Місцеве самоврядування – Камінська Н. В. – § 5. Концепція “комунального поліціювання” та доцільність її використання в Україні
Зближення у світі різних систем соціального управління. їх децентралізація, як правило, пояснюються прагненням зміцнити демократичні засади суспільства, економічними факторами, бажанням держави перекласти витрати з утримання її органів на місцеве співтовариство.
Характеризуючи сучасні процеси у поліції більшості зарубіжних країн, фахівці стверджують, що за останні роки відбулись принципові зміни у філософії й практиці поліцейської діяльності. Це результат політики, метою якої була зміна її парадигми від вузької концепції поліцейського правозастосування до широкої концепції поліцейського обслуговування, розширення обсягу “некримінальних” функцій муніципальної поліції, а саме: пропагандистсько-виховна робота з населенням; правова освіта населення; участь в налагодженні сімейних і побутових конфліктів; надання психологічної та екстреної медичної допомоги жертвам насильства і громадянам, що потрапили в критичну ситуацію, нещасні випадки; участь в антиалкогольних і антинаркотичних громадських рухах і програмах: надання допомоги дітям з неблагополучних родин; організація, управління та сприяння різним громадським формуванням по боротьбі з правопорушеннями та інші.
Реформування поліцейської діяльності включає такі питання як розвиток стратегій попередження злочинів засобами громади, збільшення кількості піших патрулів, розвиток локалізованих командних структур, створення систем місцевої відповідальності тощо. Реалізація згаданих функцій здійснюється у формі консультацій, порад, пропозицій і пов’язана зі зверненням поліції до різних державних та недержавних організацій, соціальних служб і населення з метою залучення їх до вирішення завдань з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю та організації взаємодії в цій роботі.
Загалом ці аспекти відображають комунальну діяльність місцевої поліції (community policing) або поліцейське обслуговування за допомогою громад. Концепція комунального поліціювання (перекладається як районна, місцева чи зональна охорона порядку та громадської безпеки) розроблена у США як альтернатива традиційному патрульному напрямку охорони громадської безпеки. Перші теоретичні праці з концепції комунального поліціювання в юридичній літературі з’явились в кін. 60-х років XX ст. їх авторами є Г. Гольдштейн, Д. Вільсон, Г. Келлінг. Але немає єдиного загальноприйнятого визначення цієї діяльності. Разом з тим не викликає заперечень формулювання її головного принципу: поліцейські та громадяни повинні працювати разом, щоб допомагати вирішувати проблеми громади.
Спроби запровадження системи комунального поліціювання ужиття США датуються поч. 70-х pp. Найбільший її розвиток досягнуто в серед. 80-х-на поч. 90-х років, хоча спостерігалось 1 зниження Інтересу; адже не повністю було реалізовано сподівання, які на цю систему покладались, більшість поліцейських звикли працювати за старими методами і не хотіли змінювати стиль роботи.
Основна мета та ідея комунального поліціювання полягають у з’ясуванні причин та умов виникнення, зростання злочинності і перебудові системи роботи в тому напрямку, щоб викоренити ці причини, а також налагодити взаємодію з населенням даної території. Адже виникнення цієї концепції було зумовлено тим, що, незважаючи на великі видатки на поліцію, постійне її забезпечення технічними засобами та найновішими інформаційними досягнення, кількість злочинних проявів не зменшувалась. Аналітичні центри зарубіжних країн підрахували, що видатки на вирішення цих проблем будуть меншими ніж на подальше збільшення поліції її оснащення та забезпечення.
Система комунального поліціювання, насамперед, передбачає постійне перебування поліцейського у зоні обслуговування (районі, комуні), бажано пішки. Крім того, її концепція відповідала і вимогам громадськості зарубіжних країн, яка вимагала підвищення контролю за роботою поліції з метою зменшення фактів порушень прав людини та корупції з боку поліції. Сам розвиток країн вимагав необхідності змін в системі поліціювання та охорони громадського порядку.
Поліцейські підрозділи у більшості з них почали виключати з обігу слово “сила” і використовувати гасло “обслуговування” з усіма корпоративними атрибутами. Однак ідея обслуговування, висловлена головними офіцерами поліції, не знайшла загального сприйняття усім-персоналом поліції, крім того, організаційна культура все ще значною мірою підтримує дух “контролю та сили”152. Особливого значення у впровадженні ідеї “якості обслуговування” набула організація навчання поліцейських різних рангів новій стратегії діяльності. Розуміння поліцією громади, яку вона обслуговує, повинно стати однією з найбільш фундаментальних цілей навчання поліцейських.
Кожний поліцейський повинен жити справами громади, людей, які його оточують, знати турботи та проблеми громади І намагатись разом з населенням їх вирішувати. Тоді поліція може досягти результату у боротьбі із злочинністю.
Основні постулати системи комунального поліціювання були розроблені Робертом Тюяновичем і базуються на таких положеннях:
1. Комунальне поліціювання-нова філософія у сфері охорони порядку та організаційна стратегія, яка дозволяє поліцейським та жителям району (комуни) тісно співробітничати, по-новому вирішувати проблеми злочинності й соціального безладу. Законослухняні громадяни отримують доступ до поліціювання та охорони порядку, право впливати на цей процес через підтримку ДІЙ поліції та їх участь у цій діяльності. Вирішення сучасних проблем вимагає пошуку нових підходів з боку поліції, так і населення окремих районів.
2. Необхідною в цій програмі є участь усього особового складу поліції. Кожний співробітник поліції зобов’язаний зрозуміти ваяиіивість нових підходів роботи, шляхів вирішення проблем району (комуни).
3.’ Комунальне поліціювання вимагає формування нового типу офіцера (офіцера з комунального поліціювання), який працював би як прямий зв’язок між поліцією та населенням комуни. Він не повинен бути ізольованим у патрульній машині і підпорядковуватись не командам по радіо, а здійснювати прямий “обличчям до обличчя” контакт з людьми на території обслуговування.
4. Працівники поліції покликані працювати з добровольцями з числа законослухняних громадян, відповідати на виклики про допомогу, здійснювати арешти, заходи з припинення дрібних правопорушень і т. п. Але їх основне завдання – розвивати і налагоджувати широкі зв’язки з громадянами, які живуть на відповідній території і намагатись покращити її життя.
5. Комунальне поліціювання передбачає формування нового типу взаємовідносин поліції та громадян на основі взаємної довіри. Громадяни беруть на себе частину відповідальності за те, що поліція повільніше реагує на виклики, які не потребують термінового втручання, їм пропонується вирішувати свої дрібні проблеми, тоді як поліції зосередиться на охороні громадського порядку.
6. Ця система акцентує на попереджувальній (профілактичній) роботі поліції, а не швидкому реагуванні, як було раніше. Поліція сприяє створенню спокійного, врівноваженого мікроклімату в районі завдяки спільній діяльності поліції і добровільних помічників з числа жителів району.
7. Концепція, у першу чергу, спрямована на захист вразливих верств суспільства, які можуть стати об’єктом злочину: неповнолітніх, людей похилого віку, національних меншин, бідняків, безпритульних і т. д.
8. Комунальне поліціювання передбачає децентралізацію у роботі поліції, тобто комуна (район) повинна сама дбати про поліцію як про один з ресурсів покращення життя. Це не тактика, що використовується у певний період, це новий спосіб мислення і ставлення поліції до громадян і громадян до поліції.
9. Загалом це інтегрована система, що стосується всіх верств суспільства і працівників поліції, які можуть надати допомогу і звертатись з проханням про неї.
10. Комунальне поліціювання спрямовано на встановлення балансу між технічними досягненнями і людськими навичками, тобто передбачає використання новітніх технологій в процесі охорони порядку, але не відкидає і людське спілкування, спільне вирішення проблем суспільства.
Американські вчені Ч. Різонз і Б. Верф пропонують нову інтегровану систему взаємовідносин у суспільстві, де можна виділити такі сегменти: законодавчі органи; судова система; поліція; правопорушники; законослухняні громадяни; система виправних закладів; добровольці з охорони громадського порядку та їх асоціації; соціальні служби; державні організації та установи; навчальні заклади; приватний сектор; добровільні об’єднання громадян за інтересами. Вони пов’язують всі сегменти суспільства, яким надається своя роль, за допомогою концепції комунального поліціювання.
На сучасному етапі комунальне поліціювання отримало визнання і розповсюдження у Великобританії, Канаді, Франції, Німеччині, Японії, США тощо. Тут застосовуються методи комунального поліціювання. практично у кожному відділі запроваджені посади офіцерів з комунального поліціювання або при кожній поліцейській дільниці створено відділення, які займаються питаннями комунального поліціювання, розробляються плани та напрями з втілення їх в життя. Про глобальні результати ще говорити не доводиться, але зрушення у посиленні зв’язків з громадськістю та попередженні злочинності вже є.
Огляд джерел, присвячених стратегіям поліцейської діяльності, зорієнтованим на громаду, демонструє основні моделі реалізації ідеї “community policing”:
– поліцейське обслуговування, засноване на територіальному принципі [area-basedpolicing);
– товариство багатьох агенцій (multi-agency partnerships):
– попередження злочинів засобами громади (community crime prevention);
– стратегії поліцейсько-громадського контакту {police-public contact strategies);
– територіально-базовані піші патрулі {area-based foot patrols);
– залучення громади та консультування з громадами {сюттипііу involvement and consultation).
Якщо порівняти таку діяльність поліції з роботою міліції України, то вона включає в себе адміністративно-управлінську, адміністративно-наглядову, адміністративно-процесуальну та адміністративно-розпорядчу діяльність. Таким чином, питання адміністративної діяльності поліції виходять на одне з перших місць, хоч відкрито адміністративною діяльністю це не зветься”.
В Україні в умовах реформування правоохоронних органів та органів місцевого самоврядування можливе використання позитивного досвіду поліції зарубіжних країн у сфері комунального поліціювання за такими напрямами:
1. Однією з основних проблем в Україні є дискусійне питання про збільшення чи зменшення чисельності міліції, підвищення заробітної плати, її екіпірування, навчання та ефективності роботи. У малих містах США і Великобританії відсутні структури централізованої поліції, охорона громадського порядку реалізується муніципальною поліцією. Яким чином здійснюється керівництво такою поліцією, як вона працює, звітує перед місцевою владою, якій вона підпорядкована, як фінансується тощо – ці питання розв’язані, лише слід їх узагальнити та розробити механізми запровадження в Україні. Певна правова база створення місцевої (муніципальної) міліції існує: Указ Президента “Про утворення місцевої міліції” 2001 р., Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо місцевої міліції” 2004 р.. Положення про місцеву міліцію, затверджене постановою КМУ 2004 р., інші національні та міжнародні документи.
2. Іншою проблемою, є взаємодія міліції та громадських формувань з охорони громадського порядку. За Законом України “Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону” 2000 р. визначені основні засади такої взаємодії, та доцільно узагальнити певний зарубіжний досвід для використання правоохоронними органами України.
3. Заслуговують уваги системи сусідського спостереження та ін., які використовують поліції зарубіжних країн, завдяки чому знижується рівень злочинності. Органи місцевого самоврядування в Україні при створенні місцевої (муніципальної) міліції також можуть вирішувати питання забезпечення міліції системами спостереження, комп’ютерною, відеотехнікою, приймати рішення про використання частини коштів приватного капіталу на потреби охорони громадського порядку. Це сприятиме активізації роботи міліції і зникне питання проблемного централізованого фінансування.
4. Органи місцевого самоврядування повинні стати організатором охорони громадського порядку, як це здійснюється в зарубіжних країнах, а міліція, зі свого боку, зобов’язана вносити пропозиції щодо удосконалення цієї діяльності.
Поліцейське обслуговування повинно відповідати потребам кожної громади і здійснювати кроки, які б гарантували відповідність поліцейських дій пріоритетам громадськості. Очікується, що концепція комунальної діяльності стане в XXI ст, основною філософією діяльності муніципальної поліції, оскільки її реалізація дозволить вирішити проблеми інформаційного вакууму навколо поліції, її відірваності від населення, авторитету і поваги поліцейських у суспільстві, зробить населення і поліцію партнерами. Важливими є соціальна спрямованість діяльності муніципальної поліції, забезпечення спокою у районі проживання, її готовність прийти на допомогу в надзвичайній ситуації. Це вимагає перерозподілу стратегічних та тактичних завдань взаємодії з населенням, ролі її керівних органів та спільного з громадою планування охорони правопорядку. Досягнення розумного балансу між превентивними і силовими діями є головною проблемою поліцейської стратегії.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)