Психодіагностика – Галян І. М. – Короткий термінологічний словник
“L-дані – дані, отримані шляхом реєстрації поведінки людини в повсякденному житті і формалізації оцінок експертів, які спостерігають за поведінкою досліджуваних.
“Q-дані – дані, отримані у процесі вивчення особистості за допомогою особистісних питальників, методів самооцінок, самозвітів, анкет, шкал самооцінок станів тощо.
“Т”-дані – дані, отримані в результаті об’єктивного вимірювання поведінки (вербального, невербального, соціального та індивідуального) без звернення до самооцінок або експертів.
Адаптивне (лат. adapto – пристосовую) тестування – вид тестування, за якого пропоновані досліджуваному поточні завдання залежать від результатів його відповідей на попередні.
Анкетування (франц. enqukte, букв. – розслідування) – процедура опитування у письмовій формі за допомогою заздалегідь підготовлених бланків.
Апробація (лат. approbatio – схвалення) тесту – попереднє тестування стратифікованої вибірки досліджуваних для визначення відповідності тесту його цілям і апріорним характеристикам.
Асоціації в тестовому завданні – словесна підказка у змісті завдання, що допомагає досліджуваному вгадати правильну відповідь; як правило, свідчення некоректності завдання.
Бал – умовна одиниця для оцінювання за певною шкалою результатів виконання тесту або його завдання.
Бал істинний – латентний об’єкт вимірювань, що є тим балом за певною шкалою, якому об’єктивно відповідає рівень підготовленості досліджуваного при вказаній методиці оцінювання (помилки вимірювань умовно вважаються відсутніми).
Бал категорії відповіді на тестове завдання – бал, що відповідає певній категорії відповіді на полігамічне завдання залежно від рівня повноти цієї відповіді (наприклад, категорія відповіді на рівні пізнавання – один бал, на рівні репродукції – два бали, на рівні оперативного застосування – три бали тощо).
Бал критерійний – граничне значення тестового бала, за допомогою якого задана вибірка досліджуваних поділяється на тих, хто виконав даний тест задовільно (“зараховано*) і незадовільно (“не зараховано”).
Бал первинний досліджуваного – сума балів, приписаних тим категоріям відповідей на тестові завдання, які досліджуваний вказав як правильні; для тестів, що складаються з дихотомічних завдань, – кількість правильно виконаних завдань, що відображає міру підготовленості досліджуваного до даного тесту.
Бал первинний категорії завдання – кількість учасників тестування, що вказали цю категорію відповіді для певного завдання як правильну відповідь; у дихотомічних завданнях збігається з первинним балом цього завдання.
Бал тестовий – остаточний кількісний вираз за певною шкалою індивідуальної оцінки рівня підготовленості досліджуваного, отриманий шляхом стандартизованого оброблення результатів виконання досліджуваним тестових завдань.
Банк тестових матеріалів – сукупність систематизованих тестових завдань і тестів, розроблених різними авторами для різних цілей, що пройшли апробацію і мають відомі характеристики.
Біологічний інтелект – вроджені здібності до оброблення інформації, пов’язані зі структурами і функціями кори головного мозку, що є найфундаментальнішою складовою загального інтелекту.
Бланк відповіді – стандартний бланк для запису відповідей на запропоновані в тесті завдання.
Валідизація (франц. valide – дійсний) – процедура поліпшення валідності тесту за наслідками оцінювання валідності критеріальної.
Валідність (англ. valide – дійсний, придатний, той, що має силу) – комплексна характеристика тесту, яка містить відомості про сферу досліджуваних явищ і репрезентативність діагностичної процедури стосовно них.
Валідність діагностична – компонент валідності, що відображає здатність тесту диференціювати досліджуваних за досліджуваною ознакою.
Валідність емпірична – сукупність характеристик валідності тесту, які отримані порівняльним статистичним способом оцінювання.
Валідність змістова – складова валідності, що характеризує ступінь спрямованості у тестових завданнях усього обсягу вимірюваної галузі психічних властивостей, коефіцієнт яких визначають шляхом експертного оцінювання.
Валідність Інкриментна (англ. Incremental – приріст, прибуток) – один з компонентів критеріальної і прогностичної валідності тесту, що відображає практичну цінність методики при проведенні відбору і виражається кількісно за допомогою коефіцієнта валідності.
Валідність конструктна складова валідності, що відображає ступінь співвіднесення результатів тесту з базовими для нього теоретичними поняттями (конструктами).
Валідність очевидна – уявлення про тест, сферу його застосування, результативність і прогностичну цінність, що виникає у досліджуваного чи іншої особи, що не володіє інформацією про завдання і мету використання методики.
Валідність порівняльна (поточна) – окремий вид валідності критерійної, що відображає відповідність поточного діагнозу тесту результатам іншого вимірювання того самого об’єкта.
Валідність прогностична – складова валідності, що дає змогу обчислити взаємозв’язок між даними, отриманими у процесі проведеного раніше дослідження, і поведінкою, що спостерігається пізніше.
Валідність тесту змістова – характеристика тесту, що виражає показник охоплення завданнями тесту тієї галузі знання, підготовле ність у якій цей тест оцінює.
Валідність тесту критеріальна (критерійна) – характеристика тесту, що відображає показник відповідності діагнозу і прогнозу тесту зовнішнім критеріям, що характеризують об’єкт вимірювання.
Валідність тесту факторна – характеристика тесту, що виражає кореляцію між тестом і кожним з вибраних факторів контролю знань, умінь і навичок.
Валідність тесту прогностична – варіант валідності критерійної. що відображає ефективність прогнозу тесту про можливості досліджуваних в майбутньому.
Варіанти тесту – набір неідентичних тестів, що створені за єдиною специфікацією і мають однакову структуру.
Верифікація (лат. verus – справжній) – процедура перевірки на реальне існування будь-якого поняття, що претендує на одержання статусу наукового.
Вимірювальні шкали (лат. Skala – драбина, сходи) – форма фіксації сукупності ознак досліджуваного об’єкта з упорядкуванням їх у певну числову систему.
Вирівнювання варіантів тесту – метод розв’язання комплексу питань” пов’язаних з відображенням на певній шкалі латентних характеристик усіх тестових завдань (зокрема, тих, що складають його різноманітні варіанти).
Генеральна сукупність тестових завдань – гіпотетична множина тестових завдань, зв’язаних загальною метою, які теоретично повно відображають певну галузь знань.
Дисперсійний аналіз – міра мінливості, що виявляє, наскільки зміна дисперсії залежної змінної (33) співвідноситься зі змінами незалежної змінної (НЗ), тобто вказує ту якісну змінну, яка викликає зміни 33 (f – критерій Фішера, t – критерій Стьюдента).
Дисперсія (лат. dispersio – розсіяння) випадкової величини X –математичне сподівання квадрата відхилення цієї випадкової вели
Диференційна психометрія (психометрика диференційна) —
Галузь психометрії, що визначає і обгрунтовує вимоги до вимірювання індивідуально-психологічних відмінностей у психологічній діагностиці.
Дихотомічне (грец. dihotomia – поділ на дві частини) (альтернативне) тестове завдання – завдання, виконання якого оцінюється тільки альтернативно: виконано правильно (зазвичай символізується одиницею) або виконано неправильно (зазвичай символізується нулем).
Діагностичний метод – спосіб дослідження, що дає змогу отримувати точні кількісні і якісні характеристики досліджуваних індивідуально-психічних властивостей особистості з дотриманням основних вимог розроблення і використання діагностичних методик – норми, надійності та валідності.
Дістрактор (відволікаюча відповідь) – неправильний варіант відповіді на тестове завдання закритого типу, схожий на правильний.
Діти з порушеннями (недоліками) розвитку – діти, які через вроджені вади, травми під час пологів, захворювання в перші роки життя набули органічних ушкоджень сенсорних органів, рухового апарату, центральної нервової системи, внаслідок чого порушився розвиток відповідних психічних функцій.
Довжина тесту – кількість завдань тесту. Довірчий інтервал – інтервал (Х±є). що охоплює невідомий параметр із заданою точністю.
Довірчий Інтервал – інтервал (Х±є). що “накриває” невідомий параметр із заданою точністю.
Експерт (лат. expertus – досвідчений) – компетентна особа, яка має спеціальний досвід у конкретній галузі, бере участь у дослідженні, є джерелом безпосередньої інформації.
Експертне (лат. expertus – досвідчений) оцінювання (експертиза) – метод отримання узагальненої інформації шляхом оцінювання ситуації, події чи явища групою незалежних експертів.
Завдання відкритого типу – тестове завдання без указування можливих варіантів відповіді (досліджуваному пропонують самостійно вказати правильну відповідь).
Завдання вузлові – тестові завдання, загальні для всіх або кількох варіантів одного і того ж тесту, що використовуються для вирівнювання результатів тестування з використанням різних варіантів тестів.
Завдання закритого типу-тестове завдання, зміст якого супроводжується кількома варіантами відповіді, що нумеруються (досліджуваному пропонують вибрати номер правильної відповіді).
Загальна психометрія (психометрика) – галузь психометрії, що розв’язує завдання з вимірювання психологічних характеристик стимулу, зокрема моделювання загально психологічних (справедливих для всіх людей) функціональних залежностей між властивостями стимулів і властивостями суб’єктивних реакцій.
Інструкція щодо проведення тестування – документ, що встановлює порядок і організацію тестування, які визначаються використовуваною методикою, технічними й організаційними засобами і запланованими способами оброблення.
Інструкція тестового завдання – словесні вказівки досліджуваному, пов’язані з виконанням тестового завдання (вибором правильної відповіді з кількох варіантів; розв’язанням математичної задачі тощо).
Інтелект (лат. inteilectus – сприйняття, розуміння) – здатність, до набуття знання і вмінь, долання перешкод та розв’язання нестандартних ситуацій, що визначає успішність адаптації індивіда до нових ситуацій.
Інтерв’ювання (англ. intervieur – зустріч) – метод одержання інформації у процесі усного безпосереднього спілкування, який передбачає реєстрацію та аналіз відповідей на питання, а також вивчення особливостей невербальної поведінки опитуваних.
Інтерпретація (лат. interpretatio – з’ясування) результатів – системна процедура пояснення досліджуваних феноменів на основі теоретичної моделі і систематизації результатів якісного і кількісного аналізу дослідницького матеріалу.
Кількісний (математично-статистичний) аналіз – сукупність процедур, методів опису і перетворення дослідницьких даних на основі використання математико-статистичного апарату.
Кластерний (лат. classis – розряд) аналіз – галузь статистичного аналізу, що виявляє зв’язок або ступінь подібності поведінкових реакцій різних об’єктів за “подібністю” їх змінних (характеристик).
Ключ тестового завдання – комплекс правильних відповідей для тестових завдань.
Когнітивна складність – психологічна характеристика пізнавальної (когнітивної) сфери людини, що відображає ступінь категоріальної розчленованої (диференційованої) її свідомості, сприяє вибірковому сортуванню вражень про дійсність, що опосередковує її діяльність.
Коефіцієнт варіації (V, CV) – виражене у відсотках відношення стандартного відхилення до середнього арифметичного значення.
Коефіцієнт дискримінації (диференціююча здатність) тестового завдання – кількісна характеристика здатності тестового завдання диференціювати досліджуваних за рівнем їх підготовленості (змінюється від -1 до +1).
Коефіцієнт погодженості Пірсона Х2 (критерій х2(хі-квадрат)) – показник, що грунтується на наближенні частоти прояву ознаки у різних вибірках, виміряної на номінативній шкалі, і використовується для порівняння частот двох розподілів – емпіричних або емпіричного і теоретичного.
Компліментарна (франц. Compliment – вітання) проекція – приписування іншим стану, що доповнює стан суб’єкта, або усвідомлення своїх недоліків через інтерпретацію їх як переваг.
Комп’ютерне ігрове тестування – психодіагностичне дослідження з використанням комп’ютерних ігор.
Когнітивна складність – психологічна характеристика пізнавальної (когнітивної) сфери людини, що відображає ступінь категоріальної розчленованої (диференційованої) її свідомості, сприяє вибірковому сортуванню вражень про дійсність, що опосередковує її діяльність.
Контент-аналіз – (англ. contents – зміст і грец. analysis – розкладання) – виявлення і дослідження характеристик інформації, які містять тексти і мовні повідомлення.
Кореляційний аналіз – комплекс методів статистичного дослідження взаємозв’язку змінних, пов’язаних кореляційними відношеннями.
Користувач тесту – юридична або фізична особа, що використовує тест або результати тестування для оцінювання рівня підготовленості досліджуваних у певній галузі.
“L-дані – дані, отримані шляхом реєстрації поведінки людини в повсякденному житті і формалізації оцінок експертів, які спостерігають поведінку досліджуваних.
Логіт – одиниця вимірювання рівнів підготовленості учасників тестування і складності тестових завдань у межах логістичних моделей тестування (якщо різниця між двома поняттями становить 1 логіт, то вірогідність правильного виконання досліджуваним завдання становить 0,73).
Математична психологія – розділ теоретичної психології, що використовує для побудови теорій і відповідних їм моделей мову математики і специфічний для неї аксиоматико-дедуктивний метод побудови теорії.
Математична теорія вимірювань – розділ математичної психології, що дає змогу будувати психологічні теорії на основі математично-статистичного оброблення та узагальнення результатів емпіричного дослідження.
Матриця відповідей – прямокутна таблиця, в ножній позиції якої вказують відповіді учасника тестування.
Медіана (Me (Md)) – значення змінної, яке є середнім, центральним (за місцем) у загальному впорядкованому ряді варіант вибірки.
Метод Кронбаха – узагальнення методу Кьюдера – Річардсона у разі, якщо завдання тесту не є дихотомічними.
Метод Кьюдера – Річардсона – оцінювання надійності тесту, засноване на обчисленні за однойменною формулою середнього значення коефіцієнта надійності, оціненого за методом Рюлона при різноманітних розщеплюваннях тесту на дві частини (завдання тесту передбачаються дихотомічними, а саме розщеплювання практично не потрібне).
Метод розщеплення – оцінювання надійності тесту, засноване на зіставленні результатів тестування за двома чи декількома еквівалентними частинами тесту.
Метод Рюлона – метод оцінювання чисельника відношення, що визначає коефіцієнт надійності, за різницями результатів тестування досліджуваних за двома еквівалентними частинами одного і того самого тесту.
Мода (Mo) – величина, що найчастіше спостерігається у числовому ряду.
Модель двохпараметрична – логістична модель, у якій функція успіху залежить від різниці між рівнем підготовленості досліджуваного І рівнем складності тестового завдання, а також від коефіцієнта дискримінації тестового завдання.
Модель однопараметрична – логістична модель, у якій функція успіху залежить тільки від різниці між рівнем підготовленості досліджуваного і рівнем трудності тестового завдання.
Модель тестування – одна або кілька функціональних залежностей, що гіпотетично пов’язують підлягаючі визначенню характеристики (параметри) учасників тестування і тестових завдань з такими величинами, які реально виявляються в результаті виконання відповідного тесту (наприклад, з вірогідністю правильного виконання досліджуваним певного рівня підготовленості тестового завдання відповідної складності).
Модель часткового оцінювання – узагальнення логістичних моделей для полігамічних тестових завдань, що дає змогу доповнити альтернативне оцінювання завдань (виконано правильно, виконано неправильно) оцінюванням частково правильної відповіді. Визначається кількістю категорій відповіді, їх оцінками і видом відповідних функцій успіху.
Модератор (італ. moderato – помірний) – комплексна характеристика контингенту досліджуваних (вік, стать, регіон тощо).
Мотив (лат. motus – рух) – причина, що спонукає до діяльності, спрямованої на задоволення певних потреб.
Мотивація – система усвідомлюваних і неусвідомлюваних спонукань, що зумовлюють активність організму, визначають її спрямованість.
Надійність методики – характеристика методики, що відображає точність психодіагностичних вимірів, а також стійкість результатів тесту щодо впливу сторонніх факторів.
Надійність тесту – показник точності і стійкості результатів вимірювання за допомогою тесту при його багаторазовому застосуванні, що характеризує міру адекватності віддзеркалення тестом відповідної генеральної сукупності завдань.
Надійності коефіцієнт – кількісна характеристика надійності, що змінюється від 0 до 1 і показує, якою мірою результати тестування можна вважати реальними, а якою – наслідком впливу випадкових помилок. Його вимірюють як відношення дисперсії вимірюваного об’єкта у вибірці (зазвичай дійсного бала) до реально одержаної повної дисперсії з урахуванням неминучих помилок вимірювань (зазвичай тестового бала).
Непараметричні методи статистики – методи математичної статистики, які застосовують за відсутності функціонального виду генеральних розподілів.
Нормативна вибірка стратифікована – група тестованих, що містить представники усіх найзначущіших страт, що реально існують в генеральній сукупності потенційних досліджуваних, причому в тій же пропорції.
Операціоналізація – обов’язкове врахування процедур, прийомів і методів, які переконують у існуванні описаного явища, яка називає запроваджуване нове наукове поняття.
Особистісна риса (риса особистості) – гіпотетична базова диспозиція або характеристика особистості, яка може використовуватися для пояснення постійності та послідовності поведінки.
Особистісні питальники – питальники, спрямовані на вимірювання різноманітних особливостей особистості.
Особистісні питальники Айзенка – серія особистісних питальників, призначених для діагностики нейротизму, екстраверсії – інтраверсії і психотизму.
Особистість – соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, що визначається залученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин.
Паралельні варіанти тесту – варіанти тесту, що мають однакові характеристики.
Параметричні методи статистики – методи математичної статистики, які застосовують у випадках, коли тестові показники виміряні на інтервальній шкалі, шкалі відношень або абсолютній шкалі при дотриманні розподілу Гаусса.
Педагогічні вимірювання – галузь педагогіки, що розробляє і застосовує методи та засоби вимірювань і оцінювання результатів навчальної діяльності досліджуваних.
Передтест (попередній, пілотний тест) – педагогічний тест, апріорі відповідний специфікації, але підлягаючий апробації і, можливо, подальшій корекції.
План тесту – таблиця, в якій кожне тестове завдання співвідноситься з певним елементом змісту начального предмету, конкретним видом знань або умінь, що дає змогу об’єктивно судити про рівень підготовленості досліджуваних. Вказується також планований час виконання кожного тестового завдання і всього тесту загалом.
Політомічне тестове завдання – завдання, виконання якого передбачає кілька категорій відповіді, кожну з яких оцінюють по-різному (наприклад, повністю правильна відповідь – 2 бали, частково правильна відповідь – 1 бал, неправильна відповідь – 0 балів).
Проективні методики (лат. projectus – кинутий вперед) – сукупність методик, спрямованих на дослідження особистості людини через її реагування будь-яким способом на неструктуровані або неоднозначні об’єкти і ситуації.
Проекція (лат. projectio – викидання вперед) – механізм психологічного захисту індивіда, що полягає в неусвідомленому наділенні іншого індивіда власними рисами і властивостями, несвідомому приписуванні суб’єктом власних думок, переживань, витиснених мотивів і рис характеру іншим людям.
Протокол результатів тестування – офіційний документ про результати тестування певного контингенту досліджуваних з указуванням тестового бала для кожного учасника тестування.
Процентиль (лат. procentum – на сто) – відсоток досліджуваних, які належать до вибірки стандартизації, що одержали однаковий або нижчий бал, ніж бал певного досліджуваного.
Психодіагностика (грец. psyche – душа і diagnostikos – здатність розпізнавати) – галузь психологічної науки, що розробляє теорію, принципи та інструменти оцінювання і вимірювання індивідуально-психологічних особливостей особистості, а також змінних соціального оточення, в якому здійснюється життєдіяльність особистості.
Психологічне оцінювання – процес систематизованого збирання інформації про особистість і особливості навколишнього середовища, на основі якого здійснюється прийняття відповідного поставленим завданням рішення (висновку).
Психологічний (грец. psyche – душа) діагноз (грец. diagnosis – розпізнавання) – кінцевий результат діяльності психолога, змістом якого є визначення сутності індивідуально-психологічних особливостей особистості з метою оцінювання їх актуального стану, прогнозування подальшого розвитку і розроблення рекомендацій, що визначаються потребами психодіагностичного обстеження.
Психодіагностичний (грец. psyche – душа і diagnostikos – здатний розпізнавати) метод – спосіб дослідження, що дає змогу отримувати точні кількісні і якісні характеристики досліджуваних індивідуальних психічних властивостей особистості з дотриманням основних вимог щодо розроблення і використання діагностичних методик – норми, надійності та валідності.
Психодіагностичні мультимедійні системи – системи, що передбачають використання у психодіагностиці нових можливостей комп’ютерних технологій – мультимедіа і систем віртуальної реальності.
Психометрія (психометрика) (грец. psyche – душа і metron – міра) – галузь психології, пов’язана з теорією і практикою вимірювання психічних явищ.
Психометрія диференційна (психометрика диференційна) – галузь психометрії, що визначає і обгрунтовує вимоги до вимірювання індивідуально-психологічних відмінностей у психологічній діагностиці.
Регресивний аналіз (лат. regressio – зворотний рух) – галузь статистичного аналізу, що вивчає залежність змін значень змінних від однієї або кількох незалежних змінних (факторів).
Репрезентативність (лат. representatio – наочне зображення) – ступінь відповідності вибіркових показників генеральним параметрам.
Ретестовий метод – оцінювання надійності тесту, засноване на повторному, бажано багаторазовому, його застосуванні за приблизно однакових умов.
Риси – стійкі якості, властиві конкретній людині, що виявляються в різних ситуаціях.
Рівень підготовленості досліджуваного – кількісна характеристика знань, навичок і умінь учасника тестування за певним колом питань.
Самосвідомість (англ. self-consciousness, нім. Selbstbewusst-sein) – динамічна система уявлень людини про себе, усвідомлення нею своїх фізичних, інтелектуальних та інших якостей, їх самооцінка, а також суб’єктивне сприйняття факторів, які на неї впливають.
Середнє арифметичне – величина, сума негативних і позитивних відхилень від якої дорівнює нулю.
Середнє (центральне) значення – узагальнювальний показник місця і рівня центру розподілу, тобто значення ознаки, навколо якої концентруються всі інші варіювальні значення.
Середнє квадратичне відхилення (о) – міра різноманітності об’єктів, що входять до групи, яка показує, наскільки в середньому відхиляється кожна варіанта (конкретне значення оцінюваного параметра) від середнього арифметичного.
Сертифікат результатів тестування – індивідуальний офіційний документ державного зразка про результат централізованого педагогічного тестування особи з указуванням отриманого тестового бала.
Ситуативні змінні – сукупність випадкових факторів, що впливають на результати тестування (місце і час проведення тестування, особливості поведінки досліджуваного тощо).
Соціальний інтелект – інтелект індивіда, що формується у процесі соціалізації під впливом умов соціального середовища.
Соціокультурна адаптованість тесту – відповідність тестових завдань і тестових оцінок досліджуваного за ними особливостям культури суспільства, де використовується тест, запозичений з іншої країни.
Соціокультурна норма – офіційно чи неофіційно прийнятий у суспільстві рівень психологічної властивості людини.
Специфікація тесту – документ, у якому міститься інформація про цілі, завдання, план і структуру тесту, а також указані основні вимоги до правил проведення тестування, оброблення результатів тестування і їх інтерпретації.
Спостереження – метод вивчення психічних особливостей Індивідів на основі фіксації проявів їх поведінки.
Стандартизація (англ. standard – типовий, нормальний) тестових показників – уніфікація, регламентація, приведення до єдиних нормативів процедури і оцінок тесту.
Статистична значущість (р-рівень значущості) – вірогідність того, що результат правильно представляє популяцію, вибірка з якої досліджувалася.
Статистична норма – середній діапазон значень на шкалі вимірюваної психологічної властивості людини.
Страти (лат. stratum – шар) – певні групи в сукупності об’єктів (наприклад, у генеральній сукупності потенційних учасників тестування), які характеризуються різними програмами навчання, побутовими умовами тощо.
Стратифікація – описування структури певної сукупності об’єктів (наприклад, генеральної сукупності потенційних учасників тестування), розшарування на страти.
Структура тесту – сукупність відомостей про кількість і тип тестових завдань, складність кожного тестового завдання, по змозі, його коефіцієнт дискримінації за кожним елементом змісту навчального предмета і за кожним видом знань або умінь, що дають змогу об’єктивно судити про рівень підготовленості досліджуваних.
Субтест – підмножина завдань тесту, що передбачає незалежне оброблення результатів тестування і дає змогу розв’язувати специфічні часткові завдання тестування.
“Т”-дані – дані, отримані в результаті об’єктивного вимірювання поведінки (вербального, невербального, соціального та індивідуального) без звернення до самооцінок або експертів.
Теорія моделювання і параметризації педагогічних тестів (ТМПТ) – теоретична основа педагогічних вимірювань, що дає змогу ввести метрику шкали, за якою фіксуються результати тестування.
Тест апаратурний (англ. test – випробування) – тест з використанням технічних пристроїв для вивчення уваги, сприймання, пам’яті тощо.
Тест гетерогенний – педагогічний тест, призначений для перевірки рівня підготовленості за декількома спорідненими дисциплінами.
Тест гомогенний – педагогічний тест, призначений для перевірки рівня підготовленості за конкретною дисципліною.
Тест досягнень – тест, призначений для встановлення міри оволодіння досліджуваним певною галуззю знань або умінь.
Тест змішаний – тест, що має ознаки тесту швидкості І тесту потужності.
Тест критерійно-орієнтований – окремий тест, призначений для абсолютного тестування, що допомагає оцінити, чи здолав досліджуваний певний поріг засвоєння навчального матеріалу, що розглядається навчальною програмою або її частиною.
Тест мономорфний – тест, що об’єднує завдання одного типу.
Тест навчаючий – педагогічний тест, що включає актуальний навчальний матеріал, призначений для формування у досліджуваного певного рівня знань, навичок, умінь, і допомагає здійснювати самоконтроль засвоєння матеріалу.
Тест нормативно-орієнтований – окремий відносний тест, що дає змогу порівнювати навчальні досягнення (рівень підготовленості) окремих досліджуваних один з одним або щодо заздалегідь отриманих тестових норм.
Тест педагогічний – сукупність тестових завдань, що дає змогу за наслідками їх виконання об’єктивно виміряти рівень підготовленості досліджуваних за конкретними розділами певної галузі знання.
Тест поліморфний – тест, який вміщує завдання різних типів.
Тест потужності (тест на складність) – тест, що складається із завдань зростаючої складності.
Тест (англ. test – проба, випробування, перевірка) психологічний – сукупність стандартизованих, стимулюючих певну форму активності, іноді обмежених часовими межами завдань і запитань, результати яких піддаються кількісному і якісному оцінюванню і дають змогу встановити індивідуально-психологічні відмінності особистості.
Тест репетиційний – тест, що дає змогу перевірити ступінь готовності досліджуваного до педагогічного тестування, знайомить з порядком роботи, обсягом І складністю завдань тощо.
Тест стандартизований – тест, що має специфікацію і певні характеристики, стабільно підтверджені на представницькій вибірці досліджуваних.
Тест у психології – сукупність стандартизованих, стимулюючих певну форму активності, часто обмежених у часі виконання завдань, результати яких кількісно (і якісно) оцінюються і допомагають встановити індивідуально-психологічні особливості особистості.
Тест швидкості – тест, що складається із завдань приблизно однакової складності, оцінку за яким визначає кількість виконаних завдань у суворо обмежений час.
Тести емоційного інтелекту (лат. inteliectus – розуміння, пізнання) – психодіагностичні методики, спрямовані на оцінювання здібностей до пізнання емоцій, їх розуміння і управління ними (стосовно себе та інших людей).
Тести інтелекту – сукупність методик, розроблених у межах об’єктивного діагностичного підходу, що призначені для діагностики загальних здібностей людини.
Тести соціального інтелекту – психодіагностичні методики, спрямовані на оцінювання здатності до розуміння соціальних ситуацій, прогнозування їх розвитку, а також поведінка в них.
Тести креативності (лат. creatio – створення) – психодіагностичні методики, призначені для вимірювання творчих здібностей особистості.
Тестова батарея – сукупність субтестів, об’єднаних єдиною методикою використання і спрямованих на вимірювання різних складових складного об’єкта.
Тестований (досліджуваний) – людина, що піддається тестуванню з метою визначення її особистісних якостей, властивостей та оцінювання рівня її підготовленості в певній галузі знань.
Тестове завдання – завдання специфічної форми, елемент тесту, мінімальна складова одиниця тесту.
Тестове завдання на відповідність (тестове завдання перехресного вибору) – тестове завдання, при виконанні якого необхідно встановити відповідність між елементами двох множин (списків).
Тестове завдання на встановлення правильної послідовності – тестове завдання, виконання якого полягає у встановленні правильної послідовності операцій, дій, подій тощо.
Тестове завдання на встановлення точки зору – завдання з кількома відповідями якісного характеру, серед яких немає правильних і неправильних. Досліджуваний вибирає відповідь відповідно до своїх поглядів на сформульоване в завданні питання, спираючись на свої інтереси, уявлення тощо.
Тестове завдання у вигляді логічного співвідношення – тестове завдання, при виконанні якого передбачається встановити логічні співвідношення між указаними в тестовому завданні поняттями.
Тестові норми – найважливіші статистичні характеристики розподілу результатів тестування нормативної вибірки досліджуваних.
Тестолог – фахівець, що займається теоретичними і практичними питаннями тестології.
Тестологія – наука, що вивчає можливості оцінювання різних властивостей особистості за допомогою спеціально розроблених тестів і методів їх інтерпретації.
Тестування абсолютне – педагогічне тестування, призначене для оцінювання рівня підготовленості кожного досліджуваного персонально (безвідносно до успіхів інших) у чітко визначеній галузі знань.
Тестування атестаційне – педагогічне тестування після закінчення навчання певного рівня, як правило, основної і повної середньої освіти, з метою зіставлення рівня підготовленості учнів з освітніми стандартами і атестації досліджуваних.
Тестування відносне – педагогічне тестування, призначене для зіставлення рівня підготовленості досліджуваних у певній галузі знань стосовно одне одного або нормативної вибірки.
Тестування комп’ютерне – педагогічне тестування на комп’ютері за спеціальною програмою, що забезпечує потрібну презентацію тестових завдань і оброблення результатів тестування.
Тестування на бланках – тестування, при якому носієм змісту тесту слугує бланк певного взірця; доповнюється відповідним бланком відповідей.
Тестування педагогічне – сукупність методичних і організаційних заходів, що забезпечують розроблення педагогічних тестів, підготовку і проведення стандартизованої процедури вимірювання рівня підготовленості досліджуваних, а також оброблення і аналіз результатів.
Тестування тематична – педагогічне тестування з метою вимірювання рівня підготовленості досліджуваних в певній галузі знань або розділу навчальної дисципліни.
Тестування централізоване — педагогічне тестування, що проводиться в різних регіонах за тестами й інструкціями, які виходять З єдиного центру.
Умови тестування – навколишнє оточення (готовність приміщення, стан робочих місць, поведінка дослідників) та інші фактори, що впливають на процес тестування.
Фактор – чинник, який визначає загальну (універсальну) інтелектуальну здатність людини (наприклад, генеральний g фактор, специфічні фактори, (Ч. Спірмен) проміжні (групові) фактори (Л. Терстоун) тощо) і призначений для опису факторних моделей інтелекту.
Фактор g (й) – фактор, який вимірюється тестами, пов’язаний із розумінням зв’язків і відношень між предметами і явищами дійсності, а також можливістю відтворення цих відношень за певною закономірністю, і визначає позитивні кореляції між будь-якими тестами інтелекту (успішність виконання тестових завдань).
Факторний аналіз – комплекс аналітичних методів, що дають змогу виявити приховані (латентні) ознаки, а також причини їх виникнення і внутрішні закономірності їх взаємозв’язку.
Факторні моделі інтелекту – моделі, основою яких є уявлення про фактори (чинники), які визначають загальну (універсальну) інтелектуальну здатність людини.
Функція успіху для категорії відповіді – функціональна залежність, що вказує на ймовірність вибору певної категорії відповіді залежно від близькості цієї категорії до правильної відповіді і рівня підготовленості досліджуваного, визначає модель тестування для полігамічних завдань.
Функція успіху для тестового завдання – функціональна залежність, що вказує на ймовірність правильного виконання завдання залежно від його характеристик, з одного боку, і рівня підготовленості досліджуваного – з іншою.
Характеристична функція заданих параметрів тестових завдань – функція одного змінного рівня підготовленості учасників тестування, отримана з функції успіху для тестового завдання при фіксованих значеннях характеристик завдань.
Характеристична функція заданого рівня підготовленості досліджуваних – функція характеристик завдань тесту, отримана з функції успіху для тестового завдання при фіксованому значенні заданого рівня підготовленості досліджуваних.
Цінності – вираження оцінки індивідом явищ дійсності та вчинків при задоволенні потреб та інтересів.
Час тестування – період часу, що відводиться на виконання тесту.
Шкала (лат. scalae – період, драбина) – впорядкована сукупність дійсних чисел (індексів), що відповідають ряду можливих значень вимірюваної величини.
Шкала відсоткова – порядкова шкала, за якою тестовий бал досліджуваного прямо пропорційний первинному балу відповідного учасника тестування (дорівнює пер
(1 votes, average: 5,00 out of 5)