Міжнародна економіка – Козак Ю. Г. – РОЗДІЛ 5. СВІТОВА ФІНАНСОВА СИСТЕМА

ГЛАВА 17. ХАРАКТЕРИСТИКА СВІТОВОЇ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ

Ключові поняття:

Світовий фінансовий ринок, міжнародні фінансові потоки, євроринок, евровалюта, міжнародні фінансові операції, світова фінансова система, фінансова глобалізація, фінансова інтеграція, фінансові інновації, міжнародні фінансові інститути.

17.1. Міжнародні фінансові потоки

У світовому господарстві постійно відбувається переливання грошового капіталу з однієї країни до іншої, що створює світові фінансові потоки.

Міжнародні фінансові потоки являють собою сукупність фінансових операцій, об’єктом яких є грошовий капітал.

Ці потоки обслуговують міжнародну торгівлю товарами, послугами і перерозподіл капіталів між країнами.

Типи міжнародних фінансових потоків можна класифікувати за такими ознаками: вид економічної діяльності згідно зі структурою платіжного балансу, економічні взаємовідносини між нерезидентами, строки виконання фінансових операцій, форма власності щодо джерел фінансових потоків (рис. 17.1) [46, с. 3; 47, с. 88].

Основними каналами руху фінансових потоків є:

– валютно-кредитне і розрахункове обслуговування купівлі-продажу товарів і послуг;

Зарубіжні інвестиції в основний і оборотний капітал (ПІІ);

Операції з цінними паперами та різними фінансовими інструментами;

Валютні операції;

Допомога країнам, що розвиваються, і внески держави в міжнародні організації.

Обсяг та напрями фінансових потоків залежать від різних чинників. До них, належать:

1) стан світової економіки. Економічні спади в промислово розвинутих країнах, як правило, викликають спади в темпах зростання обсягів світової торгівлі і навпаки. Так, економічний розвиток країн світу у останні роки, особливо країн, що розвиваються, призвів до щорічного зростання світового ВВП, обсягів світової торгівлі (табл. 17.1).

Міжнародна економіка   Козак Ю. Г.   РОЗДІЛ 5. СВІТОВА ФІНАНСОВА СИСТЕМА

Приріст економіки країн світу в цілому становить 6,1%, що є найвищим показником за останні ЗО років. На світову загальногосподарчу кон’юнктуру насамперед вплинули: економічний бум у Китаї, головним фактором чого, на думку експертів Всесвітнього банку, стали переваги, одержані країною після її вступу до СОТ; збільшення китайського імпорту більше ніж на 30% стимулювало зростання економіки сусідніх країн Східної Азії; поліпшення стану економіки США (завдяки збільшенню інвестицій та – споживчих видатків), Японії (завдяки зростанню експорту, що було викликано збільшенням попиту в країнах, що розвиваються), країн Близького та Середнього Сходу (завдяки значному зростанню доходів від експорту нафти);

2) зниження торговельних бар’єрів,

3) різні темпи економічного розвитку країн (синхронність чи асинхронність в економіках провідних країн);

4) структурна перебудова економіки тієї чи іншої країни. Так, серед структурних змін в економіці країн, що розвиваються, найбільш значущим зрушенням у 2002-2005 pp. було зниження ролі сільського господарства як джерела доходу та зростання зайнятості. У країнах, що розвиваються, Східної Азії та Тихоокеанського регіону частка сільського господарства у ВВП знизилася, в той час як частка промисловості та послуг зросла. Однак на частку послуг у цих країнах припадає ще менше – 40% ВВП, а в розвинутих державах цього регіону цей показник становить 65%. Знижується також кількість зайнятих у сільському господарстві: у країнах Південної Азії вона зменшилася з 40% у 1982 р. до 27% у 2004 р.; у країнах Латинської Америки та Карибського басейну – з 14,4 до 10,6% відповідно. У країнах Центральної та Східної Європи з перехідною економікою структурні зрушення стосуються втрати промисловістю домінуючої ролі в економіці. Ця ніша була швидко зайнята послугами [46, с. 15];

5) диференційований розрив темпів інфляції та рівня відсоткових ставок. Так, згідно з оцінкою експертів Всесвітнього банку, збільшення відсоткових ставок США за довгостроковими кредитами на 200 відсоткових пунктів може призвести до зниження темпів приросту світового ВВП у короткостроковій та довгостроковій перспективі близько на 0,5% на рік. Зростання відсоткових ставок значно збільшить вартість обслуговування зовнішнього боргу країн, що розвиваються. Зростання відтоку капіталу з цих країн може викликати різне знецінення їх національних валют. Для підтримки стабільності ситуації уряди повинні будуть скоротити імпорт, споживання, інвестиції, у результаті чого темпи їх економічного зростання знизяться [46, с. 16];

6) випереджаюче зростання міжнародного руху капіталу порівняно з міжнародною торгівлею. Це відбивається на розмірах міжнародних фінансових ринків;

7) перехід промислово розвинутих країн від трудоємкого до наукоємного виробництва;

8) зростання диверсифікації діяльності ТНК, в тому числі міжнародного інвестування в спільні підприємства. Спільні підприємства знижують необхідність відправлення продукції з однієї країни до іншої. Це знижує обсяги міжнародної торгівлі, але збільшує міжнародні інвестиції. Крім того, ТНК здійснюють масштабне перенесення за рубіж низькотехнологічних виробництв;

9) зростання дефіцитів платіжних балансів унаслідок незбалансованості міжнародних розрахунків.

Міжнародні фінансові потоки спрямовуються в ті сфери та регіони світу, де на них відчувається найбільший попит та є можливість отримати найбільший прибуток.

Рух фінансових потоків (у грошовій формі, у вигляді різного роду фінансово-кредитних інструментів) здійснюється через банки, спеціалізовані фінансово-кредитні установи, фондові біржі, які формують світовий фінансовий ринок.

Фінансові потоки досягають величезних розмірів. За деякими оцінками, щоденні операції на світових фінансових ринках у 50 разів перевищують операції світової торгівлі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Міжнародна економіка – Козак Ю. Г. – РОЗДІЛ 5. СВІТОВА ФІНАНСОВА СИСТЕМА