестоматії російського міжнародного права ” зазначав, що законами і договорами визначаються міжнародні відносини Росії. А Віденські угоди 1815 р. створили “систему європейських міжнародних відносин” після розгрому наполеонівської армії.
Таким чином, стає очевидним визначення, що предметом міжнародно-правового регулювання є міжнародні відносини:
– міжнародні економічні відносини;
– міжнародні культурні відносини;
– міжнародні політичні відносини;
– міжнародні соціальні відносини тощо.
Міжнародні відносини, врегульовані нормами міжнародного права, являють собою міжнародні правовідносини, що включають такі види:
– відносини між державами – двосторонні та багатосторонні, тобто такі, що охоплюють міжнародне співтовариство в цілому;
– відносини між державами та міжнародними міжурядовими організаціями;
– відносини між державами та державоподібними утвореннями;
– відносини поміж міжнародними міжурядовими організаціями;
– відносини між державами та іншими суб’єктами міжнародного права і т. д.
Об’єкт міжнародного права
Для розуміння суті міжнародного публічного права дуже важливим є питання про його об’єкт. Не слід плутати це поняття а об’єктом права і правовідносин, що належать до внутрішньої компетенції держави. Для міжнародного права мають значення лише ті явища, з приводу яких суверенними державами та іншими суб’єктами встановлюються міжнародні відносини.
Об’єктом міжнародного права є все те, з приводу чого суб’єкти міжнародного права вступають у правовідносини на основі принципів і норм міжнародного права.
Таким об’єктом можуть бути:
– матеріальні та нематеріальні блага,
– дія або утримання від дії.
При цьому під матеріальними і нематеріальними благами, невіддільними від них інтересами держав маються на увазі, наприклад, загальний мир і безпека народів, взаємовигідне економічне та інше співробітництво, культурний розвиток народів. Цей перелік не є вичерпним.
Наприклад головною подією державного візиту в Україну Президента Російської Федерації було підписання президентами двох держав Договору про дружбу, партнерство і співробітництво (31 травня 1997 р.). Договір містить норми про статус Чорноморського флоту на території України. У цьому випадку саме параметри розподілу Чорноморського флоту, взаєморозрахунки й умови його базування у місті Севастополі і є об’єктом міжнародних правовідносин між Україною і Російською Федерацією.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)