Педагогіка – Пальчевський С. С. – Форми методичної роботи
Форми методичної роботи: індивідуальні, групові, колективні. До індивідуальних форм належать: самоосвіта, індивідуальні консультації, наставництво, творчий звіт, участь у змаганнях “Учитель року”.
Самоосвіта. Важливими її стимулами є, з одного боку, наявність у педагога потреби у цілеспрямованому поповненні знань, стійкий професійний інтерес до педагогічної теорії та практики, а з іншого боку, участь у роботі шкільних предметних комісій, міжшкільних та районних методичних об’єднань, різного рівня семінарів, науково-практичних конференцій, педагогічних читань тощо. У процесі самоосвіти виділяють такі ступені послідовних вихідних витків спіралі процесу самоосвіти:
1) елементарна (низька), безсистемна, спонтанна самоосвіта, зумовлена переважно впливом зовнішніх чинників (наприклад, учителю доручено підготувати виступ на засідання методоб’єднання). їй властиві періодичний характер і недостатньо усвідомлена особистістю потреба в розвитку власних творчих здібностей;
2) допустима (середня) самоосвіта, що базується на осмисленні особистістю багатогранної педагогічної технології, врахуванні внутрішніх резервів, усвідомленні тактичної мети діяльності, самоаналізі її результатів та виявленні прагнення вдосконалювати свою професійну майстерність;
3) оптимальна (висока) самоосвіта, систематична, цілеспрямована, зумовлена набуттям суб’єктом професійних знань на методологічному, теоретичному та технологічному рівнях, а також здатністю синтезувати їх у процесі досягнення стратегічної професійної мети та власного самоствердження;
4) ідеальна (найвища) самоосвіта, що стала для вчителя постійною, життєво необхідною потребою і характеризується самопізнанням, самореалізацією, само прогнозуванням пошукової педагогічної роботи, у результаті чого формується певна професійна позиція і виробляється індивідуальний стиль професійної діяльності (Г. СДанилова).
Індивідуальні консультації.
Як правило, за стан викладання кожної навчальної дисципліни у загальноосвітньому закладі відповідає хтось із членів його дирекції. Вони відвідують уроки або їх систему, виховні заходи, які проводить той чи інший учитель, після чого аналізують їх з огляду науково-практичних вимог. Під час такого аналізу члени дирекції передають учителям не тільки свій досвід, свої педагогічні погляди, переконання, а й досвід інших педагогів. Намагаються розкрити залежність результатів діяльності педагога від знань та загальної психолого-педагогічної культури. Успіх такої індивідуальної методичної роботи з вчителем, на думку В. О. Сухомлинського, залежить головним чином від того, як завдяки порадам та рекомендаціям педагог оволодів методом самостійного аналізу своїх успіхів та недоліків. “Цій меті, – писав великий педагог, – у нас відповідають характер і навіть тон порад та рекомендацій: вони випливають із спільного з учителем аналізу навчального процесу. На кожному уроці відкривається щось нове, думка заглиблюється в деталі, які до цього часу були непомічені. Важливо, щоб думка директора захопила вчителя, щоб директор і вчитель були запалені спільними пошуками, стали дослідниками педагогічного процесу. Найдосвідченіший педагог ніколи не повинен спинятися на досягнутому, бо якщо нема руху вперед, то неминуче починається відставання” (Сухомлинський В. О. Розмова з молодим директором //Педагогіка: Хрестоматія / Уклад.: А. І. Кузьмінський, В. Л. Омеляненко. – К, 2003. – С. 695).
Таку індивідуальну методичну роботу вчений-педагог проводив регулярно не лише з молодими вчителями, а й і з досвідченими. Радив разом із ними знаходити ту сферу творчості, з якої починається дальше вдосконалення педагогічної майстерності.
Наставництво.
Має місце у ході стажування молодого спеціаліста упродовж першого року його роботи. Наставника, як правило, дирекція призначає з числа кращих учителів відповідної спеціальності. У молоком плеканих школах інколи до наставництва залучають працівників рай-методкабінету. Наставник допомагає стажистові адаптуватися до нових умов діяльності, закріпити низку необхідних у цих умовах первинних умінь і навичок: планування, заповнення шкільної документації, організація класу до навчального заняття, підготовка дидактичних матеріалів, використання нових форм і методів навчання тощо.
Творчий звіт учителя.
Нерідко проводиться у ході атестації педагогічних кадрів або під час відбору кандидатур для участі в районному (міському) конкурсі “Учитель (вихователь) року”. Передбачає проведення відкритого уроку (виховного заходу), виступ члена дирекції та самого вчителя з доповідями, в яких розкриваються особливості творчої педагогічної лабораторії звітуючого, ефективність використовуваних ним навчальних та виховних методів, засобів, форм.
Такі звіти проводяться у системі вивчення передового педагогічного досвіду. Підготовка до них потребує систематизації та узагальнення творчих напрацювати” на відповідній теоретичній основі, що активізує самоосвітню діяльність учителя.
Конкурси “Учитель року”.
Проводяться з 1990 р. з метою активізації творчих пошуків учителя у межах свого навчального предмета. Передбачають такі етапи проведення: загальношкільний, районний (міський), обласний, загальноукраїнський. Для участі у них учителеві слід систематизувати і відповідним чином оформити власний педагогічний досвід, визначитися зі своїм педагогічним кредо, бути готовим до проведення відкритого уроку в чужому, запропонованому комісією конкурсу, класі на запропоновану тему.
Участь у конкурсі перетворюється для кожного з його учасників у справжнє педагогічне свято, яке хоч і завдає чимало клопоту, але зумовлює професійну само актуалізацію, збагачення власного методичного арсеналу за рахунок знайомства з творчо обдарованими високопрофесійними колегами.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)