Міжнародна економіка – Білоцерківець В. В. – 8.4. Світова фінансова криза як форма прояву глибинних суперечностей міжнародної економіки початку ХХІ-го сторіччя
Руйнівне цунамі економічної кризи прокотилося теренами міжнародної економіки, яскраво демонструючи високий ступінь взаємозалежності між її окремими суб’єктами, синхронізацію національних і глобальних економічних процесів та виявляючи слабкі місця наявної моделі глобалізації. Однак недарма у мудрих китайців ієрогліф, що означає кризу, має не тільки значення “небезпека”; його друге тлумачення – “шлях до нових можливостей”. Сучасний стан речей – це привід критично проаналізувати глибинні причини наявних негараздів і, враховуючи допущені помилки, продовжити впевнено рухатися в спільне економічне майбутнє.
Глибинні причини світової фінансово-економічної кризи:
– завершення п’ятого Кондрат’євського циклу, розпочатого у 1980-их рр. з відкриттів в галузі мікроелектроніки, комп’ютерних технологій, мобільного зв’язку та Інтернету. Ринок цих проривних технологій близький до насичення. Ефект масштабів майже вичерпано, що гарантовано передвіщає зміну технологічних укладів через кризове творчо-інноваційне переупорядкування системи глобальних продуктивних сил та адекватних їм техніко-економічних, соціально-економічних і організаційно-економічних відносин;
– конфлікт цивілізаційних цінностей та альтернативних моделей глобального економічного світобачення;
– порушення фундаторних відтворювальних пропорцій: втрата в розвинутих країнах зв’язку між зростанням реальної ефективності виробництва, доходами і споживанням, з одного боку, а з іншого, – між споживанням і нагромадженням. Починаючи з другої половини ХХ-го ст., кожне наступне покоління заощаджує все меншу частку доходів, тоді як споживання і попит зростають випереджальними темпами за рахунок майже необмеженого кредитного буму та доходів майбутніх періодів (політика гедонізму);
– вичерпання енергетичної, мінерально-ресурсної бази індустріального розвитку, зумовлене екстенсивним споживанням;
– територіальне дистанціювання центрів споживання і реального виробництва (продуктивної зайнятості), що ускладнює збалансованість попиту і пропозиції на світових товарно-ресурсних ринках;
– посилення нерівномірності розподілу глобалізаційної ренти між країнами (“центр — напівпериферія — периферія”), поглиблення асиметрії у соціальній структурі міжнародної економіки та загострення суперечностей між національними економічними інтересами окремих країн;
– хронічне перенакопичення в розвинутих країнах спекулятивного капіталу, який не знаходить внутрішніх варіантів для самозростання в реальному секторі, а тому примушений або повертатися до домінуючого транзакційного сектору, або спрямовуватися назовні, зміцнюючи конкурентні ринкові позиції товаровиробників країн Сходу і Латинської Америки;
– диспропорції в світовому товарно-грошовому обігу, спровоковані надлишком незабезпеченого готівкового долару та його неконтрольовано непередбаченими переміщеннями за межами історичної батьківщини;
– обмежені можливості провідних товаровиробників сучасного світу впливати на універсальну валюту міжнародних торгових розрахунків – долар США;
– вихід недоліків та провалів ринку (недовиробництво суспільних благ і послуг, негативні зовнішні ефекти, тенденції до концентрації економічної влади (монополізація) тощо) за межі державних кордонів, їх поширення у планетарному масштабі в умовах відсутності дієвої системи глобального регулювання та ефективних механізмів міжнародної координації тощо.
За оцінками фахівців, відповідні суперечності й диспропорції нагромаджувалися в підвалинах міжнародної економіки щонайменш протягом останніх п’ятнадцяти років. Краплею-каталізатором, що примусила їх вибухнути, стала іпотечна криза на ринку житла США. Саме вона ініціювала обвал фінансових пірамід вторинних цінних паперів, боргову кризу, хвилю банкрутств фінансово-кредитних установ спочатку в США, а потім, за “ефектом доміно”, і в інших країнах світу.
Основні терміни і поняття
(1 votes, average: 5,00 out of 5)