Міжнародне право – Тимченко Л. Д. – 6.2. Поняття міжнародного договору
6.1. Поняття права міжнародних договорів
В історії розвитку міжнародних відносин міжнародні угоди відігравали і відіграють важливу роль як одне з основних джерел міжнародного права,
Право міжнародних договорів – це галузь міжнародного публічного права, що складається з норм та інститутів, які регулюють відносини з укладення, виконання і припинення міжнародних договорів.
Ця галузь має багатовікову історію. Як уже наголошувалося, перші міжнародні угоди, що дійшли до сьогодні, датуються XXIII і XIII ст. до н. е. Проте протягом багатьох століть домінуючим джерелом міжнародного права був усе-таки міжнародний звичай. Лише розширення і поглиблення міжнародних відносин, пов’язаних із затвердженням капіталістичного способу виробництва, привели до значного розвитку міжнародної договірної практики. У результаті кількість міжнародних договорів почала неухильно збільшуватися, а у зв’язку з цим були потрібні договірні міжнародно-правові норми з регулювання відносин з приводу укладення, дії й припинення міжнародних угод.
У 1969 р. у Відні на міжнародній конференції була прийнята Конвенція про право міжнародних договорів, яка набула чинності в 1980 р. Україна є її учасницею. Конвенція 1969 р. кодифікувала звичаєві норми щодо головних питань, пов’язаних з укладенням, виконанням і припиненням договорів державами. У зв’язку зі зростанням активності на світовій арені міжнародних організацій у 1986 р. була прийнята Віденська конвенція про право договорів між державами і міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями, яка поки що не набула чинності.
У зв’язку з важливістю міжнародних договорів як для досягнення мети зовнішньої політики будь-якої держави, так і для вирішення багатьох внутрішньодержавних питань, у законодавстві держав є норми, що безпосередньо стосуються процесу створення і виконання міжнародних договорів. Такі норми загального характеру містяться в конституціях. Крім того, держави, як правило, мають спеціальний закон щодо процедури розробки, підписання, ратифікації і припинення міжнародних договорів, що укладаються цією державою. В Україні був прийнятий відповідний закон України “Про міжнародні договори України” 22 грудня 1993 р.1, який замінив Закон “Про дію міжнародних договорів на території України” 1991 р.2 Державна Дума Росії 16 червня 1995 р. прийняла аналогічний закон “Про міжнародні договори Російської Федерації”.
Норми та інститути цієї галузі міжнародного права покликані забезпечити стабільність міжнародної договірної практики, тому вони поширюються на всі види міжнародних угод незалежно від їх форми і конкретного найменування, кількості і видів суб’єктів міжнародного права, що беруть участь у них, об’єкта і предмета регулювання. Стійка договірна практика є запорукою стабільності міжнародних відносин.
6.2. Поняття міжнародного договору
Відповідно до п. 1(а) ст. 2 Конвенції про право міжнародних договорів 1969 р. поняття “договір” означає міжнародну угоду, укладену між державами у письмовій формі, на основі міжнародного права, незалежно від того, викладена така угода в одному документі, у двох чи кількох пов’язаних між собою документах, а також незалежно від її конкретного найменування4. Оскільки Конвенція 1969 р. поширюється тільки на угоди, укладені державами і дише письмово, то таке визначення поняття міжнародний договір має так би мовити цільове значення. Схоже визначення mutatis mutandis (з урахуванням відповідних відмінностей) міститься і в Конвенції 1986 р. Фактично міжнародний договір – це угода, що укладається між суб’єктами міжнародного права, які мають право на нормотворення, незалежно від її форми і найменування, і відповідає нормам міжнародного права. Відмінністю будь-якого міжнародного договору є фіксація в ньому правил поведінки суб’єктів міжнародного права і надання останнім юридично обов’язкового характеру.
У міжнародному договорі прийнято виділяти його мету, об’єкт і предмет. Мета договору – це ті кінцеві результати, які прагнуть досягти суб’єкти міжнародного права, укладаючи договір. Зазвичай мета закріплюється у преамбулі або початкових статтях договору. Наприклад, мета ООН зафіксована у преамбулі і ст. 1 Статуту цієї організації.
Об’єктом договору є міжнародні відносини, врегульовані нормами, що містяться в ньому. Суб’єкти міжнародного права відповідно до взаємних інтересів мають право вибрати конкретний об’єкт договору. Хоча існує звичаєва і договірна міжнародно-правова норма, відповідно до якої відносини, що входять у виключну компетенцію держави, не повинні бути об’єктом міжнародного договору, найчастіше про об’єкт договору можна судити з його назви.
Предмет договору – це конкретні матеріальні або нематеріальні блага, охороняти або забезпечувати які покликана міжнародна угода. Наприклад, предметом міжнародного договору можуть бути економічні, соціальні й культурні права людини, екологічна чистота морських вод або повітря певного регіону.
Сторонами в міжнародному договорі можуть бути суб’єкти міжнародного права, що володіють правоздатністю на їх укладення. Стаття 6 Віденської конвенції 1969 р. закріплює положення про те, що держави володіють такою правоздатністю. Віденська конвенція 1986 р. встановлює, що подібна правоздатність для міжнародних організацій визначається правилами цих організацій (ст. 6). Під терміном “правила організації” слід розуміти засновницькі акти організації, прийняті відповідно до них рішення і резолюції, а також стала практика організації (п. 1 ст. 1 Віденської конвенції 1986 p.). Це означає, що держави володіють необмеженою правоздатністю укладати міжнародні угоди. Правоздатність міжнародних організацій у цій сфері зумовлена рамками їх мети, визначеної насамперед у засновницьких документах організації.
Щодо сторін договірного процесу в міжнародній практиці затвердилися такі поняття: “держава, що бере участь у переговорах”, “організація, що бере участь у переговорах”, “договірна держава”, “договірна організація”, “учасник”, “третя держава”, “третя організація”. Дефініції цих понять можна знайти в ст. 1 Віденської конвенції 1969 р. і ст. 1 Віденської конвенції 1986 р.
Держава, що бере участь у переговорах, означає державу, яка брала участь у складанні й ухваленні тексту договору. Договірна держава – це держава, що погодилася на обов’язковість для неї договору, незалежно від того, чи вступив договір у силу, чи ні. Учасник означає державу, яка погодилася на обов’язковість для неї договору і для якої договір має силу. Третя держава – це держава, що не є учасником договору. Аналогічні визначення стосовно міжнародної організації містяться в ст. 1 Віденської конвенції 1986 р.
Проте виникає питання: чи є критерії участі держав та інших суб’єктів міжнародного права у міжнародних договорах?
У класичному міжнародному праві поширений принцип “свободи договорів”, згідно з яким великі держави могли укладати договір з будь-якого питання і самі визначати коло учасників таких договорів. Зрозуміло, в таких “вільних умовах” справедливі інтереси і права слабких держав часто зачіпалися через незапрошення їх для участі в договорах.
Сучасне міжнародне право не визнає принципу “свободи договорів”, хоча його рецидиви інколи ще трапляються. Найзацікавленіша держава, тобто та держава, чиї законні інтереси є основним предметом договірного регулювання, має абсолютне право брати участь у такому міжнародному договорі. Неучасть хоча б однієї такої держави в міжнародному договорі тягне за собою його недійсність, оскільки порушується міжнародно-правовий принцип суверенної рівності держав і загальноправовий принцип справедливості.
Правом на участь у міжнародних договорах володіють і безпосередньо зацікавлені держави, тобто ті, чиї законні інтереси і права мають прямий стосунок до предмета договору. При цьому слід зазначити, що невизнання держави або відсутність з нею дипломатичних або консульських відносин не впливають на її правоздатність брати участь в укладенні міжнародних договорів, оскільки держава конституюється як суб’єкт міжнародного права у момент свого виникнення.
У науці міжнародного права немає загальновизнаної класифікації міжнародних договорів, проте найчастіше міжнародні угоди класифікуються за наведеними нижче критеріями.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)