Маркетингова цінова політика – Литвиненко Я. В. – Стратегія “довгострокової ціни”
Суть її полягає в установленні ціни підприємством, психологічно привабливої для споживача. Така ціна має бути нижчою, ніж у конкурентів, і не становити цілої цифри. Наприклад, якщо ціна на виріб у конкурентів становить 100 ум. од., то виробник повинен запропонувати ціну на свій товар, нижчу від круглої цифри – 97,7 ум. од. Як показує іноземний досвід, ефект досягається навіть тоді, коли ціна встановлена нижче на 0,2-0,8 ум. од., а також те, що цифра 7 впливає на зростання попиту більше, ніж будь-яка інша цифра.
Застосовують цю стратегію стосовно виробів, призначених для швидкого просування на ринку або для зростання престижу підприємства-виробника.
За такої стратегії торговельне підприємство може ефективно взаємодіяти з виробником у питаннях:
– здійснення рекламних заходів;
– оперативного реагування на встановлення ціни на виріб конкурентів;
– вивчення кон’юнктури ринку;
– використання різних засобів прискорення реалізації товарів (виїзна торгівля, торгівля на замовлення, за зразками та ін.).
Стратегія “лідера на ринку”
Суть стратегії в тому, що ціна на нові вироби встановлюється з урахуванням ціни підприємства-лідера у галузі або на ринку. Ціна підприємства-виробника може бути вищою чи нижчою від ціни компанії-лідера, але тільки у тому разі й настільки, наскільки якість цього товару краща, ніж якість виробу компанії-лідера. Ця стратегія найбільш прийнятна для підприємств, які виробляють незначні партії товару.
Стратегія “престижної ціни”
Ця стратегія використовується під час установлення ціни на предмети розкоші або вироби відомих фірм із традиційно високою якістю. Проте підприємство, яке її застосовує, потрапляє в зону так званої нецінової конкуренції, тобто воно не знає в повному обсязі смаків і вимог споживачів на товари власного виробництва і ризикує втрати останнього. Ризик є виправданим, якщо товар підприємства реалізований і отриманий прибуток більший, ніж звичайний. Ефект досягається за умови, що:
– товар має високу якість;
– немає аналогів цього товару на ринку;
– пропонується невелика партія виробів.
За цієї стратегії торговельне підприємство може мати додаткові прибутки за умови:
– проведення реклами цього товару;
– надання додаткових послуг під час продажу цих виробів;
– вивчення кон’юнктури ринку, його окремих сегментів, на яких цей товар може бути реалізований.
Стратегія “плинної спадаючої ціни”
Визначальними чинниками цієї стратегії є попит та пропозиція: ціна на виріб зменшується, якщо пропозиція зростає. При цьому, у першу чергу, знижується оптова ціна, й доволі швидко, а роздрібна ціна може досить довго бути відносно стабільною.
Роль торговельного підприємства за цієї стратегії виявляється у:
– розробці достатньо точного прогнозу змін попиту та пропозиції;
– дослідженні кон’юнктури ринку на певний час;
– визначенні розміру зниження ціни кожного виробу за певний час та передачі інформації виробнику;
– оперативному реагуванні на зростання ціни з урахуванням кон’юнктури ринку;
– організації додаткових рекламних заходів щодо цього товару;
– створенні ситуацій, які б ускладнили впровадження на ринок принципово нових або більш економічних виробів конкурентів.
Виробник одержує додатковий прибуток, у першу чергу, не за рахунок великої ціни, а шляхом підвищення обсягів виробництва та зростання його частки на ринку цього товару. У результаті прибуток зростає за допомогою так званої економії на масштабі.
Стратегія “довгострокової ціни”
Застосовується для виробів масового споживання, стосовно яких ціна протягом довгого часу не зазнає якихось суттєвих коливань. Проте зниження ціни на ці товари не завжди сприяє зростанню збуту, тому для зростання прибутку підприємство має намагатися знизити витрати на його виробництво.
Торговельне підприємство за цієї стратегії може отримати додатковий прибуток за умови зниження своїх витрат, незначних зростань або знижень попиту споживачів, організації продажу цих товарів паралельно з товарами престижних фірм.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)