Психологічні джерела виховної майстерності – Бех І. Д. – Процесуальна своєрідність феномену самореалізації
Самореалізація як особистісне утворення є центральною характеристикою людини, вищим рівнем її розвитку, на якому практично самоздійснюється її Я (система цінностей). Тому її інтерпретують як фундаментальну цінність. Такий статус самореалізація набуває, коли з потенційної можливості стає визначальним фактором життєдіяльності особистості. Однак часто вона залишається на рівні потенції особистості або реалізується в досить обмеженому змістовному просторі, чи у суспільно несхвальному ракурсі.
Процесуальна своєрідність феномену самореалізації
Самореалізація є цілісною діяльністю і поведінкою особистості, а не сукупністю певних способів її діяльності, поведінки. Вона має складну структуру і здійснюється на різних рівнях, притаманна навіть дітям дошкільного віку, її інтенсивне розгортання відбувається у підлітковому віці
З утвердженням особистості як суб’єкта власного розвитку, проектуванням життєвого шляху.
Самореалізація – процес предметного втілення особистістю базових інтелектуально-особистісних утворень, набутих на етапі самоактуалізації.
Самостійне створення стратегії розвитку є результатом усього попереднього її соціального функціонування за суб’єктивно важливими моральними стандартами. У цій особистісно-творчій діяльності минуле і теперішнє утворюють вектор майбутнього в індивідуальному баченні. Саморозвиток особистості розкриває всі її продуктивні можливості, оскільки він підготовлений процесом становлення її інтелектуальних та емоційно-вольових механізмів. Вони визначають особистісні смисли, які детермінують конкретні етапи життєвого шляху особистості,
У цьому контексті важко погодитися з твердженнями, що самореалізація властива лише дорослій людині, їх автори пов’язують самореалізацію лише зі сформованістю Я-образу, з грунтовним пізнанням своїх здібностей, цикли розвитку яких уже завершилися. Продуктивнішою видається точка зору, згідно з якою процес самореалізації є поступовим і багатогранним, і ця багатогранність нарощується залежно від змістового збагачення Я-образу особистості.
Часто самореалізацію ототожнюють із самоактуалізацією, що за процесуально-генетичного підходу недоцільно. Адже самоактуалізація як вид діяльності особистості передує самореалізації.
Самоактуалізація – процес набуття особистістю внутрішніх сил (якостей, смисло-ціннісних орієнтацій, здібностей), які виступають спонуками до її усвідомленої діяльності та поведінки.
Самоактуалізуючись, особистість дає собі відповідь на питання: “Для чого Я?”, “У чому сенс Мене?”, “Що необхідно Мені робити, щоб утілити цей сенс? “. Отже, самоактуалізація стосується внутрішнього плану існування особистості. Вона забезпечує якомога повніше вичленення власних потенційних можливостей, які реально втілюватимуться у діяльності та поведінці особистості.
На етапі самоактуалізації особистість формує уявлення про свою людську місію у відповідних смисло-ціннісних утвореннях, створює програму здійснення своєї місії, яка на наступному етапі (самореалізації) виступатиме інтегральною спонукою її матеріальної і практично-духовної діяльності.
Related posts:
- Психологічні джерела виховної майстерності – Бех І. Д. – 1.Самореалізація як духовно-практичний символ особистості Самореалізація як особистісне утворення є центральною характеристикою людини, вищим рівнем її розвитку, на якому практично самоздійснюється її Я (система цінностей). Тому її інтерпретують як фундаментальну цінність. Такий статус самореалізація набуває, коли з потенційної можливості стає визначальним фактором життєдіяльності особистості. Однак часто вона залишається на рівні потенції особистості або реалізується в досить обмеженому змістовному просторі, чи […]...
- Психологічні джерела виховної майстерності – Бех І. Д. – Відповідальність як внутрішнє джерело самореалізації особистості Відповідальність є найважливішою якістю людини, тому що, беручи на себе відповідальність, вона самореалізується. Відповідальність – усвідомлення особистістю власної повинності, власних обов’язків і розумне їх виконання. Обов’язок як свідомий акт-необхідність людини стосується як її самої, так і інших людей. У цьому полягає сутність її відповідальності. Людина діє на основі глибокого усвідомлення прийнятої або самостійно поставленої перед […]...
- Психологічні джерела виховної майстерності – Бех І. Д. – Саморозвиток і процес самореалізації особистості Необхідною умовою самореалізації є саморозвиток. Адже щоб особистість успішно реалізувалась, їй потрібно володіти системою морально-духовних цінностей, які є змістовою основою цього духовно-практичного процесу. Саморозвиток — самозміна суб’єкта у напрямі свого Я-ідеального, яке виникає під впливом зовнішніх і внутрішніх причин. Саморозвиток особистості пов’язаний з її життєдіяльністю, у межах якої він здійснюється. Тому вже з дошкільного віку, […]...
- Психологічні джерела виховної майстерності – Бех І. Д. – Короткий термінологічний словник Адаптація (лаг. Adaptatio – пристосовувати) в психології особистості – пристосування особистості до існування в соціумі згідно з його нормами і вимогами, а також з власними потребами, прагненнями, мотивами та інтересами. Альтруїзм (франц. Altruisme – інший) – безкорисливе піклування особистості про благо інших і готовність жертвувати власними інтересами. Вередування – виявлення невдоволення, демонстрація примх. За стану […]...
- Психологічні джерела виховної майстерності – Бех І. Д. – Педагогічне ставлення до вихованця як розвиненої особистості Орієнтуючись на здоровий глузд і на методичні висновки, що грунтуються на його основі, педагог вибудовує свою поведінку стосовно вихованця з урахуванням його вікових розвивальних обмежень. Така виховна позиція має право на життя лише щодо кінцевих розвивальних цілей та принципів, на основі яких вони досягаються. Однак є сфера суб’єкт-суб’єктних взаємин, яка йому не підлягає. Йдеться про […]...
- Психологічні джерела виховної майстерності – Бех І. Д. – Потяг вихованця до хизування як спосіб самопрезентації Педагог під час реалізації своєї виховної програми прагне мати достовірні знання про реальну поведінку вихованців, яка сигналізує про їхні успіхи, проблеми, підказує напрями впливу на них. Здавалося б, що вчинок як одиниця поведінки є найвідкритішою і найзручнішою для осмислення сферою вихованця, однак це не зовсім так. Уже в дошкільному віці більшість дітей вчиться приховувати від […]...
- Психологічні джерела виховної майстерності – Бех І. Д. – Спрямованість вихованця на приховування власних вчинків Педагог під час реалізації своєї виховної програми прагне мати достовірні знання про реальну поведінку вихованців, яка сигналізує про їхні успіхи, проблеми, підказує напрями впливу на них. Здавалося б, що вчинок як одиниця поведінки є найвідкритішою і найзручнішою для осмислення сферою вихованця, однак це не зовсім так. Уже в дошкільному віці більшість дітей вчиться приховувати від […]...
- Психологічні джерела виховної майстерності – Бех І. Д. – Краса духовності У вихованні гуманістично спрямованої особистості, яка не опирається культурним впливам, чільне місце посідає естетика духовності – естетичне переживання як переживання ідеального в собі, яке набуте працею власної душі. Цим самим утверджуються естетичні переживання щодо морально-духовної сфери як складової буття людини. Виховання у молоді естетичних почуттів лише до матеріальних предметів (природних явищ, речей, надбань культури) збіднює […]...
- Психологічні джерела виховної майстерності – Бех І. Д. – 3. Лабіринти духовного розвитку особистості Виховання духовно зрілої особистості, для якої поняття добра, справедливості, совісті, обов’язку набули непохитності, стали власними ціннісними орієнтирами, є головною метою сучасної освіти. Однак досягнення її – справа надзвичайно складна. Вона вимагає передусім глибокого теоретичного осмислення. Духовна безпечність-напруженість у вихованні та розвитку особистості За умов невизначеності смислоціннісних орієнтирів людини розкриття механізмів розвитку особистості як детермінант її […]...
- Психологічні джерела виховної майстерності – Бех І. Д. – Захисний механізм перебільшення у морально-розвивальній позиції вихованця Орієнтуючись на здоровий глузд і на методичні висновки, що грунтуються на його основі, педагог вибудовує свою поведінку стосовно вихованця з урахуванням його вікових розвивальних обмежень. Така виховна позиція має право на життя лише щодо кінцевих розвивальних цілей та принципів, на основі яких вони досягаються. Однак є сфера суб’єкт-суб’єктних взаємин, яка йому не підлягає. Йдеться про […]...
- Психологічні джерела виховної майстерності – Бех І. Д. – Грані самосвідомості особистості У вихованні гуманістично спрямованої особистості, яка не опирається культурним впливам, чільне місце посідає естетика духовності – естетичне переживання як переживання ідеального в собі, яке набуте працею власної душі. Цим самим утверджуються естетичні переживання щодо морально-духовної сфери як складової буття людини. Виховання у молоді естетичних почуттів лише до матеріальних предметів (природних явищ, речей, надбань культури) збіднює […]...
- Психологічні джерела виховної майстерності – Бех І. Д. – Акценти процесу самовиховання Процес самовиховання є важливою умовою морально-духовного розвитку особистості. Самовиховання – свідома систематична діяльність людини, спрямована на вироблення в собі бажаних моральних якостей. Воно є спонтанним, тобто викликаним внутрішніми причинами, без впливу ззовні. Ця особливість самовиховання є результатом попередніх соціальних дій на особистість. В іншому разі процес самовиховання може не настати, що буває досить часто. Враховуючи […]...
- Психологічні джерела виховної майстерності – Бех І. Д. – Контури свободи і розвитку особистості Сходження особистості до рівня морально-духовної творчості й інтенсивне входження у цей процес дає їй змогу піднятися над етичною нормативністю як культурними приписами, перетворити їх на власний морально-розвивальний потенціал. За такої умови, виявляючи надситуативну активність, особистість вважає себе справжнім творцем морально-духовного світу і дієво утверджується в ньому. Завдяки цьому вона позбавляється внутрішнього опору, що виникає у […]...
- Психологічні джерела виховної майстерності – Бех І. Д. – Література Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни. – М” 1991. Амонашвили Ш. Размышления о гуманной педагогике. – М., 1995. Балл Г. О. Орієнтири сучасного гуманізму. – К., 2007. Бердяев Н. А. О назначении человека. – М., 1991. Бердяев Н. А. Самопознание. – М., 1991. – 412 с. Библер В. С. Самостоянье человека. – Кемерово, 1993. Бодалев А. […]...
- Психологічні джерела виховної майстерності – Бех І. Д. – Чуття міри як показник особистісної зрілості вихованця Чуття міри проявляється як розуміння особистістю дозволених параметрів різновікової соціальної взаємодії, яких вона вільно дотримується у спілкуванні та поведінці у певному віковому періоді розвитку. Воно є “пробним каменем” особистісної зрілості вихованця. У психології ведуть мову про такі характеристики зрілої особистості, як розвинуте почуття відповідальності; потреба піклування про інших людей; здатність до активної участі у житті […]...
- Психологічні джерела виховної майстерності – Бех І. Д. – Міжсферна моральна цілісність вихованця як показник його особистісної мобільності Намічаючи перспективу морально-духовного розвитку вихованця, педагог враховує систему суспільних відносин, у якій він має зайняти індивідуальну позицію. Система суспільних відносин щодо підростаючої особистості є не абстрактною силою, що вивищується над нею, а дією конкретних людей – носіїв цих відносин. Вихованець реально контактує з ровесниками, школярами, батьками, педагогами, які реалізують власні дії, способи спілкування, поведінку. Вступаючи […]...
- Психологічні джерела виховної майстерності – Бех І. Д. – Честь у структурі почуття гідності Однією з високих морально-духовних цінностей і необхідною умовою розвитку особистості є честь. Честь – моральне ставлення особистості до світу людей і світу речей, яке пов’язане з відповідністю складових Я-образу особистості та її професійних здібностей вимогам певної суспільної діяльності, яка набуває ознак смисло-життевого устремління. Поняття “гідність” і “честь” розмежовують, що зумовлено утвердженням гідності не як морального […]...
- Психологічні джерела виховної майстерності – Бех І. Д. – Духовна безпечність як психічний стан людини Виховання духовно зрілої особистості, для якої поняття добра, справедливості, совісті, обов’язку набули непохитності, стали власними ціннісними орієнтирами, є головною метою сучасної освіти. Однак досягнення її – справа надзвичайно складна. Вона вимагає передусім глибокого теоретичного осмислення. Духовна безпечність-напруженість у вихованні та розвитку особистості За умов невизначеності смислоціннісних орієнтирів людини розкриття механізмів розвитку особистості як детермінант її […]...
- Психологічні джерела виховної майстерності – Бех І. Д. – Вередування як спосіб поведінки вихованців Явище вередування властиве і дитині, і певною мірою дорослим. Як спосіб поведінки вередування пов’язане з надзвичайно сильним бажанням. Однак це бажання позбавлене будь-якої свідомої регуляції; воно як емоція переживається безпосередньо. Тому вередування кваліфікують як безглузде бажання. Його суб’єкт не зважає на зовнішні обставини чи на іншу людину, на яку спрямовується цей емоційний акт. У суб’єкта […]...
- Психологічні джерела виховної майстерності – Бех І. Д. – Ефект іррадіації у виховному процесі До основних складових професіоналізму педагога належить досконале володіння навчально-виховними технологіями та формами організації освітнього процесу. В організації навчально-виховного процесу педагогу пропонуються індивідуальна, групова (диференційована) та фронтально-урочна форми, які мають різну розвивальну ефективність. Індивідуальна форма у цьому контексті є найперспективнішою, оскільки враховує глибинні психологічні особливості школяра. Однак її використання у повному обсязі неможливе через кількісний склад […]...
- Психологічні джерела виховної майстерності – Бех І. Д. – Міжособистісне примирення Розуміння педагогом аспекту Я-образу вихованців, який фіксує два полюси їхніх якостей, допоможе йому методично точніше організувати виховний процес. У цьому зв’язку предметом уваги є фізичні характеристики Я-образу вихованця за умови, що його моральний розвиток характеризується ситуативністю, а його поведінка не відповідає суспільним нормативам. Йдеться не про фізичний розвиток вихованця упродовж певного часу і закріплення параметрів […]...
- Психологічні джерела виховної майстерності – Бех І. Д. – Самозадоволеність вихованця Міжособистісні ставлення, в яких розгортається життя вихованця, є визначальними не лише для нормативного суспільного функціонування, а й для його виховання і розвитку як особистості зі всім багатством внутрішнього світу. Щоб міжособистісні ставлення як необхідні вимоги існування людини в соціумі виконували свою конструктивну роль у становленні особистості, вони повинні бути позбавленими байдужості чи негативізму, бути корисними […]...
- Психологічні джерела виховної майстерності – Бех І. Д. – Виправдання у міжособистісних стосунках вихованців Професійна готовність педагога до виховної діяльності має передбачати, крім діяльнісно-особистісних здібностей, і знання ним різноманітних перешкод, які її супроводжують. Такі знання допомагають виробляти правильну індивідуальну методичну тактику, позбуватися тривоги і страху, які педагог переживає за відсутності відповідної компетентності. Адже часто через нерозуміння складності внутрішнього світу вихованця він потрапляє у стан постійного розгублення та розпачу, що […]...
- Психологічні джерела виховної майстерності – Бех І. Д. – Я в особистісному бутті людини Я в особистісному бутті людини Глибинною таємницею справжнього духовного розвитку людини є її Я-обурюване – психологічне утворення особистості, яке істотно гальмує її духовний розвиток; наслідок підсвідомого тяжіння особистості до першості й незалежності скрізь і у всьому. У цій функції воно є самостійним механізмом, механізмом системоутворювальним. Джерелом виникнення Я-обурюваного є факт похідності особистості від людської культури, […]...
- Психологічні джерела виховної майстерності – Бех І. Д. – Гідність як ставлення до себе Із поширенням морального натуралізму як функціонування за нормами індивідуальних бажань, психологічних станів, установок та уподобань звернення людини до вищих морально-духовних цінностей є обов’язковою умовою особистісного поступу людини. Провідною серед таких цінностей є гідність людини. Гідність як ставлення до себе Осмислення поняття “гідність” сягає сфери людської моралі з такими її базовими утвореннями, як справедливість, повага до […]...
- Психологічні джерела виховної майстерності – Бех І. Д. – Самовпевненість вихованця Самовпевненість як негативна моральна риса поєднує в собі й інші більш конкретні моральні недоліки: гордовитість, пихатість, зневажливість. Внутрішнім її підгрунтям є нерозсудливість як центральна ознака розуму суб’єкта. Йому важко погодитися з власною розумовою недосконалістю, з неточністю та недостатньою глибиною знань, якими він володіє. Звідси й установка на перебільшення своїх інтелектуальних можливостей, що породжує істотні моральні […]...
- Психологічні джерела виховної майстерності – Бех І. Д. – Чинники духовної безпечності особистості Розуміння природи і джерел безпечності є передумовою вирішення проблеми, пов’язаної зі способом управління розвитком особистості. Щоб зрозуміти сутність безпечності, слід з’ясувати, яку психологічну реальність приховує цей психічний стан індивіда, яке внутрішнє утворення ховається за нею і з якою метою це робиться. В утробному періоді плід, маючи потенції до фізичного і психічного розвитку, перебуває в тепличних […]...
- Психологічні джерела виховної майстерності – Бех І. Д. – Малодушність в особистісній недосконалості вихованця Малодушність означає психологічну боязкість, слабкість, немічність людини. У такому значенні малодушність є протилежністю душевної міцності, до складу якої входять самовладання, витримка, наполегливість, рішучість. Ці якості (якщо вони не розвинуті) є характерними ознаками поняття “малодушності”. Між малодушністю особистості та її морально-духовними цінностями існує невідповідність. Реально сформовані в особистості морально-духовні якості функціонують як мотиви її моральної діяльності, […]...
- Психологічні джерела виховної майстерності – Бех І. Д. – Звинувачення у виховному процесі Виховний процес рясніє звинуваченнями, до яких вдаються і педагог, і ровесники вихованця. Долучення до них ровесників є природним, об’єктивним для їхнього психологічного розвитку способом вирішення міжособистісних проблем. Приводом для звинувачення є дії суб’єкта, які не очікує від нього найближче оточення. Так, вчинок вихованця, який відмовився від участі у масовому заході, стає предметом обговорення й оцінювання. […]...
- Психологічні джерела виховної майстерності – Бех І. Д. – Термінологічне закріплення у самосвідомості вихованця асоціальної дії як способу її корекції Осягнення вихованцем моральної сфери у всій її функціональній складності і ціннісних характеристиках має передувати цілеспрямованому включенню його у виховний процес з метою набуття певних морально-духовних цінностей. У вихованця повинно сформуватися цілісне уявлення про розмаїтість людських взаємин. Виховна дієвість такого уявлення залежить від ступеня адекватності основних етичних категорій психологічним особливостям і можливостям вихованця у певний період […]...
- Психологічні джерела виховної майстерності – Бех І. Д. – Умови оптимізації суб’єкт-суб’єктної взаємодії Вихованець, який подолав шлях власних морально-духовних перетворень, змінює на краще загальну ситуацію своїх взаємин і з педагогом. Він стимулює вихователя до особистісного зростання, виховні дії якого стають досконалішими, гуманістично центрованими, де милосердя є провідним законом морального існування. У контексті нейтралізації Я-обурюваного нового сенсу набуває відношення “Я – Ти” (взаємини вихованця і вихователя). Такі взаємини називають […]...
- Психологічні джерела виховної майстерності – Бех І. Д. – Ситуація нехтування вихованцем педагогічною пропозицією Філософська і психолого-педагогічна наука, розкриваючи шляхи оволодіння людиною моральністю, значну увагу приділяє проблемі морального вибору. Однак це морально-духовне діяння розглядається лише в контексті надання переваги особистістю певній системі цінностей, тобто як вибір між добром і злом, благородством і ницістю. Тому всі зусилля особистості мають бути спрямовані на утвердження в її внутрішньому світі позиції добра і […]...
- Психологічні джерела виховної майстерності – Бех І. Д. – Плямування вихованцем ровесника за його доброчинність Філософська і психолого-педагогічна наука, розкриваючи шляхи оволодіння людиною моральністю, значну увагу приділяє проблемі морального вибору. Однак це морально-духовне діяння розглядається лише в контексті надання переваги особистістю певній системі цінностей, тобто як вибір між добром і злом, благородством і ницістю. Тому всі зусилля особистості мають бути спрямовані на утвердження в її внутрішньому світі позиції добра і […]...
- Психологічні джерела виховної майстерності – Бех І. Д. – Зухвалість вихованця у контексті педагогічних застережень Професійна готовність педагога до виховної діяльності має передбачати, крім діяльнісно-особистісних здібностей, і знання ним різноманітних перешкод, які її супроводжують. Такі знання допомагають виробляти правильну індивідуальну методичну тактику, позбуватися тривоги і страху, які педагог переживає за відсутності відповідної компетентності. Адже часто через нерозуміння складності внутрішнього світу вихованця він потрапляє у стан постійного розгублення та розпачу, що […]...
- Психологічні джерела виховної майстерності – Бех І. Д. – Заздрість вихованця у чорно-білому спектрі Заздрість є надзвичайним моральним руйнівним почуттям, яке переживає багато людей. Вона є емоційною реакцією на певні переваги іншої людини, які стосуються матеріальних цінностей, особистісних якостей, здібностей, успіху, статусу. Ця реакція неемпатійна за своєю сутністю. За прояву заздрості у людини зовсім відсутня співрадість за успіхи іншої людини, навпаки – вона демонструє ворожість, а то й ненависть […]...
- Психологічні джерела виховної майстерності – Бех І. Д. – Емоційна цілісність у процесі педагогічного умовляння Створення емоційної цілісності є одним з істотних умінь педагога в науково доцільній організації процесу умовляння. Це психологічне утворення розуміють як тотожність переживань, що виникають в об’єднаних у певну групу індивідів, в якій функціонують виражені міжособистісні контакти. Про емоційну цілісність свідчить одне емоційне переживання позитивної чи негативної модальності, що охоплює всіх індивідів. Для виникнення емоційної цілісності […]...
- Психологічні джерела виховної майстерності – Бех І. Д. – Духовний помисел у саморозвитку вихованця Повноцінний процес виховання неможливий без морально-духовного самовиховання і саморозвитку особистості. В іншому разі вихованець долучається до духовних цінностей лише шляхом пристосування до них за різних форм зовнішнього підкріплення, яке здійснюють дорослі (батьки та педагоги). Духовна гармонія, яка має заповнити самосвідомість вихованця і спонукати його до благодійного ставлення до світу людей і світу речей, при цьому […]...
- Психологічні джерела виховної майстерності – Бех І. Д. – Духовна напруженість як психічний стан людини Розуміння природи і джерел безпечності є передумовою вирішення проблеми, пов’язаної зі способом управління розвитком особистості. Щоб зрозуміти сутність безпечності, слід з’ясувати, яку психологічну реальність приховує цей психічний стан індивіда, яке внутрішнє утворення ховається за нею і з якою метою це робиться. В утробному періоді плід, маючи потенції до фізичного і психічного розвитку, перебуває в тепличних […]...
- Психологічні джерела виховної майстерності – Бех І. Д. – Культура гідності як мета особистості Благородна ідея про людину як найвищу цінність може реалізуватися лише в практичному утвердженні культури гідності. Культура гідності – життя особистості за вищими духовними пріоритетами, які виступають підгрунтям її самоцінності. Життя особистості в культурі гідності, тобто її духовне життя, означає, що засвоювана нею мораль доброчинності у відповідній системі морально-духовних цінностей стає змістовою основою гідності як інтегральної […]...
- Психологічні джерела виховної майстерності – Бех І. Д. – Духовна культуродомінантність як виховний ідеал Я в особистісному бутті людини Глибинною таємницею справжнього духовного розвитку людини є її Я-обурюване – психологічне утворення особистості, яке істотно гальмує її духовний розвиток; наслідок підсвідомого тяжіння особистості до першості й незалежності скрізь і у всьому. У цій функції воно є самостійним механізмом, механізмом системоутворювальним. Джерелом виникнення Я-обурюваного є факт похідності особистості від людської культури, […]...