Міжнародне право – Тимченко Л. Д. – 19.3. Організаційно-правові форми міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю
Організація Об’єднаних Націй як найвпливовіша і авторитетна міжнародна організація приділяє чимало уваги проблемам боротьби зі злочинністю, тим більше, що одна з цілей ООН – здійснення міжнародного співробітництва у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру (п. 3 ст. 1 Статуту ООН).
Генеральна Асамблея ООН на чергових і спеціальних сесіях розглядає питання міжнародної співпраці у боротьбі зі злочинністю. Так, 17-та спеціальна сесія Генеральної Асамблеї, що відбувалася 20-23 лютого 1990 р., була присвячена проблемі виробництва і контрабанди наркотиків. На спеціальній сесії Генеральної Асамблеї, що відбувалася 8-10 червня 1998 р. в Нью-Йорку, були прийняті: резолюція “Заходи щодо боротьби зі світовою проблемою наркотиків”, Декларація про керівні принципи скорочення попиту на наркотики, План дій щодо боротьби з виготовленням та обігом стимуляторів амфетамінового ряду та їх прекурсорів, а також зі зловживанням ними. В рамках Генеральної Асамблеї ООН діють допоміжні органи, що також займаються проблемами боротьби з міжнародною злочинністю: Спеціальний комітет з міжнародного тероризму, Міжнародна рада з контролю над наркотичними засобами, Фонд ООН щодо боротьби зі зловживанням наркотичними засобами.
Один із важливих напрямів у діяльності ЕКОСОР – сприяння співробітництву держав у боротьбі зі злочинністю. В системі ЕКОСОР функціонують допоміжні органи, що безпосередньо забезпечують цю ділянку роботи: Комісія з наркотичних засобів; Підкомісія з незаконної торгівлі наркотиками і пов’язаним з цим питанням на Близькому і Середньому Сході; Комісія з попередження злочинності і кримінального судочинства1. Відповідно до резолюції 32/60 Генеральна Асамблея ООН поклала на Комісію з попередження злочинності і кримінального судочинства підготовку один раз на 5 років конгресів ООН щодо попередження злочинності та поводження з правопорушниками. Такі конгреси проводяться з 1950 р., у них беруть участь делегації держав на рівні вищих посадовців поліцейських служб. До складу делегацій також входять кримінологи, пенологи, фахівці в галузі кримінального права і прав людини. Конгрес може запросити до участі в ньому фахівців і на індивідуальному рівні. Ці конгреси покликані проаналізувати досягнення держав у боротьбі зі злочинністю і попередженні її на національному рівні та виробити на цій основі засоби боротьби з цим небезпечним у міжнародному масштабі соціальним явищем. На конгресах можуть ухвалюватися типові договори про видачу злочинців, взаємну допомогу у кримінальних справах, передачу кримінальних справ та ін. На IX Конгресі в Каїрі (1995 р.), у роботі якого брали участь представники 140 держав, було розглянуто питання міжнародної співпраці та практичної технічної допомоги у зміцненні законності в рамках сприяння реалізації Програми ООН у сфері попередження злочинності та кримінального правосуддя; заходи щодо боротьби з національною і транснаціональною економічною та організованою злочинністю; роль кримінального права в охороні навколишнього середовища та ін. Вперше на IX Конгресі були проведені семінари-практикуми за участю практичних працівників правоохоронних органів і вчених, на яких вони обмінялися досвідом, знаннями і технологією боротьби з міжнародною злочинністю і виробили відповідні практичні рекомендації. На X Конгресі Організації Об’єднаних Націй з попередження злочинності та поводження з правопорушниками, що відбувся у Відні 10-17 квітня 2000 р., були розглянуті такі питання; а) боротьба з корупцією; Ь) злочини, пов’язані з використанням комп’ютерних мереж; с) участь громад у попередженні злочинності; 6) жінки в системі кримінального правосуддя. XI Конгрес Організації Об’єднаних Націй з попередження злочинності і кримінального правосуддя відбувся в Бангкоку 18-25 квітня 2005 р.
12 квітня 2010 р. у м. Сальвадор (Бразилія) відбувся XII Конгрес Організації Об’єднаних Націй з попередження злочинності і кримінального правосуддя, який розглянув питання боротьби з транснаціональною злочинністю, з корупцією, торгівлею людьми, міжнародного співробітництва з названих питань.
Секретаріат ООН на чолі з Генеральним секретарем також займається проблемами міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю. Наприклад, допоміжним органом Секретаріату є Відділ з наркотичних засобів. Також у Секретаріаті діє сектор з попередження злочинності і кримінального судочинства, який у 1994 р. організував і провів у Неаполі Всесвітню конференцію з проблем організованої транснаціональної злочинності. На ній були представлені 142 держави, у тому числі Україна, на рівні міністрів внутрішніх справ або керівників аналогічних загальнонаціональних відомств.
Співпраця держав у цій сфері здійснюється також у спеціалізованих установах ООН. Наприклад, ВООЗ займається медичними аспектами боротьби з наркоманією, а ІМО і ІКАО проводять велику роботу зі створення міжнародно-правових норм, спрямованих на забезпечення безпеки мореплавання і міжнародних повітряних сполучень від протиправних посягань.
Регіональні організації – РЄ, ЄС, ОБСЄ, СНД, ОАД, ЛАД, АС та ін. мають організаційні і правові механізми з координації зусиль держав-членів у боротьбі з міжнародною злочинністю. Так, у рамках РЄ була прийнята Європейська конвенція про видачу правопорушників 1957 р. і додаткові протоколи до неї 1975 і 1978 рр.; Європейська конвенція про взаємну допомогу в кримінальних справах 1959 р. і додатковий протокол до неї 1978 р.; Конвенція про відмивання, пошук, арешт і конфіскацію доходів, отриманих злочинним шляхом 1990 р., та ін.
Проте найбільший обсяг роботи у справі боротьби з міжнародною злочинністю виконує Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол), Тому доцільно більш детально розглянути історію створення цієї організації, її структуру та основні напрями діяльності.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)