Психологічні джерела виховної майстерності – Бех І. Д

Самореалізація як особистісне утворення є центральною характеристикою людини, вищим рівнем її розвитку, на якому практично самоздійснюється її Я (система цінностей). Тому її інтерпретують як фундаментальну цінність. Такий статус самореалізація набуває, коли з потенційної можливості

Відповідальність є найважливішою якістю людини, тому що, беручи на себе відповідальність, вона самореалізується. Відповідальність – усвідомлення особистістю власної повинності, власних обов’язків і розумне їх виконання. Обов’язок як свідомий акт-необхідність людини стосується як її самої,

Із поширенням морального натуралізму як функціонування за нормами індивідуальних бажань, психологічних станів, установок та уподобань звернення людини до вищих морально-духовних цінностей є обов’язковою умовою особистісного поступу людини. Провідною серед таких цінностей є гідність людини.

Благородна ідея про людину як найвищу цінність може реалізуватися лише в практичному утвердженні культури гідності. Культура гідності – життя особистості за вищими духовними пріоритетами, які виступають підгрунтям її самоцінності. Життя особистості в культурі гідності,

Виховання духовно зрілої особистості, для якої поняття добра, справедливості, совісті, обов’язку набули непохитності, стали власними ціннісними орієнтирами, є головною метою сучасної освіти. Однак досягнення її – справа надзвичайно складна. Вона вимагає передусім глибокого теоретичного

Розуміння природи і джерел безпечності є передумовою вирішення проблеми, пов’язаної зі способом управління розвитком особистості. Щоб зрозуміти сутність безпечності, слід з’ясувати, яку психологічну реальність приховує цей психічний стан індивіда, яке внутрішнє утворення ховається за

Важливим механізмом розвинутої вольової дії, її структурним компонентом є Ціль – суб’єктивний образ майбутнього результату. Йому надається статус бажаності стосовно того, хто ставить мету і досягає її. Йдеться про мотив-ціль. Основні визначення поняття “ціль”

Я в особистісному бутті людини Глибинною таємницею справжнього духовного розвитку людини є її Я-обурюване – психологічне утворення особистості, яке істотно гальмує її духовний розвиток; наслідок підсвідомого тяжіння особистості до першості й незалежності скрізь і

У вихованні гуманістично спрямованої особистості, яка не опирається культурним впливам, чільне місце посідає естетика духовності – естетичне переживання як переживання ідеального в собі, яке набуте працею власної душі. Цим самим утверджуються естетичні переживання щодо

Завершальною ланкою у методичній конкретизації розширеного механізму самосвідомості є його емоційне цементування на рівні емоційних переживань, яке доцільно розгортати за чотирма напрямами. Реалізація психологічного правила парності прояву емоцій. Здебільшого цього правила педагоги не дотримуються,

Сходження особистості до рівня морально-духовної творчості й інтенсивне входження у цей процес дає їй змогу піднятися над етичною нормативністю як культурними приписами, перетворити їх на власний морально-розвивальний потенціал. За такої умови, виявляючи надситуативну активність,

Сучасний виховний процес, Інтенсивно сприймаючи імпульси гуманітарної культури, якісно змінюється. Теоретично дискредитована і практично відхилена його директивна модель. Відбувається справжнє олюднення всіх компонентів сходження підростаючої особистості до смислоціннісних вершин людства. Створення нової виховної парадигми,

Процес самовиховання є важливою умовою морально-духовного розвитку особистості. Самовиховання – свідома систематична діяльність людини, спрямована на вироблення в собі бажаних моральних якостей. Воно є спонтанним, тобто викликаним внутрішніми причинами, без впливу ззовні. Ця особливість

Успіх виховного впливу значною мірою залежить від глибокого розуміння педагогом ціннісної ієрархії його Я-образу, оскільки не всі внутрішні утворення суб’єкта є для нього однаково значущими. Таке уявлення суттєво спрощує виховний процес, роблячи його поверхово

Орієнтуючись на здоровий глузд і на методичні висновки, що грунтуються на його основі, педагог вибудовує свою поведінку стосовно вихованця з урахуванням його вікових розвивальних обмежень. Така виховна позиція має право на життя лише щодо

Надзичайно важливе значення у виховному процесі належить вчинковій вибірковості, сутність якої полягає в тому, що вона не пов’язана з такими вчинковими ситуаціями, коли моральне діяння вихованця залежить від міри його емоційної прихильності до людини

Осягнення вихованцем моральної сфери у всій її функціональній складності і ціннісних характеристиках має передувати цілеспрямованому включенню його у виховний процес з метою набуття певних морально-духовних цінностей. У вихованця повинно сформуватися цілісне уявлення про розмаїтість

У розмаїтості виховної суб’єкт-суб’єктної взаємодії виявляється тенденція, за якої носій певних моральних настанов розглядає іншу особу, її моральні діяння ідентичними до своїх. Такий ракурс сприйняття іншого функціонує лише за умови, що між двома суб’єктами

Груповий інформаційний простір володіє перетворювальною функцією стосовно індивідів. Знаючи цю особливість, педагог повинен вміло використовувати її у досягненні своїх виховних цілей. Його має цікавити такий інформаційний феномен як Розголос – спонтанна вербальна комунікація, що

У створенні розвивально-продуктивної виховної. системи психолого-педагогічна наука в основному зосереджує свої пошукові зусилля на тих ситуаціях, в яких вихованець на дії педагога реагує позитивними емоційними переживаннями або ставиться до них індеферентно. Однак реальна виховна

Виховний процес рясніє звинуваченнями, до яких вдаються і педагог, і ровесники вихованця. Долучення до них ровесників є природним, об’єктивним для їхнього психологічного розвитку способом вирішення міжособистісних проблем. Приводом для звинувачення є дії суб’єкта, які

Морально перетворювальна сила подяки вихованців своєму вихователю залишається методично неосвоєною, що знижує продуктивність виховного процесу. Зазвичай дитину привчають дякувати за надану їй допомогу (матеріальну чи психологічну). А от дія, спрямована на створення її’ як

Перебіг реального виховного процесу характеризується психологічно неприємними для вихованця моментами, які виникають як наслідок низької особистісної культури ровесників, з якими він спілкується. Вихованцю часто доводиться відчувати їхні образи, наклепи, насмішки, необгрунтовані докори. Переносити їх

Ставлення людини до вимог іншої людини – явище багатогранне. У ньому задіюються різні змінні: зміст запропонованих вимог, ступінь їх суспільної та індивідуальної значущості, характер взаємин суб’єктів, що об’єднуються ситуаціями вимоги, тощо. Педагог у своїй

У виховному процесі педагог часто вдається до використання почуття сорому, переживання якого вихованцем може змінити у нього суспільно несхвальні способи поведінки. Сором – емоція, яка виникає у суб’єкта внаслідок усвідомлення ним невідповідності своїх вчинків