Національна економіка – Савченко В. Ф. – 4.2. Природно-ресурсний потенціал національної економіки
Природні ресурси розглядаємо як матеріальні предмети і сили, які на певному рівні розвитку продуктивних сил країни можуть бути використані для задоволення потреб суспільства та держави через задіяння у матеріальному виробництві.
Природні ресурси мають споживчу вартість і є матеріальною базою виробництва. Тому постійно потрібно їх шукати, видобувати, використовувати та відтворювати. Виробництво при цьому визначається як матеріальна і нематеріальна сфери: промисловість, агропромисловий комплекс, будівництво, туристична та рекреаційна діяльність тощо.
Із загального обсягу природно-ресурсного потенціалу України 48,6 % припадає на земельні ресурси, 28,8 – мінеральні, 13,1 – водні, 9,5 % – рекреаційні.
На 1 січня 2007 р. у державному балансі запасів корисних копалин нараховувалося майже 8 тис. родовищ з 96 видів корисних копалин. 3350 родовищ освоєно промисловістю, на їх основі функціонує понад 2 тис. гірничодобувних підприємств. Вартість розвіданих запасів у розрахунку на одну особу становить близько 150 тис. дол., а за оцінками західних експертів – понад 200 тис. дол. Більше як третину експортного виторгу держава отримує від реалізації мінерально-сировинної продукції. У грошовому вираженні розвідані запаси оцінюються у 7-7,5 трлн дол. США. Україна здатна забезпечувати не тільки себе такими важливими видами корисних копалин і продуктами їх переробки, як залізо, марганець, титан, цирконій, уран, ртуть, графіт, каолін, самородна сірка, бентонітові та вогнетривкі глини, кухонна сіль, високоякісна флюсова сировина, калійні солі, декоративно-облицювальні матеріали, а й експортувати продукцію.
У значних обсягах видобуваються кам’яне вугілля (до 2 % світового), залізні (4 %) та марганцеві (10 %) руди, уран, титан, цирконій, германій, графіт (4 %), каолін (18 %), бром, охра, нерудна металургійна сировина (кварцити, флюсові вапняки і доломіти), хімічна сировина (самородна сірка, кам’яні та калійні солі), облицювальний камінь (граніти, габро, лабрадорити та ін.), скляний пісок тощо.
Імпортну залежність Україна відчуває в поставках нафти, природного газу, а також щодо більшості руд кольорових металів, магнезиту, апатитів, фосфоритів, бентонітових глин, деревини тощо.
Охарактеризуємо головні види паливно-енергетичних ресурсів – кам’яне вугілля, нафту і газ.
Основні запаси кам’яного вугілля розміщені у Донецькому та Львівсько-Волинському басейнах. Донецький басейн охоплює Донецьку, Луганську і Дніпропетровську області, має Площу 52,3 тис. км2. Вугленосні пласти потужністю 0,5-2,0 м розташовані на глибині 600-750 м (75 % усіх запасів), доходять до глибини 1200 м і більше. Тут видобувається основна частина кам’яного вугілля України. Львівсько-Волинський басейн має площу 8,0 тис. км2. Вугільні пласти залягають горизонтально на глибині 300-650 м і мають незначну потужність – максимально 0,5-1,0 м.
Розвідано 278 родовищ нафти і 336 природного газу. Поклади цих необхідних для України корисних копалин зосереджені в Дніпровсько-Донецькому, Передкарпатському та Чорноморсько-Кримському регіонах.
До земельних ресурсів належать землі, які можуть бути використані в різних галузях і напрямах господарського комплексу держави, а саме сільськогосподарського призначення, промисловості, транспорту, зв’язку, населених пунктів, водного і лісового фондів, рекреаційного та історико-культурного призначення, а також землі запасу.
Види грунтів в основному залежать від території. Наприклад, на Поліссі найпоширеніші дернові, дерново-підзолисті, лучно-болотні та торфові грунти. У Лісостепу розміщені чорноземи, сірі грунти, а також лучні та солонцеві. У Степовій зоні – чорноземи, каштанові та солонцеві грунти. Гірські масиви Карпат і Криму мають бурі та сіро-бурі лісові грунти. Україна володіє унікальними запасами чорнозему, які дорівнюють третині всіх світових запасів і використовуються не зовсім ефективно.
У структурі земель 69,3 % становлять сільськогосподарські угіддя, в тому числі рілля (55 %). Ліси і лісові площі займають
17 %, водне дзеркало – 4, болота і заболочені території – 1,6 %. Під багаторічними насадженнями перебуває 2,6 % земель, пасовищами – 6,3 млн га, сіножатями – 2,2 млн га.
Сприятливий клімат, вигідне геополітичне становище і родючі землі надають певні передумови для вигідного сільськогосподарського виробництва та ефективного розвитку експортоспроможного агропромислового комплексу. Біокліматичний потенціал України здатний забезпечити високий ступінь безризиковості ведення рослинницької і тваринницької галузей. Відмінність природно-кліматичних зон, в яких розташована Україна, значною мірою нівелює негативні наслідки посух, штурмових вітрів, паводків та інших катаклізмів.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)