Соціальна педагогіка – Пальчевський С. С. – Розділ 2. Методики, технології, стратегії і тактики соціально-педагогічної роботи з людьми різних вікових груп та категорій
Знання існують, насамперед, для того щоб їх використовувати… Факти – це своєрідні боєзапаси. Не будьте проклятим ящиком із боєзапасами, будьте гвинтівкою.
Карл Роджерс
2.1. Стратегії соціально-педагогічної роботи з клієнтами у світлі основних психологічних теорій особистості
Поняття стратегії соціально-педагогічної роботи з клієнтами. Місце та роль стратегій соціально-педагогічної роботи в соціалізації особистості. Стратегії соціально-педагогічної роботи з клієнтами у світлі психологічних теорій особистості В. Джемса, Е. Еріксона, К. Роджерса, Г. Олпорта, А. Маслоу, П. Жене, С. Л. Рубінштейна, Б. Г. Ананьєва, Г. С. Костюка. Особливості стратегій соціально-педагогічної роботи з клієнтами у світлі психологічних теорій особистості в “описовій психології” В. Дільтея та Е. Шпрангера. Культурно-історична теорія Л. С. Виготського – як орієнтир спрямованості соціально-педагогічної діяльності. Теорія особистості в логотерапії В. Франкла – як духовно орієнтуюча основа у соцільно-педагогічній роботі з клієнтами. Визначальна спрямованість соціалізації клієнта на основі теорії діяльності О. М. Леонтьєва та поняття особистості.
За минулі десятиліття в розвинутих країнах світу було нагромаджено чималий досвід у сфері соціально-педагогічної діяльності. Однак до останнього часу, як це уже визнавали німецькі фахівці, на жаль, не створено загальної теорії, обгрунтованої найновішою соціальною наукою, яка б охоплювала всю повноту і різноманітність ситуативної проблематики життя людини і моделей дій стосовно сфери соціально-педагогічної роботи. Зважаючи на це, необхідність подальших наукових розвідок у цьому напрямі або ж, принаймні, хоч би їхніх спроб, очевидна.
Поняття стратегії, будучи тісно пов’язаним із таким поняттям як тактика, відоме широкому загалу із сфери військової діяльності. У словниковій літературі воно означає частину військового мистецтва, якій підкорені основні її складові-оперативне мистецтво і тактика. Стратегія визначає способи організації, підготовки і використання збройних сил для перемоги над ворогом у війні загалом, у військових компаніях і у стратегічних операціях (Энциклопедический словарь / Гл. ред. БАВведенский. – М.:Изд-во “Большая Советская Энциклопедия”, 1955. – С. 332).
Відповідно до логіки представлених внутрішньозмістових зв’язків цього поняття Стратегію соціально-педагогічної роботи з клієнтами Різновікових груп та категорій доцільно визначити як частину педагогічної майстерності, якій підкорені основні її складові, пов’язані з умінням соціального педагога підібрати оптимальні для кожного окремо поставленого завдання соціально-педагогічні технології, методики, тактики, які б забезпечували успішне його виконання.
Для вирішення таких завдань необхідно, насамперед, керуватися принципом унікальності кожної особистості. Соціальний педагог, працюючи чи то з окремо взятим клієнтом чи то з групою їх, повинен орієнтувати свою діяльність з урахуванням хоч би найзагальніших, стратегічно визначальних особливостей об’єктів соціально-педагогічного впливу.
Стратегічне визначення стосовно них доцільно будувати, грунтуючись на основі теорії особистості, напрацьовані у світовій психологічній науці, оскільки в ній дотепер не існує загальноприйнятого визначення природи особистості. Епоху активного її наукового вивчення умовно розбивають на два етапи. Упродовж першого, який охоплює період з кінця ХІХ до середини ХХ ст., були сформульовані фундаментальні положення про особистість і закладені основні напрями її подальших психологічних досліджень. Другий етап триває з другої половини ХХ ст. Серед представлених теорій не можна визначити якусь єдину, всеохоплюючу, оскільки кожна з них проливає світло на нові грані такого феномена, як людська особистість. Зважаючи на це, кожна з цих теорій зумовлюватиме певні особливості у стратегії соціально-педагогічної роботи з клієнтом як людською особистістю. Такі стратегії, за умови розгляду кожної унікальної людської особистості як складно організованої системи у світлі теорії філософії нестабільності, дадуть можливість передбачити і спробувати доцільно скорегувати рух цієї системи у відомих уже нам дивних аттракторах – багаточисленних точках стабілізації. А для кореагування руху її в точках біфуркації, тобто в точках змін, які породжують унікальність подій, випадків, ситуацій, можна використати технології, методики і тактики соціально-педагогічної роботи, надавши їм функцій вирішальних флюктуацій, які б цілеспрямовано змінювали рух системи під час проходження нею точки біфуркації (схема 2).
Зміст основних психологічних теорій особистості чітко і повно викладено у вітчизняному виданні, яке нещодавно вийшло друком, – “Психологія” за редакцією члена-кореспондента АПН України Ю. Л. Трофімова (Психологія / За ред. Ю. Л. Трофімова. – К.: Либідь, 2001. – 558 с. ). Його корисно використати соціальному педагогу для повнішого ознайомлення з цими теоріями та низкою інших необхідних у соціальній роботі матеріалів.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)