Педагогіка – Пальчевський С. С. – Зміст технології системно-розвивального навчання в середніх та старших класах
Модель розвивального навчання передбачає реалізацію таких етапів (Мороз ОТ., Омеляненко В. Л.).
1) формування в учнів мотивів навчання, позитивного ставлення до нього;
2) оволодіння новою інформацією, що є пізнавальною діяльністю, спрямованою на опанування нових знань та способів навчальних дій;
3) відтворення учнями засвоєного матеріалу;
4) формування вмінь та навичок у стандартних і нестандартних умовах;
5) узагальнення знань, умінь та навичок школярів;
6) продуктивна пізнавальна діяльність учнів для формування знань, умінь і навичок на творчому рівні.
Для того, щоб досягнути поставлених цілей, учителеві, який використовує цю технологію, необхідно:
* створити можливості для учнів займатися найцікавішими для них видами діяльності, самостійно визначати її інтенсивність та обсяг;
* у змістовому наповненні уроку виходити за межі встановлених програмою обсягів;
* дати можливість учням працювати самостійно, допомагаючи їм лише в оволодінні необхідними методами й навичками;
* працювати з класом, починаючи зі стартової діагностики предмета (наприклад, тести із шести завдань для шести груп учнів класу);
* частіше практикувати колективну форму навчання, яка реалізується в ході спілкування в динамічних парах, коли дитина виступає то в ролі слухача (учня), то в ролі оповідача (вчителя);
* підсумковий контроль проводити разом із декількома учнями;
* створювати такі умови пізнання, які б давали можливість для здійснення “вибуху здогаду”;
* бажано використовувати педагогічно доцільні паузи, наприклад, “початкову паузу”, “паузу незнання” і т. д.
Зміст технології системно-розвивального навчання в середніх та старших класах.
Розвивальне навчання учнів підліткового віку будують на основі системно-структурної рефлексії їхньої пізнавальної діяльності. Методичні аспекти системно-розвивального навчання досить повно представив І. В. Малафіїк (Див.: Малафіїк І. В. Дидактика. – К, 2005. – С. 416-419).
Структура та конкретизація цього виду навчання визначається такими етапами:
Перший етап передбачає здійснення системної декомпозиції навчального матеріалу, тобто такого його структурування, щоб розрізнялися різні рівні ієрархії системи. Зокрема, на першому рівні встановлюється системно-утворювальний чинник; визначається кожний з елементів системи, зв’язки між ними й кожного зокрема – із системо утворювальним чинником; виявляється вплив системної властивості на кожний елемент системи. Розкриваються зовнішні зв’язки системи із середовищем. Таке структурування навчального матеріалу підручника вчитель здійснює під час підготовки до уроку.
Другий етап охоплює процес навчання. Він спрямовується на оволодіння учнями механізмом системної декомпозиції як інструментом пізнання. Його конкретне завдання – створити уявлення про цілісність об’єкта пізнання як складну систему взаємозв’язаних елементів, об’єднаних у єдине ціле системо утворюючим чинником.
Третій етап пов’язаний із наповненням системної структури конкретними предметними знаннями, що й становить реальний навчальний процес. Вибудовується він на основі руху пізнання учня від цілісності, системної властивості предмета вивчення до того, результатом чого є ця властивість. Тобто йдеться про перехід від синтезу до аналізу, що, згідно з дослідженнями гештальтпсихологів, лежить в основі сприйняття школярем навколишнього світу і наближає процес навчального пізнання до його природної основи.
Системна організація знань у свідомості учня за таких умов функціонуватиме як особливе психічне новоутворення і виступатиме як засіб розумового розвитку.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)