Мікроекономіка – Буряк П. Ю. – 16.2. Ринок землі. Земельна рента і ціна землі
Земля, як і будь-який інший економічний ресурс, може приносити дохід і має свою ціну.
Економічна рента – ціна, яка сплачується за використання землі та інших природних ресурсів, кількість яких строго обмежена, тобто фіксована. Земельна рента у вигляді орендної плати за землю встановлюється, як і ціна на будь-який інший ресурс, у результаті взаємодії попиту на землю та її пропозиції. Кількість землі є строго обмеженою, що робить її пропозицію абсолютно нееластичною (графік 16-1). Це означає, що якою б високою чи низькою не була б ціна землі, її пропозиція залишається незмінною.
Фіксований характер пропозиції землі вказує на те, що єдиним фактором, який обумовлює земельну ренту, є попит на землю. Попит на землю є похідним від попиту на продукцію, яка на ній виробляється, а отже, зшіежить від ціни продукції і продуктивності землі. При
Підвищенні попиту на землю з Я1 до Я2 (графік 16-1) земельна рента збільшується від ЗР] до ЗР1, а зниження попиту на землю з ГГ до Я3 викликає зменшення земельної ренти від ЗР1 цо ЗР*. При цьому кількість землі залишається незмінною і становить Кз. Якщо попит на землю буде становити Я, то земельна рента буде дорівнювати нулю. Це означає, що земля буде безплатним товаром.
Оскільки земля є безплатним даром природи і не вимагає витрат на її виробництво, то орендна плата, яку одержують її власники, є незаробленим доходом. Статистика свідчить, що у зв’язку із зростанням населення та дією інших факторів, які викликають збільшення попиту на землю, цей незароблений дохід у вигляді ренти зростає. У зв’язку з цим, серед багатьох економістів існувала й існує точка зору про необхідність обкладання землевласників 100 % податком на землю.
Економічну ренту одержують усі власники землі. її ще називають абсолютною рентою. Поряд з нею економісти виділяють ще й диференціальну ренту – додатковий дохід, одержаний у результаті використання землі, кращої за продуктивністю, місцерозта-шуванням чи унікальністю використання.
Ренту, яка зумовлена родючішими ділянками землі і кращим розташуванням стосовно ринків збуту, деякі економісти називають диференціальною рентою ІІДРІ)^ а інтенсивнішим веденням господарства (яке передбачає додаткові вкладення капіталу в одну і ту ж земельну ділянку – застосування нових машин, затрати на меліорацію і т. п.) – диференціальною рентою II (ДРІТ).
На графіку 16-2 показано утворення диференціальної ренти при виробництві однакового продукту на трьох земельних ділянках (фермах) однакової площі з різною продуктивністю. Різна продуктивність землі обумовлює різні витрати виробництва одиниці продукту: на фермі 1 – вони найнижчі, на фермі 3 – найвищі. При ринковій ціні продукту в 5 г. о., ферма 1 буде виробляти 70 од. продукту, ферма 2 – 50 од., а ферма 3 – нічого. Ферма 1, продаючи продукт за ціною 5 г. о. і несучи середні витрати виробництва 3 г. о., буде одержувати диференціальну ренту 140 г. о. ((5 – 3) х 70). Ферма 2, продаючи продукт за ринковою ціною 5 г. о., і середні витрати якої становлять 5 г. о., не одержить додаткового доходу.
Оскільки ДРІ не є результатом ефективного ведення господарства, а обумовлена об’єктивними природними, кліматичними та територіальними причинами, то серед економістів існує точка зору про необхідність вилучення основної частини ренти на користь суспільства і доцільності залишити незначну її частину на користь господарств з метою стимулювання виробництва. Що торкається ДРЛ, яка утворюється як наслідок ефективного ведення господарства, то відстоюється необхідність залишити основну її частину в розпорядженні виробника.
Суспільство і власник землі оцінюють абсолютну ренту по-різному: з точки зору суспільства, рента – це є незароблений надлишок; з точки зору власника землі, рента – це є витрати, оскільки земля має альтернативне використання і рентні платежі є необхідними для вилучення землі з альтернативного її використання.
Власник землі може не тільки здавати її в оренду, але й продавати. Ринкова ціна землі, яка продається, називається капіталізованим значенням ренти. Капіталізоване значення ренти (ціна землі) – це сьогоднішній аналог сумарної величини всіх майбутніх орендних платежів, які міг би одержати її власник, надаючи землю в оренду. Ціна землі, що продається визначається за формулою:
*=ш> ‘ -3;* (16Л2)
Де Цз9 ОП, ПС – відповідно ціна землі, щорічні орендні платежі (що одержуються протягом невизначеного терміну) і ставка процента.
Із цієї формули видно, що ціна землі є тим вища, чим більшою є орендна плата (продуктивність землі) і меншою процентна ставка.
Рента існує не тільки у сільськогосподарському виробництві. Вона виникає і в гірничодобувній промисловості, будівництві, лісовому господарстві.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)