Маркетингова цінова політика – Литвиненко Я. В. – ОСНОВНІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

Агресивна цінова політика підприємства – політика підприємства, за якої воно проводить різні заходи активного впливу на ціну свого виробу різними чинниками. Насамперед це стосується впливу на ринкове середовище, нав’язування власної цінової та іншої економічної політики, проведення дій, спрямованих на скорочення впливу конкурентів, а в подальшому їх виштовхування з сегмента або взагалі з ринку.

Ад валорем – метод розрахунку платежів за товарами та послугами, які перевозяться через кордон, за яких їх розмір визначається за віддаленістю та ціною цього виробу.

Акциз – частина ціни виробу, один з видів непрямих податків, який установлюється на окремі високорентабельні та монопольні товари. Перелік таких виробів та ставки акцизного збору встановлюються державою. До цих товарів належать як продовольчі, так і непродовольчі вироби вітчизняного й іноземного виробництва.

Акцизна марка – особливий державний знак, який використовується для маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів і наявність якого підтверджує сплату виробником чи продавцем акцизного збору або легальність ввезення виробу з-за кордону.

Акцизний збір – сума податку, яку сплачує юридична або фізична особа, яка виробляє підакцизний виріб. Ставка акцизного збору та порядок його сплати встановлюються державними органами. Платником акцизного збору є виробник або торговельне підприємство, яке отримує товар з-за кордону. Цей податок стягується тільки один раз.

Амортизаційний строк – період повного перенесення вартості основних фондів на ціну виробу. Він є базою для розрахунку норм амортизаційних відрахувань.

Амортизаційний фонд – грошові засоби, призначені для проведення амортизації основних засобів. Він має подвійний характер: з одного боку, обслуговує процес відшкодування основних фондів, а з іншого – процес розширеного відтворення.

Амортизаційні відрахування – сума коштів, які перераховуються в амортизаційний фонд для перенесення вартості основних засобів. Амортизаційні відрахування є частиною витрат і входять до собівартості продукції.

Амортизація – процес поступового перенесення вартості засобів виробництва на ціну виробу за допомогою внесків у вигляді амортизаційних відрахувань.

Амортизація прискорена – один з видів амортизації, за якого може скорегуватись строк амортизації або встановлюються високі відсотки відрахувань у перший період її проведення і менші при закінченні процесу амортизації.

Аналіз конкурентного середовища – визначення ставлення конкурентів до змін ринкового середовища, кон’юнктури ринку, попиту споживачів та напрямів його змін, темпів розвитку науково-технічного прогресу, імпортно-експортної політики держави, можливої реакції конкурентів на цінову політику підприємства. З урахуванням оцінки можливих дій конкурентів розраховуються заходи щодо підвищення гарантії досягнення для підприємства визначеної мети і поставлених завдань.

Аналіз сегмента ринку – визначення можливостей диференціації цін на продукцію власного виробництва, максимальне врахування різниці між сегментами ринку, окремими споживачами з урахуванням вимог, які вони ставлять до товарів. Для цього визначається склад споживачів за окремими сегментам ринку, щоб підприємство мало можливість розробити відповідну цінову політику. При цьому підприємство може знижувати ціну на одному сегменті ринку та навпаки підвищувати – на іншому. Визначається можливість зміни сегмента або взагалі всього ринку, на якому діє підприємство.

Аналіз фінансовий – дослідження витрат підприємства та його прибутку і на підставі цієї інформації визначення ціни виробу, яка може бути встановлено на окремому сегменті ринку, на якому підприємство може завоювати споживача, врахувавши їх вимоги.

Аналіз ціни – дослідження ціни, встановленої підприємством на свій виріб, а також ціни конкурентів на аналогічні вироби. Аналіз проводиться за: динамікою цін, тобто зміною їх за попередній час; структурою цін та зміною їх у часі; чинниками, які впливають на ціну (об’єктивними та суб’єктивними);

Антимонопольне законодавство – прийняті в державі закони, спрямовані на обмеження монополізму окремих підприємств і зміцнення конкуренції. Закони спрямовані на заборону угод, які обмежують конкуренцію, здійснюють вертикальне та горизонтальне фіксування цін, дискримінацію окремих підприємств, особливо торгівлі. З появою підприємств-монополістів (в том числі і звичайних) до них застосовують особистий порядок оподаткування та інші заходи. Згідно з чинним антимонопольним законодавством визначаються підприємства-монополісти за часткою, яку вони займають на ринку товарів та послуг.

Аудиторська фірма – незалежна організація, яка проводить перевірку стану бухгалтерської та статистичної звітності і надає свої висновки. Вона діє на підставі спеціального державного дозволу, який видається національною Аудиторською палатою України і може бути наданий як окремій фізичній особі, так і підприємству.

Аукціон – спосіб реалізації виробів за найбільшою ціною, яку запропонує покупець. Ця ціна формується на торгах, які відбуваються публічно на підставі конкуренції між покупцями. В окремих випадках, коли пропонують ціну нижчу від первинно запропонованої, то цей товар може бути знятий з торгів.

Банківський кредит – кошти, які національний та комерційні банки надають юридичним та фізичним особам на встановлений строк під визначені відсотки. Ці відсотки за користування кредитом є витратами підприємства і включаються до собівартості продукції. Вони, по суті, є чинником, який впливає на прибуток підприємства та на кінцеву ціну виробу.

Банківська ставка – розмір відсотка за користування банківським кредитом або іншої позички, яка надається позичальнику в установах банку.

Банкрутство – неспроможність підприємства, фірми (незалежно від форм власності) виконувати свої зобов’язання за сплати коштів до бюджету, в тому числі зі сплати податків. Банкрутство встановлюється в судовому порядку. В умовах перехідного періоду та дії підприємства в постійному конкурентному середовищі, за постійних змін кон’юнктури ринку та низької кваліфікації фінансових менеджерів кількість банкрутств має тенденцію до збільшення.

Біржове котирування – визначення ціни котирування угод, які здійснюються на біржі за попередній день. У результаті проведення котирувань визначається котирувальна ціна угоди.

Біржове мито – грошовий збір, який сплачується покупцем цінних паперів або різних товарів та виробів. Це частина ціни біржової угоди, яка сплачується біржовому комітету, і ставка його встановлюється на рівні 2 % від продажу виробу.

Біржовий податок – податок на біржовий оборот, за якого об’єктом оподаткування є оборот цінних паперів на фондовому ринку або оборот товарів і виробів на товарній біржі.

Біржовий прибуток – дохід біржі від операцій купівлі-продажу цінних паперів, товарів та виробів, частина ціни біржової угоди. Він може бути у вигляді статутного прибутку (різниці, отриманої від продажу цінних паперів за біржовим курсом та вартістю реального капіталу, вкладеного в акціонерну компанію), курсового прибутку (різниці між курсом, за яким акції або облігації реалізуються на цей момент, і ціною, за якою вона була придбана). Біржовий прибуток оподатковується згідно з законодавством за звичайною ставкою.

Бюджет – фінансовий план, який розробляється в межах одного фінансового року і відображає надходження коштів із різних джерел та їх витрати за різними напрямами. Виокремлюють бюджети різних рівнів – державний та місцевий, капітальний та поточний* Головним джерелом наповнення дохідної частини бюджету будь-якого рівня є загальнодержавні та місцеві податки, які визначаються для покриття всіх витрат держави.

Бюджетна лінія – показник, який визначається при розрахунку оптимального споживання, коли витрати покупця не можуть перевищувати його доходи. Вона розраховується шляхом поєднання двох точок ціни обох продуктів і є прямою, яка обмежує споживання товарів через брак грошей.

Валовий внутрішній продукт – показник, який визначається на макрорівні і відображає ринкову вартість продуктів та послуг, вироблених на території держави різними підприємствами, незалежно від національної належності та ознаки підприємств, які наявні у державі за звітний період. Цей показних охоплює кінцеві результати господарської діяльності виробників і розраховується в постійних або поточних цінах.

Валовий дохід – загальний дохід підприємства від різних видів діяльності та господарських операцій, отриманий протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах на території держави. Він складається з доходів від продажу товарів, виробів, робіт і наданих послуг, здійснення банківських та страхових операцій, від спільної діяльності, а також доходів, отриманих з інших джерел. Отриманий валовий дохід застосовується у трьох напрямах: відшкодування витрат підприємства, пов’язаних з виробництвом та реалізацією продукції, робіт і надання послуг; сплати податків за місцевого та державного бюджетів; визначення валового прибутку підприємства.

Валовий національний продукт – узагальнюючий показник, який відображає вартість кінцевих продуктів та послуг, вироблених у державі тільки національними підприємствами, незалежно від місця їх функціонування за звітний період. До нього включаються продукти як матеріального, так і нематеріального виробництва. Для виключення повторного рахунку при визначенні цього показника враховується тільки продукція, яка має кінцевого споживача.

Валовий прибуток – загальна сума прибутку підприємства від усіх видів господарської діяльності за відрахуванням податків та обов’язкових платежів. Сюди входить прибуток від реалізації продукції, майна, позареалізаційні доходи, прибуток від інших різних операцій.

Валові витрати – будь-які витрати підприємства, пов’язані з виробництвом та реалізацією продукції, виконанням робіт і наданням послуг у грошовій, матеріальній та нематеріальній формах. До їх складу входять будь-які витрати, нараховані протягом звітного періоду і пов’язаних з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), а також кошти, внесені до страхових резервів, податки й обов’язкові платежі та інші витрати, які використовуються для визначення валового прибутку.

Валюта – грошова одиниця будь-якої держави, яка використовується як засіб розрахунку. В окремих випадках це також кошти в національних грошових одиницях.

Валюта іноземна – готівка, грошові знаки, банкноти, інші засоби, які застосовуються на території іноземної держави. Це законні платіжні засоби в обігу, а також вилучені або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, а також кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських або інших кредитно-фінансових установ за межами України. Регулювання відносин, пов’язаних з визначенням іноземної валюти та операцій з нею, відбувається на підставі відповідного законодавства України.

Валюта конвертована – валюта, яка може бути обмінена на інші валюти різних країн світу.

Валюта України – грошові кошти та інші платіжні документи, цінні папери, виражені у національній валюті України.

Валюта ціни – грошова одиниця, яка виражає ціну виробу в зовнішньоекономічному контракті.

Вантажна митна декларація – заява вантажоотримувача, або вантажовідправника, яка передається на митницю під час отримання або відправки вантажу.

Ввіз товарів безмитний – завезення товарів на територію держави через митницю без сплати мита. В основному це відбувається за тими товарами, які на території держави не виробляються й у придбанні яких дуже зацікавлена економіка держави, або коли всі виробничі потреби повністю не задовольняються (наприклад, для більшості країн – членів Європейського Співтовариства це стосується сировинних матеріалів).

Ввізне мито – мито, яке стягується державою під час імпорту товару з території іншої держави.

Вивізне мито – мито, яке стягується державою під час експорту товару з території держави та повністю перераховується до бюджету держави.

Виробнича ціна – всі витрати, які включають вартість сировини, матеріалів, комплектуючих, пов’язані з їх придбанням та обробкою, заробітна плата робітників з відрахуванням на соціальні заходи, інші податкові платежі та витрати підприємства, а також прибуток підприємства.

Витрати виробництва – всі витрати підприємства, пов’язані з виробництвом та реалізацією продукції.

Витрати виробництва та обігу – всі витрати, які мають заклади ресторанного господарства. Вони пов’язані з виконанням підприємствами триєдиної функції: виробництва, реалізації та організації споживання їжі, що призводить до додаткових витрат.

Витрати змінні – витрати, які залежать від зміни обсягів виробництва, виконання робіт або надання послуг. Наприклад, вартість сировини, матеріалів, витрати на транспортування, зберігання та збут товарів та ін.

Витрати обігу – всі витрати, які мають оптово-посередницькі та торговельні підприємства, що пов’язані з придбанням, підготовкою до реалізації та самою реалізацією товарів, сплатою всіх податкових платежів згідно з чинним законодавством.

Витрати умовно-постійні – витрати, які не залежать від обсягів виробництва, виконаних робіт або наданих послуг (амортизація, орендна плата, деякі податкові платежі та збори, заробітна плата за погодинної форми оплати праці та ін.)

Відпускна ціна – ціна підприємства, яка включає виробничу ціну підприємства та непрямі податкові платежі – акцизний збір та податок на додану вартість. Це ціна, за якою підприємство передає свою продукцію для подальшої реалізації іншим ланкам товароруху.

Відрахування – один з видів обов’язкових платежів, який передбачає цільове призначення і є частиною ціни товару. Відрахування здійснюються в спеціально визначені фонди і можуть бути витрачені тільки згідно з напрямами використання цих фондів.

Відрахування на випадок безробіття – обов’язковий платіж підприємства, який воно вносить до фонду безробіття із загальної суми заробітної плати і ставки якого встановлюються державою.

Відрахування на обов’язкове пенсійне страхування – обов’язковий платіж, який вносить підприємство до Пенсійного фонду України з загальних витрат на заробітну плату і визначається за ставками, встановленими державою.

Відрахування на обов’язкове соціальне страхування – обов’язковий платіж підприємства, який здійснюється в особливий фонд із загальної суми витрат на заробітну плату робітників підприємства і встановлюється державою у відсотках.

Відрахування на страхування від нещасного випадку на виробництві та професійне захворювання, які спричинили втрату працездатності, – обов’язковий платіж, який здійснює підприємство в особливий позадержавний фонд, ставки якого встановлюються державними органами.

Вільна економічна зона – особлива територія держави, великого морського порту, залізничного вузла, аеропорту, яка виокремлюється з митної території для досить широкого ступеня відкритості для іноземних інвестицій. У середині зони створюються сприятливі умови для будь-яких підприємств (у тому числі й іноземних), митний, податковий та інвестиційний режими.

Гіперінфляція – швидке зниження купівельної спроможності грошей, виражене в досить суттєвому збільшенні цін, різкому знеціненні вітчизняної грошової одиниці, розладом платіжного попиту та порушенням практично всіх економічних процесів у державі.

Готельний збір – один із місцевих податків, який входить до собівартості продукції, сплачується за проживання в готелі, має певні обмеження і перераховується до місцевого бюджету.

Гроші – специфічний товар, який виконує в суспільстві функцію загального еквівалента й обслуговує всі сфери економіки держави. Вони виникають з появою товарного виробництва і забезпечують нормальне функціонування товарно-виробничих відносин на підставі еквівалентного обміну результатів праці на грошові доходи населення. Як і будь-який товар мають вартість і ціну, які впливають на загальний рівень цін у державі.

Девальвація – ситуація на рівні держави, за якої офіційно зменшується золотий вміст грошової одиниці країни відносно валют інших держав.

Декорт – зменшення ціни виробу за умови довгострокової його оплати або поставки нижчої якості.

Демпінг – продаж товарів однієї держави на ринку іншої за цінами значно нижчими, ніж на ринку. Реалізація товарів за такими цінами наносить шкоду конкуренції, тому в більшості країн світу прийняті і діють антидемпінгові законодавства з вжиттям різних заходів, включаючи і заборону реалізації товарів на внутрішньому ринку.

Демпінгова ціна – ціна, яка встановлюється деякими фірмами при реалізації своїх товарів в інших державах. З метою проникнення на місцевий ринок або збільшення своєї частки на ньому, такі підприємства встановлюють на свої товари ціни, значно нижчі, ніж ті, що існують на ринку, а в деяких випадках і нижче від собівартості. Такі ціни застосовуються при проведенні особистих стратегій ціноутворення і є короткостроковими. Після досягнення визначеної мети проникнення на ринок і витіснення з нього конкурентів фірма встановлює звичайну ціну.

Деномінація – захід, який проводиться в державі з метою укрупнення вітчизняної грошової одиниці та упорядкування грошового обігу без зміни назви валюти. В основному спрямований на стабілізацію валюти та спрощення розрахунків у державі.

Державна реєстрація – облік у фінансових органах, у тому числі в податковій адміністрації, державних, кооперативних та інших форм власності підприємств, з мстою контролю за законністю їх виникнення, припинення існування та сплати податків.

Державне мито – грошова сума, яка стягується за здійснення дій в інтересах будь-якої юридичної або фізичної особи, з видачею офіційних документів різними державними установами або їх уповноваженими органами – судовими, органами внутрішніх справ, РАГСами, арбітражними судами та ін.

Дефіцит бюджетний – ситуація, за якої витрати держави перевищують доходи, які вона може отримати на певний період часу. Це, по суті, один із чинників появи інфляції в державі, посилення економічної нестабільності, зниження ефективності виробництва, знецінення грошей, що впливає націни в державі.

Дефіцит товарний – стан у державі, коли за деякими (або за всіма товарами спостерігається) недостаток, що збільшує попит на них. За такої ситуації ціни на такі товари суттєво підвищуються, з’являється неконтрольований ажіотажний по* пит, який призводить до негативних явищ у суспільстві та зміни економічної стратегії держави.

Дефляція – протилежний інфляції процес, суть якого полягає в стримуванні зростання маси грошей. Для цього проводиться низка заходів, зокрема збільшується збирання податкових платежів, скорочуються державні витрати, вилучається з обігу зайва маса грошей, продаються державні цінні папери, стабілізується заробітна плата та ін.

Джерело інформації – встановлені законодавством України носії інформації, матеріальні об’єкти, які зберігають її та посилання на які є офіційним. До неї належить інформація, надрукована в пресі, статистичні збірники, публічні виступи офіційних осіб тощо.

Диверсифікація – поява нових напрямів і сфер діяльності підприємства, розширення асортименту товарів або зміна номенклатури продукції, яка виробляється, чи послуг, які надаються з метою закріплення свого положення на ринку або розширенпя частки па ньому. В цілому це приводить до збільшення попиту на ринку і як, наслідок, змспшсння ціни виробів.

Дистриб’ютор – оптовий посередник, який здійснює оптову закупівлю товарів у фірм виробників та реалізує їх.

Договір купівлі-продажу – угода, яку укладають виробник та продавець з приводу реалізації продукції, в якій зазначаються зобов’язання сторін, відомості про учасників, умови здійснення операцій, форми відповідальності, розмір партії, номенклатура та асортимент, якість товарів, ціна реалізації та ін.

Додана вартість – вартість проданого підприємством продукту за мінусом вартості сировини, матеріалів та комплектуючих, які витрачаються при виробництві, тобто різниця між сумою коштів, які підприємство отримало при реалізації товарів, і вартістю всіх матеріалів, товарів, за якими підприємство їх отримало від постачальника. До доданої вартості включається заробітна плата робітників, відрахування на соціальні заходи, амортизаційні відрахування, відсотки за кредит, інші витрати на виробництво (в тому числі різні податкові платежі, які включаються в собівартість), а також прибуток, який отримує підприємство.

Дотація – покриття з бюджету держави або місцевого органу самоврядування збитків підприємств під час виробництва продукції, на яку встановлюються фіксовані або регульовані ціни, при цьому відшкодовується тільки собівартість виробництва продукції.

Експорт товарів – продаж товарів вітчизняними підприємствами своїх виробів іноземним суб’єктам господарської діяльності з вивезенням або без вивезення за кордон України. Ці дії відбуваються згідно з чинним законодавством і передбачають повернення податку на додану вартість експортерам продукції. З метою стимулювання експорту товарів держава може звільняти такі підприємства від сплати податків деяких інших податкових платежів. При укладанні угоди підприємство-експортер може надавати експортні знижки для своїх партнерів за кордоном.

Еластичність попиту – зміни попиту на виріб залежно від зміни ціни. Цей показник визначається за коефіцієнтом еластичності.

Ембарго – заходи держави щодо захисту власного виробника за рахунок заборони ввезення або вивезення з країни товарів, цінних паперів, обмеження кількості завезених товарів, встановлення підвищених тарифів, мита та ін. Усе це приводить до збільшення ціни на імпортовані товари і підвищення попиту на продукти власних виробників.

Емісія – випуск державою грошей і різних цінних паперів з метою стабілізації грошового обігу в державі. Емісія діє як чинник збільшення цін на товари та послуги.

Ефект масштабу виробництва – ситуація, за якої змінюються обсяги виробництва при зміні витрат виробництва. При цьому потрібно зазначити, що витрати мають тенденцію до скорочення за рахунок постійних витрат. Розрізняють:

– збільшуваний ефект, коли обсяги виробництва збільшуються швидкими темпами, ніж витрати;

– постійний ефект, коли обсяги виробництва збільшуються в тих самих пропорціях, що і витрати виробництва;

– зменшувальний ефект, коли випуск продукції збільшується повільніше, ніж витрати виробництва.

Ефект обсягу – збільшення валових доходів підприємства за рахунок зменшення реалізації продукції при зміні ціни на неї.

Ефект ціни – збільшення валових доходів підприємства при запланованому обсягу реалізації продукції та зміні ціни на неї.

Євро – розрахункова одиниця, вартість якої визначається на підставі “кошика валют” різних країн. Нині вона є основною валютною системою країн Європейського Співтовариства.

Закон попиту – загальносуспільний закон, суть якого полягає в тому, що при зменшенні ціни попит на товари має тенденцію до зростання.

Закон пропозиції – загальносуспільний закон, сутність якого полягає в тому, що при збільшенні ціни пропозиція виробників збільшується, оскільки кожен зацікавлений у реалізації свого виробу за вищою ціною, за рахунок чого можна отримати більший прибуток.

Закон рівноважної ціни – загальносуспільний закон, сутність якого полягає в тому, що на перехресті кривих законів политу і пропозиції визначається ціна, за якого товар реалізується згідно з попитом населений та можливостями виробництва.

Закон України – звід обов’язкових правил і норм економічної та суспільної поведінки всіх суб’єктів господарювання, які встановлює держава та які обов’язкові до виконання.

Заморожування цін – один із заходів державного регулювання цін, за якого держава на певний час установлює фіксовані ціни на всі товари, окремі групи або окремі товари. Як правило, такі заходи застосовуються за надзвичайних темпів інфляції та мають тимчасовий характер.

Збиток – втрати різних видів ресурсів (матеріальних, грошових), як наслідок перевищення запланованих витрат над фактичними або над валовими доходами внаслідок неефективного господарювання, різних форс-мажорних ситуацій та ін.

Збір – цільовий податковий платіж, який надходить до цільових фондів (як правило позадержавні) і використовується за цільовими призначеннями на конкретні потреби. Він є обов’язковим платежем і сплачується як юридичними, так і фізичними особами згідно з порядком, встановленим чинним законодавством. Збір входить до собівартості продукції.

Збір з власників собак – місцевий податковий платіж з власників собак, який сплачується один раз на рік. Його розмір класифікується за різними ознаками: за розміром собак, їх злобливістю та ін. і збирається органами житлово-комунального господарства. Він також має обмеження, які встановлюються чинним законодавством.

Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі, – один з місцевих податкових платежів, який справляється адміністрацією іподромів за участь у грі. Згідно з чинним законодавством має певні обмеження.

Збір за виграш на бігах – місцевий податковий платіж, який збирається адміністрацією іподромів під час видачі виграшу. Згідно з чинним законодавством має певні обмеження.

Збір за видачу дозволу на об’єкти торгівлі – один з місцевих податкових платежів, який стягується місцевими органами влади під час оформлення та видачі дозволів на право торгівлі в спеціально відведених для цього місцях. Цей збір стягується з юридичних та фізичних осіб, які здійснюють торгівлю в містах залежно від торговельної площі, територіального розміщення та ін. Збір мас граничні обмеження і входить до собівартості продукції. Залежно від строку дозволу може сплачуватись як за досить тривалий час, так і за одну добу.

Збір за видачу ордерів на квартиру – податковий платіж, пов’язаний з отриманням ордера на заселення у квартиру і який сплачується через банк. Має пенні обмеження і перераховується до бюджетів місцевих органів самоврядування.

Збір за паркування автотранспорту – місцевий податковий платіж, який стягується як з юридичних, так і фізичних осіб, за паркування автотранспорту в спеціально обладнаних місцях. Ставка встановлюється за годину паркування і мас певні обмеження.

Збір за право використання місцевої символіки – місцевий податок, який стягується з юридичних та фізичних осіб, які використовують місцеву символіку з комерційною метою. Для такого використання видається спеціальний дозвіл і встановлюється граничний розмір цього збору. Всі зібрані кошти перераховуються до місцевого бюджету.

Збір за право проведення кіно – і телезйомок – місцевий податок, який сплачується юридичними та фізичними особами, за умови, що для проведення зйомок потрібна допомога місцевих органів самоврядування (виділення площі, нарядів міліції тощо). Цей податковий платіж сплачують як вітчизняні, так і іноземні особи. Він має граничні обмеження, і отримані кошти перераховуються до місцевого бюджету.

Збір за право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей – місцевий податковий платіж, що сплачується юридичними та фізичними особами, які мають право на проведення вищезгаданих заходів. Ставки збору мають граничні обмеження і стягуються на підставі початкової вартості заявлених на аукціон товарів або суми, на яку випускається лотерея. Цей збір стягується під час отримання дозволу на проведення аукціонів чи лотерей.

Збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, – місцевий податковий платіж, який сплачують як юридичні, так і фізичні особи, які прямують на власному автотранспорті за кордон. Ставка сплати цього збору має граничні обмеження і встановлюється залежно від марки автомобіля, його потужності та ін. Стягнення цього податкового платежу має пільги, які визначаються чинним законодавством.

Збір за участь у бігах – збір, що справляється як юридичними, так і фізичними особами, які виставляють своїх коней на змагання на іподромі і мають за це прибуток. Цей податковий платіж має граничні обмеження і стягується адміністрацією іподромів до початку змагань.

Збір курортний – місцевий податковий платіж, що сплачується громадянами, які знаходяться в курортній місцевості, має граничні обмеження.

Збір митний – податковий платіж, який сплачується як юридичними, так і фізичними особами митницям при отриманні ними різного роду послуг (оформлення декларацій, зберігання товарів на складах, пломбування товарів, надання консультацій та ін.).

Збір портовий – податковий платіж, який стягується з суден у портах та вантажів на підставі тарифів, які встановлюються згідно з чинним законодавством. Він сплачується за послуги, які надаються безпосередньо в портах, до яких належать витрати на будівництво, реконструкцію території, експлуатацію терміналів. У різних країнах існують різні портові збори, до яких можна віднести маяковий, корабельний, причальний, доковий, льодовий, шлюзовий та ін.

Збір ринковий – місцевий податковий платіж, який є платою за місця на ринках: у павільйонах, на критих і відкритих майданчиках, з торгівлі автомобілями, мотоциклами та ін. Має граничні обмеження і справляється до початку реалізації товарів.

Збір страховий – плата пасажирів за страхування їх життя, що входить до оплати проїзду, а також за перевезення багажу, який проводиться юридичними особами в порядку відомчого страхування.

Знижка дилерська – знижка, яка надається посередникам (як юридичним, так і фізичним особам) з метою стимулювання підвищення обсягів реалізації продукції певного підприємства та знаходження нових підприємств продавців.

Знижка експортна – знижка, яка надається іноземним партнерам за товари, що реалізуються за кордон.

Знижка за кількість проданого товару за прогресивною шкалою – зменшення ціни товару для споживачів, які купують їх у великій кількості, тобто на кожну наступну партію товару підприємство-виробник зменшує відпускну ціну. Наприклад, під час придбання підприємством-споживачем партії товару в 50 одиниць ціна встановлюється в розмірі 100 грошових одиниць за одиницю виробу. Якщо споживач придбає партію товару в 100 одиниць, то відпускна ціна товару знижується на 2 %, у 150 одиниць – на 4 % і т. д.

Знижка за платежі наявністю (або знижка “скойте”) – зменшення ціни товару для споживача, який оперативно оплачує свої рахунки. Як приклад може бути умова “2/10 нетто 30”. Це означає, що оплату треба зробити не пізніше, ніж через 30 днів з моменту придбання товару або укладення угоди. Якщо оплата зроблена через 10 днів, то сума платежу зменшується на 2 %. Ця знижка надається кожному покупцю, який виконує цю умову. Вона дає змогу покращити стан розрахунків покупця з продавцем і скоротити витрати, пов’язані зі стягненням виданих кредитів та безнадійних боргів.

Знижка за повернення раніше придбаного товару – знижка, яку надає фірма при продажі нової моделі, за умови, що покупець повертає раніше придбаний товар цієї самої фірми.

Знижка за сервісне обслуговування – знижка на післяпродажне обслуговування своїх виробів.

Знижка особиста – знижка, яка застосовується для постійних партнерів із метою встановлення більш тісних і постійних контактів.

Знижка прихована – знижка, за якої підприємство-виробник за реалізації товару використовує різні заходи рекламного характеру, чим реально зменшує витрати торговельно-посередницького підприємства на реалізацію своїх виробів.

Знижка сезонна – зниження ціни для споживачів, які закуповують товари й оплачують послуги у міжсезонний період. Це дає змогу виробнику-продавцю підтримувати постійний рівень реалізації протягом усього року.

Знижка функціональна – знижка, що надається торговельним підприємствам або підприємствам, які виконують функції з продажу товарів, їх зберігання, обліку. Виробник надає цю знижку відповідно до одержаних послуг різних учасників каналів збуту.

Знижка цінова – частина ціни виробу, тобто надання виробником підприємству наступної ланки реалізації товару за зниженою ціною з метою стимулювання його продавати товари власного виробництва. Вона має добровільний характер і надається за бажанням виробника та його фінансовим станом.

Знижки закриті – внутрішньо-фірмові та внутрішньо-регіональні знижки. Внутрішньо-фірмові поширюються тільки на окремому підприємстві, його підрозділах, філіях, внутрішньо-регіональні – на окремо визначеній території.

Знижки за комплексну закупівлю товарів – знижка, за якої підприємство-продавець з метою стимулювання реалізації виробів, які можуть бути продані в комплекті, надає загальну знижку на всю партію закупки. При цьому покупець має повне право відмовитись від виробів, які доповнюють головний товар. В окремих випадках доповнювальними можуть бути товари, вироблені іншими фірмами.

Знижки клубні – знижки учасникам різних клубів, які укладають угоди з виробниками (або фірмами-продавцями) на придбання їх товарів. Для цього кожному члену клуба видається дисконтна картка. Максимальна знижка може доходити до 40 % від вартості покупки.

Знижки на першу партію товару – знижка, яка надається споживачеві, що придбаває партію товару вперше. В умовах насиченого ринку виробник не може чітко розрахувати попит на свій новий виріб, тому й падає знижку на цей товар для зацікавленості підприємства, яке реалізує його товар.

Імпорт – ввезення товарів або послуг на територію держави з-за кордону, з обов’язковим заповненням митної декларації та поданням її в митні органи при пересуванні товару через кордон.

Інвестиційний фонд – кошти, які сплачують всі підприємства, незалежно від форм власності, і які потім використовуються на фінансування інвестиційної, операційної та фінансової діяльності підприємства.

Індексація – механізм підвищення грошових доходів громадян з боку держави, яке визначається чинним законодавством і дає змогу частково відшкодувати втрати від подорожчання цін на споживчі товари.

Іноземний податковий кредит – одна з форм усунення подвійного оподаткування, тобто надання пільги при сплаті податку на доходи, отримані в іншій державі.

Інфляція – процес постійного перевищення темпів зростання грошової маси над товарною, внаслідок чого збільшується грошова маса та зростають ціни. Інфляція негативно впливає на всі види фінансової діяльності підприємств, приводить до перерозподілу національного доходу на користь окремих членів суспільства.

(2 votes, average: 4,50 out of 5)