Соціальне страхування – Кропельницька С. О. – 2.5. Концептуальні аспекти формування та напрями використання фондів соціального страхування
Фонди соціального страхування утворюються за рахунок трьох джерел: страхових внесків працівників, внесків роботодавців та субсидій держави.
Внески працівників – це відрахування з їх доходу. За суттю, це цільовий прибутковий податок. Ставка внеску встановлюється у відсотках до валового заробітку і є на більшість випадків пропорційною незалежно від величини доходу. За цієї умови передбачається річна максимальна сума внесків або максимальний дохід, до якого застосовується ставка. Ставки внеску встановлені: у США – 7,15%; у Великобританії – 5,7 і 9% (залежно від доходу); у Франції – 5,7%; в Японії – 5,3%. У країнах діє лише один внесок з фізичних осіб за всіма видами страхування (США), або кілька (Німеччина, Франція), сплата яких дає право на відповідні види допомоги і соціальних послуг.
Внески з підприємців стягуються у відсотках не до загального фонду заробітної плати зайнятих, а до раніше встановленої максимальної сумарної заробітної плати, тобто суми, що перевищують даний максимум, не враховуються. У США та Німеччині ставка внеску працівників і роботодавців однакова, в інших країнах внески роботодавця вищі.
Державні субсидії включають внески до фондів обов’язкового соціального страхування за непрацюючих громадян, військовослужбовців та державних службовців, дотації на покриття дефіциту цих фондів і податкові пільги.
Кошти обов’язкового соціального страхування використовують у вигляді грошових виплат, фінансування соціальних послуг і надання пільгових благ. Головне місце як за соціально-економічним призначенням, так і за обсягом ресурсів належить грошовим виплатам. Вони представлені пенсіями і допомогами, яким властива цільова спрямованість як за характером використання, так і за контингентом одержувачів.
За лінією соціального страхування фінансуються послуги закладів охорони здоров’я і соціального забезпечення, санаторно-курортних організацій з відновлення працездатності та проведення оздоровчо-профілактичних заходів, професійних учбових закладів тощо.
Особливість пільгових благ як форми використання коштів соціального страхування полягає в тому, що їх призначення пов’язане з одержанням конкретного матеріального блага чи послуги. Саме тому ці пільгові блага займають проміжне місце між натуральним і грошовим розподілом. Це визначає таку характеристику пільг, як додатковість, тобто можливість збільшення споживчих перспектив окремих груп населення (пільги на придбання ліків, путівки тощо).
Пенсії призначаються за віком, у зв’язку з інвалідністю, на випадок утрати годувальника, за вислугу років. Існують також соціальні пенсії.
Пенсія – це гарантована щомісячна грошова виплата для забезпечення громадян у старості, на випадок повної або часткової непрацездатності, утрати годувальника, а також у зв’язку з досягненням установленого стажу роботи у певних сферах трудової діяльності. З пенсійних фондів, що створюються за рахунок внесків роботодавців і працівників, працівники та їх сім’ї одержують матеріальне забезпечення при настанні вказаних страхових випадків.
Допомоги бувають у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, вагітністю та пологами, на дітей, допомоги по безробіттю, а також; на перепідготовку й підвищення кваліфікації.
Допомога – це гарантована грошова виплата при тимчасовій перерві в роботі, а також для компенсації підвищених витрат, що виникають на певні випадки.
До першої групи входять допомоги у зв’язку з безробіттям, тимчасовою непрацездатністю, по догляду за дитиною після її народження, допомога у зв’язку з вагітністю та пологами. Другу групу складають допомоги у разі народження дитини, на неповнолітніх дітей і допомога на поховання померлого працівника або члена його родини.
За лінією соціального страхування безоплатно або на пільгових умовах надаються послуги з протезування, трудового навчання і працевлаштування інвалідів, надання їм юридичної допомоги, послуги будинкам-інтернатам для літніх та інвалідів, санаторно-курортних закладів.
Класифікація виплат і послуг за функціональним призначенням передбачає їх розподіл за трьома групами:
O перша об’єднує виплати і надання послуг, що мають на меті підтримання життєдіяльності людини: пенсії за віком, по інвалідності, у зв’язку із втратою годувальника, допомоги з тимчасової непрацездатності у зв’язку з вагітністю та пологами, утримання в будинках для літніх та ін.;
O друга група включає виплати і послуги, зумовлені додатковими витратами у зв’язку з народженням і вихованням дітей. Сюди належать: допомога у зв’язку з народженням дитини, оплата відпусток по догляду за нею до досягнення дитиною певного віку, допомоги на дітей;
O до третьої групи належать виплати і послуги, що мають на меті відновлення працездатності, пов’язані з медичною реабілітацією, навчанням та перенавчанням інвалідів, безробітних, жінок, які повертаються до трудової діяльності після декретної відпустки.
Важливий практичний аспект має класифікація виплат і послуг за ознакою їх адресності, тобто залежно від того, до якої групи населення належать одержувачі виплат і послуг: робітники та службовці державного сектору, кооперативного, приватного, військовослужбовці та їх сім’ї тощо. Дана класифікація лежить в основі розробки законодавчих актів, що регулюють соціальне страхування різних груп населення.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)