Національна економіка – Савченко В. Ф. – 4.6. Експортний потенціал національної економіки
Україна як самостійна держава прагне посилити свою роль та ступінь впливу у господарських зв’язках на світовому і європейському рівнях. Проте включення економіки країни до глобальних процесів і структур відбувається суперечливо та неоднозначно. Протягом періоду незалежного розвитку сформовано економічні, матеріальні, правові та інституційні передумови для інтеграції її економіки у світові цивілізацій ні процеси. Здійснено поступовий перехід від повністю ліберального режиму зовнішньої торгівлі (1992-1995 рр.) до підвищення конкурентоспроможності виробництва, захисту вітчизняного товаровиробника, диверсифікації зовнішньоторговельних зв’язків відповідно до геополітичних, національних і регіональних пріоритетів, а також гармонізації законодавства з міжнародними вимогами і нормами.
Ліквідація державної монополії на здійснення зовнішньоекономічних операцій і надмірна лібералізація зовнішньої торгівлі призвели до дисбалансу між загальнодержавними інтересами та цілями окремих суб’єктів господарювання, або галузевих “лобі”. Втрата пріоритету інтересів держави як головного суб’єкта міжнародних економічних відносин спричинила процвітання “тіньового” бізнесу, надмірний експорт стратегічної сировини, нееквівалентний обмін, демпінг та інші негативні явища. Внаслідок такої зовнішньоекономічної політики країна зазнала значних фінансових втрат, оскільки валютні кошти від операцій осідали у зарубіжних банках і офшорних зонах. Негативний вплив на українську економіку мала практика ввезення до країни товарів з вітчизняної давальницької сировини та вивезення іноземних товарів під виглядом давальницької сировини, що зумовлювало зменшення надходжень від сплати мита.
Недосконалою є структура зовнішньоекономічних зв’язків України. У ній зовнішня торгівля переважає над такими формами, як поглиблення виробничого кооперування, науково-технічне та кредитно-фінансове співробітництво, розвиток зовнішньоекономічної інфраструктури та ін. Практично немає в структурі зовнішньоекономічних зв’язків послуг вітчизняних банків. Лише 19 українських банків (із 100 % іноземного капіталу) беруть участь у зовнішньоекономічних зв’язках. Операції з експорту-імпорту товарів і послуг становлять 17 % платежів. Водночас ці сучасні види діяльності здатні забезпечити інтегрування у світове співробітництво на паритетних засадах.
У самій структурі зовнішньої торгівлі має місце дисбаланс у співвідношенні товарів і послуг. Торгівля послугами в Україні становить лише 15 % вартості експорту товарів, тобто є меншою у 6,6 разів. У структурі експортних послуг провідну роль відіграють транспортні і послуги зв’язку. Незначну частку становлять ділові і професійні послуги, послуги міжнародного туризму, інжинірингу та ін. Так, валютні надходження від іноземного туризму в Україні майже у 20 разів нижчі, ніж у Польщі.
Частка України у світовій економіці досить помітна. За своїм потенціалом вона входить до складу першої шістки країн Європи (крім неї, Велика Британія, Італія, Німеччина, Росія, Франція). Об’єктивно це могло визначити істотну роль нашої країни у міжнародному територіальному поділі праці. Проте частка України у світовій торгівлі не надто висока. Недостатньо використовуються можливості для міжнародної кооперації, зовнішніх інвестицій тощо. Незважаючи на це, українська продукція добре відома у багатьох країнах. Для деяких країн та регіонів наша держава є важливим партнером в економічній співпраці.
До основних експортних товарів належать залізна та марганцева руди, прокат чорних металів, чавун, кам’яне вугілля, кокс, кальцинована сода, азотні добрива, прокатне та ковальсько-пресове обладнання, обладнання для хімічної промисловості, тепловози, екскаватори, літаки, енергетичне обладнання, цемент, віконне скло. У групі товарів широкого вжитку – цукор, м’ясо, соняшникова олія, борошно.
В імпорті переважають нафта, газ, руди кольорових металів, деревина, бавовна, одяг, взуття, калійні добрива, верстати та обладнання для легкої й харчової промисловостей, свердловинні установки, засоби обчислювальної техніки, вантажівки, папір, целюлоза, риба, а також кондитерські та плодоовочеві вироби, алкогольні напої.
Держава бере досить активну участь в економічному співробітництві з промислово розвиненими країнами світу. Понад 20 країн (Австрія, Велика Британія, Голландія, Італія, Норвегія, Франція, Фінляндія, ФРН, Швейцарія, Швеція, США, Японія та ін.) отримують з України промислову продукцію і сировину: залізну й марганцеву руди, кокс, чавун, прокат чорних металів, графіт, металургійне та гірничошахтне устаткування, штучні алмази, металообробні верстати, прилади, автонавантажувачі, а також одяг, олію тощо.
В економічних зв’язках із зарубіжними державами використовується науково-технічна співпраця (торгівля патентами, ліцензіями, технічним досвідом і т. ін.), що сприяє прискоренню темпів економічного розвитку, раціональному використанню природних ресурсів, автоматизації та механізації технологічних процесів, скороченню строків будівництва підприємств, підвищенню ефективності капіталовкладень, розширенню сфери міжнародних відносин. Науково-технічне співробітництво здійснюється у таких формах: матеріальній, тобто шляхом обміну продукцією; нематеріальній – у вигляді креслень, формул, обміну інформацією, літературою тощо; послуг фахівців і технічного персоналу в галузі менеджменту, маркетингу, контролю за якістю.
Важливе значення у розвитку зовнішніх економічних зв’язків мають країни СНД і колишнього Радянського Союзу. Найпотужнішими торговельними партнерами України є Росія, Туркменістан, Білорусь, Молдова, Казахстан, Литва, Узбекистан, Грузія, Азербайджан та ін. Запровадження режиму вільної торгівлі з країнами СНД і Балтії дало змогу покращити зовнішньоторговельний баланс з ними. Частка зовнішньоторговельного обігу з цими країнами становить 46 % від загального товарообігу, у тому числі з експорту цей показник становить 31 %, імпорту – майже 58 %.
Основним торговельним партнером залишається Російська Федерація, на яку припадає 36 % загальних обсягів торгівлі. Росія задовольняє майже 90 % потреби у нафті і нафтопродуктах, понад половину – в природному газі, майже 80 % – у лісоматеріалах; постачає годинники, швейні машини та значну частину легкових і вантажних автомобілів, одягу, взуття, тканин, целюлози, синтетичного каучуку, продукції кольорової металургії, риби і рибопродуктів.
Головні чинники економічної інтеграції на регіональному та глобальному рівнях, якими є безпосередньо економіка й тісно
Пов’язана з нею соціальна сфера, досить слабкі. За роки незалежності Україна пережила періоди як падіння, так і зростання. Саме останній характерний для сучасного становища вітчизняної індустрії. Проте спостерігається тенденція погіршення статусу України у міжнародних відносинах. Крім того, відбуваються негативні явища у внутрішньому середовищі країни. Так, у середині 90-х років ліберальна валютно-грошова політика, поряд із лібералізацією зовнішньої торгівлі та браком регулювального законодавства, призвели до катастрофи у виробничій сфері, зниження рівня життя населення та посилення корупції. Останніми роками, незважаючи на пільгові податковий режим і банківські кредити, в глибокій кризі перебуває вітчизняний агропромисловий комплекс. Порівняно з СРСР, рослинництво скоротилося удвічі, тваринництво – у 3 рази. АПК з донора перетворився на одного з основних споживачів бюджетних коштів. Це негативно впливає на міжнародну інтеграцію держави.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)