Нумізматика – Шуст P. M. – §4. Грошовий обіг на Буковині у 1918-1940 рр

Після розпаду Австро-Угорщини Буковина ввійшла до складу проголошеної Західноукраїнської Народної Республіки. Владу взяв у свої руки створений 25 жовтня 1918 р. Український крайовий комітет. Однак уже

11 листопада 1918 р. Північну Буковину окупували румунські війська. Згідно з умовами Сен-Жерменського мирного договору 1919 р. і Севрського мирного договору 1920 р., Південну Буковину та Північну Буковину було віддано Румунії. Проти таких рішень рішуче протестували офіційні представники ЗУНР, УНР та УСРР. У період румунської окупації Буковини були скасовані всі автономні права краю. У 1918-1928 рр. та 1937- 1940 рр. тут існував надзвичайний стан. Проводилася тотальна румунізація краю. Було заборонено вживання української мови, закрито українські навчальні заклади та культурно-просвітницькі організації, газети і журнали.

Грошове господарство краю повністю підпорядковувалося румунським властям. На перших порах дозволялося використання австро-угорських крон, які проштамповувалися спеціальними печатками. Згодом в обіг на Буковині було запроваджено національну грошову одиницю – лею, що поділялася на 100 бані. У роки Першої світової війни та після її завершення грошове господарство Румунії перебувало в глибокій кризі. Наростали інфляційні процеси, збільшувалися ціни, знецінювалися гроші. Емісійною установою був державний Національний банк Румунії. Крім його банкнот, функціонували розмінні паперові грошові знаки Міністерства фінансів, випущені у 1917 р. номіналом 10, 25 та 50 бані. Передбачалось також виготовлення купюр вартістю 10, 50, 200 та 2000 лей, але ця емісія реалізована не була.

У міжвоєнне двадцятиріччя на грошовому ринку Румунії використовувалися банкноти кількох емісій. Найстаршими з них були випуски 1909-1916 рр. вартістю 1, 2, 5, 20, 100, 500 та 1000 лей. Окремі з них залишалися законними засобами платежу аж до 1928-1931 рр. (1000 лей – до 22 жовтня 1931 р., 20 та 100 лей – до 31 січня 1929 р.). Грошові знаки 1917 р. (емісія 16 лютого 1917 р.) вартістю 5 та 100 лей також перебували на грошовому ринку Буковини. Перший повоєнний випуск банкнот здійснено 17 липня 1920 р. Це були дрібні купюри – 1 та 2 леї, яких гостро потребував ринок. У 1924 р. та 1925 р. було віддруковано 500 лей, у 1929 р. – 5, 20 та 100 лей. У 30-х роках випускалися декілька серій банкнот: у 1930 р. – 100 лей (перебували в обігу до 13 травня 1932 р.), у 1931 р. – 5000 лей, у 1933 р. – 1000 лей, у 1934 р. – 500 та 1000 лей. Останню широкомасштабну грошову емісію перед початком Другої світової війни здійснено у 1936-1939 рр. Тоді на ринок було випущено грошові знаки вартістю 1, 2, 5, 20, 500 та 1000. На двох останніх номіналах було вміщено портрет короля Кароля II (1930-1940), що суперечило усталеним традиціям.

Після початку Першої світової війни в Румунії, як і в інших країнах, з обігу зникли повновартісні монети попередніх емісій. До цього Румунія, яка формально не належала до Латинського монетного союзу, але дотримувалася його стандартів, випускала з міді 1, 2, 5 бані; з мідно-нікелевого сплаву – 5, 10 та 20 бані; зі срібла – 50 бані, 1, 2 та 5 лей; з золота – 12Я, 20, 25, 50 та 100 леїв.

Негативні економічні наслідки воєнних дій країна, до 1918 р. окупована військами обох ворогуючих таборів, відчула відразу ж після закінчення війни. Дзеркалом цих негативних процесів стала грошова система. На ринку функціонували паперові грошові знаки, які зазнавали інфляції, замість національних грошей часто використовувалась іноземна валюта, насамперед, французькі франки. У міжвоєнний період розмінна монета з позначенням номіналу у банках не карбувалась (за винятком алюмінієвих 50 бані 1921р.). У 1924 р. на монетних дворах у Брюсселі та Поіссі великим накладом було виготовлено мідно-нікелеві 1 (200 млн шт.) та 2 (100 млн шт.) леї. У 1980 р. у Бухаресті, а також за кордоном (переважно в Англії та Франції) з бронзово-нікелевого сплаву відкарбовано 5 (60 млн шт.), 10 (60 млн шт.) та 20 (83,25 млн шт.) лей. У другій половині 30-х років, за часів Кароля II, на ринку з’явилися нікелеві монети номіналом 50 (20 млн шт.) та 100 (23,48 млн шт.) лей, карбовані на Бухарестському монетному дворі, однак незабаром більшість із них було вилучено з обігу і переплавлено.

У міжвоєнний період на грошовому ринку Румунії, на відміну від Польщі чи Чехословаччини, срібна монета відігравала незначну роль. Свідчення цього – незначна кількість емісій та їх порівняно невеликі наклади. Варто зазначити, що у 1935 р. населення країни становило 18,5 млн осіб. Так, 1930 р. в обігу з’явилися 100 (18,4 млн шт.) лей, емітовані у Парижі, Хітоні (Англія) та Бухаресті. Більш поширеним номіналом були 250 лей, виготовлених у 1935 р. (4,5 млн шт.) та 1939-1940 рр. (18 млн шт.) у Бухаресті. Зовнішнє оформлення румунських срібних монет однотипне. На аверсі – портрет короля та кругова легенда з його титулом. На реверсі – державний герб Румунії, позначення номіналу та дати карбування.

Золотих обігових монет у міжвоєнне двадцятиліття Румунія не випускала. Карбувалася невелика кількість пам’ятних емісій медального типу, окремі дослідники зараховують їх до монет.

Напередодні Першої світової війни золотий вміст лея становив 0,290 323 г. Про значне знецінення румунської грошової одиниці свідчить

Нумізматика   Шуст P. M.   §4. Грошовий обіг на Буковині у 1918 1940 рр

Румунія, 50 лей. Нікель. 1938 р.

Нумізматика   Шуст P. M.   §4. Грошовий обіг на Буковині у 1918 1940 рр

Румунія. 250 лей. Срібло. 1935 р.

Те, що з лютого 1929 р. він знизився до 0,009 г. Тоді ж її курс визначався таким співвідношенням: 1 долар США=16,75 лея. Станом на кінець березня 1935 р. за 100 румунських лей давали 5,24 польських злотих. Через вплив світової економічної кризи на грошовий ринок Румунії з 27 лютого 1932 р. в країні були запроваджені валютні обмеження. Незважаючи на це, уряду не вдалося стабілізувати ситуації, і курс лея продовжував падати. Протягом 30-х років його фактична вартість зменшилася наполовину порівняно з курсом 1929 р.

Після ліквідації української національної державності більша частина українських земель з 1922 р. перебувала у складі Радянського Союзу. Західноукраїнські землі були окуповані Польщею, Буковина – Румунією, а Закарпаття опинилось у складі Чехословаччини. На всій території України було знищено національну грошову систему, створену в роки національно-визвольних змагань 1917-1920 рр., вилучено з обігу та анульовано купюри українських загальнодержавних грошових знаків, місцевих емісій та приватних бон.

У Радянській Україні відразу ж були ліквідовані всі національні особливості грошового обігу, центральними властями не допускалися будь-які спроби випуску власних грошових знаків. Грошове господарство України стало частиною загальносоюзного. Як і в інших частинах більшовицької Росії, а згодом СРСР, тут перебували в обігу всі грошові знаки царського та Тимчасового та більшовицького урядів, зростання кількості яких призвело до широкомасштабної інфляції початку 1920-х років. Завдяки здійсненню нової економічної політики в країні у 1924 р. було проведено успішну грошову реформу, завдяки якій ситуація на грошовому ринку стабілізувалася. Золотий червінець став повновартісною, вільноконвертованою грошовою одиницею, якій довіряло населення. Однак невдовзі здобутки реформи були зведені нанівець волюнтаристськими рішеннями сталінського керівництва. Ідеологічні міркування стали визначальними при вирішенні питань соціально-економічного розвитку країни. Згортання непу, нереальні завдання першого п’ятирічного плану, невдачі економічних перетворень на селі спричинили наростання кризових явищ у грошово-фінансовій системі: радянський рубль швидко втрачав свої позиції як у середині країни, так і за кордоном. Наприкінці 30-х років грошова система перестала бути самостійним чинником в економічному розвитку країни – вона стала повністю підконтрольною ідеологічному партійному керівництву.

На Західній Україні, влітку 1919 р. окупованій польськими військами, поступово австро-угорську крону витіснила польська марка. Економічна криза, яку Польська держава пережила в першій половині 20-х років, призвела до знецінення тимчасової польської грошової одиниці. Внаслідок стабілізації економічного становища держави, суттєвим чинником якої було поліпшення зовнішньоторговельної кон’юнктури, стала можливою грошова реформа. її провів у 1924 р. міністр фінансів Владислав Грабський. V результаті національною грошовою одиницею держави став польський злотий. Незважаючи на несприятливі економічні обставини, втому числі світову економічну кризу 1929-1933рр., його позиція на фінансовому ринку була стабільною до початку Другої світової війни.

Утворена наприкінці жовтня 1918 р. Чехословацька Республіка, до складу якої увійшло Закарпаття, проводила продуману і виважену грошову політику. Внаслідок своєчасного проведення грошової реформи, їй вдалося з найменшою шкодою для населення перейти від австро-у горської крони до національної грошової одиниці – чехословацької коруни. Чехословаччина – одна з небагатьох європейських країн – не зазнала гіперінфляції початку 20-х років. Упродовж міжвоєнного періоду її валюта залишалася стабільною і зазнавала лише незначних коливань, що було пов’язане, насамперед, з зовнішніми чинниками.

Румунську грошову систему відразу ж було запроваджено на окупованій у листопаді 1918 р. румунськими військами Буковині. Жодних регіональних особливостей у грошовому господарстві регіону не допускалося. Національна грошова одиниця – лея протягом міжвоєнного двадцятиліття залишалася нестабільною, що було зумовлено негативними економічними процесами та політичною нестабільністю в країні.

Література

Валюты стран мира. Справочник. – Москва, 1987.

Гусаков А., Лабазов В., Свешников М. Денежное обращение и кредит СССР. – Москва, 1960.

Зварич В., Шуст Р. Нумізматика: Довідник. – Тернопіль, 1998.

Леонтьева Г. А., Шорин П. А., Кобрин В. В. Ключи к тайнам Клио. – Москва, 1994.

Малышев А. И., Таранное В. И., Смиренный И. Н. Бумажные денежные знаки России и СССР. – Москва, 1991.

Мельникова А. С. Твердые деньги. – Москва, 1973.

Русский рубль. Два века истории XIX-XX вв. – Москва, 1994.

Рябченко Я. Паперові гроші на території України // Розбудова держави. – 1996. – № 3.

Рябченко П. Полный каталог бумажных денежных знаков и бон России,

СССР, стран СНГ (1769-1994). – Київ, 1995.

Рябченко П. Рубль в условиях тотального планирования // Мир денег. – 2000. – № 1, 4.

Сенкевич Д. Государственные эмиссии СССР 1923-1961 гг. // Советский коллекционер. – 1968. – № 6.

Спасский И. Г. Русская монетная система. – Ленинград, 1962.

Тхоржевсъкий Р. Й, Нариси історії грошей в Україні. – Тернопіль, 1999.

Федоров-Давыдов Г. А. Монеты – свидетели прошлого. – Москва, 1985.

Щелоков А. А. Монеты СССР. – Москва, 1989.

Юровский Л, Н. Денежная политика Советской власти (1917-1927). – Москва, 1928.



Нумізматика – Шуст P. M. – §4. Грошовий обіг на Буковині у 1918-1940 рр