Менеджмент у галузі охорони здоров’я – Баєва О. В. – Надання інформації населенню про стан навколишнього природного середовища
Оскільки стан навколишнього середовища впливає на здоров’я людини, кожен громадянин має право на вільний доступ до екологічної інформації. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” забезпечує таке право.
В Україні екологічне інформаційне забезпечення здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Існує декілька шляхів інформації населення про стан навколишнього природного середовища:
O національна доповідь про стан навколишнього середовища, яку після розгляду Верховної Ради України, публікують окремим виданням і розміщують у системі Інтернет;
O щорічна інформація обласними державними адміністраціями, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, Київською та Севастопольською міськими державними інформаціями відповідних рад та населення про стан навколишнього середовища відповідних територій;
ХРЕСТОМАТІЯ
Проблему слід поділити на три розділи: психологію онкологічного хворого, який не підлягає спеціальному протипухлинному лікуванню, тобто із запущеною хворобою; психологію онкологічного хворого з клінічним проявом хвороби, що підлягає спеціальному протипухлинному лікуванню; психологію онкологічного хворого без клінічних проявів злоякісної пухлини, що підлягає радикальному лікуванню. До останньої групи належать хворі з ранньою онкологічною патологією. Для кожної з цих груп хворих повинні бути свої деонтологічні підходи і заходи психологічного впливу з боку медичного персоналу, колективу на роботі, родичів та інших осіб, з якими стикається хворий.
Для кожної з трьох згаданих груп онкологічних хворих можна побачити свої характерні риси психічного стану. Для хворих із запущеною хворобою, яка не підлягає спеціальному протипухлинному лікуванню і частіше має тяжкі симптоми хвороби, які відчувають реальну загрозу життю, властиві два психічних стани.
В одних випадках хворий виявляє надзвичайну енергію в пошуках лікування і лікаря, в інших – у хворих розвивається повна розгубленість, пригнічення, і вони фактично покидають життя задовго до фізичної загибелі. Ці два стани в протіканні запущеного раку у хворого можуть змінюватись, проте, як правило, чим ближче хворий до смерті, тим стан інактивації зростає. Це пояснюється загальним впливом пухлини на організм, наростанням змін в організмі, які визначаються як пухлинна кахексія та інтоксикація.
Родичі хворого, які довідались про безнадійність його стану і, не задовольнившись дією офіційних представників медицини, не заспокоюються, шукають допомоги у випадкових осіб і часто стають жертвами знахарів та шарлатанів. Чим неуважніший медичний персонал, тим пряміший і коротший шлях хворого від лікаря до знахаря. Прикладів шкоди, яку завдає онкологічним хворим незаконне лікування, більше ніж достатньо. Слід зауважити, що незалежно від тяжкості стану онкологічного хворого і ступеня інтоксикації в нього завжди зберігається надія на видужання, яку лікар повинен підтримувати всіма засобами до останньої хвилини його життя.
Особливості психічного стану хворих з клінічним проявом пухлинного захворювання, які підлягають спеціальному лікуванню, як правило, такі. На перших етапах відчуття нездоров’я спостерігаються спроби самоаналізу, пояснення ознак захворювання випадковими причинами. Хворий намагається аналізувати свої відчуття, чекає, що вони минуть, або спробує лікуватися домашніми засобами і продовжує вести звичайний спосіб життя. Думки про можливе онкологічне захворювання він відкидає як неприйнятні для себе або приймає їх, уходить в себе, чекаючи з хвилюванням подальшого розвитку подій. Для цього періоду захворювання характерні схильність до самоаналізу, скритність, самостійні пошуки пояснень своїм відчуттям. Менша частина хворих, схильних до канцерофобї, швидко впадає в панічний стан і зразу звертається до лікаря. Цей домедичний період у середньому триває кілька місяців, до того часу, коли хворий почне відчувати нові симптоми захворювання, ще більше лякаючися, що складають для нього, без сумніву, загрозливі умови, які змушують його звернутись до лікаря. Інша частина хворих, які неуважні до себе, або ті, що лякаються можливого страшного діагнозу, звертаються за медичною допомогою при активному впливі оточуючих, які бачать необхідність медичного втручання.
Після першого візиту до лікаря психологічна обстановка змінюється. Стан психіки від цього періоду багато в чому залежить від враження, яке склало на нього це відвідування. Медична служба повинна бути організована таким чином, щоб враження хворого, який, можливо, вперше в житті звернувся за медичною допомогою, було як можна найбільш сприятливим, бо від цього іноді залежить його доля. В цей період можна чекати в основному два типи реакції на події. У зв’язку з пригніченим станом, цілком природним у такій ситуації, в одних хворих проявляється реакція переляку, паніки і при запропонуванні госпіталізації вони впадають в депресивний стан. У цьому випадку лікар повинен вселити в хворого віру в успіх лікування. Друга група хворих, які не виявляють зовнішніх ознак занепокоєння і мають “нормальну” реакцію на обстеження та лікування, також потребують психологічної підготовки. Під маскою зовнішнього спокою в замкнених за природою людей приховується тяжка психологічна реакція на подію.
Ще одна група хворих, які нерегулярно відвідують поліклініку і ухиляються від обстеження у зв’язку з незначним проявом хвороби та недовірою і незгодою до запропонованого лікування. Такі хворі не бачать причин для турботи і тому не виконують розпоряджень лікаря. З такими хворими необхідно проводити наполегливу роботу, доводячи необхідність обстеження і лікування, іноді розкриваючи серйозність їх стану, незважаючи на відсутність тяжких ознак хвороби. В стадії амбулаторного обстеження онкологічного хворого лікар повинен намагатися визначити, до якої групи реакцій відноситься хворий, і провести відповідну психологічну підготовку…
При ранній онкологічній патології, виявленій у практично здорової людини, лікар знаходиться в положенні людини, яка умовляє, переконує і нав’язує лікування.
Б. Є. Петерсон. В кн. Медицинская этика и деонтология. – М.: Медицина, 1983. – С. 232-234
(1 votes, average: 5,00 out of 5)