Логіка – Конверський А. Є. – Розділ Х. Умовивід
1. Загальна характеристика умовиводу
Серед мислиннєвих операцій важливе місце займає умовивід. На відміну від поняття та судження умовивід є логічною операцією, завдяки якій із однієї або декількох думок виводять нову думку. Можна навести й таке визначення умовиводу:
Ум о в и в о д о м називається така форма мислення, за допомогою якої із одного або декількох відомих суджень отримують нове судження.
Умовивід складається із:
– засновків та
– висновку.
З а с н о в к а м и називаються раніше відомі судження, на підставі яких робиться висновок.
В и с н о в к о м називається нове судження, отримане в результаті співставленая засновків.
Наприклад,
1. Будь-який обвинувачуваний має право на захист.
2. Мій приятель є обвинувачуваним.
3. Отже, мій приятель має право на захист.
1 і 2 судження будуть засновками, а 3 судження – висновком.
Процес отримання нової думки (надалі – виведення), базується на певних правилах та законах логіки. Тому виведення в умовиводі носить закономірний характер. Це зумовлює таку особливість умовиводу, на відміну від поняття і судження, що він характеризується не адекватністю, істинністю або хибністю, а правильністю чи неправильністю.
Всю множину умовиводів за характером зв’язку між засновками та висновком поділяють на:
– дедуктивні та
– індуктивні.
Назва “дедуктивний умовивід” походить від латинського слова deductio (виведення).
У дедуктивних умовиводах між засновками та висновком існує відношення логічного слідування.
А назва “індуктивні умовиводи” походить від латинського слова inductio (наведення).
В індуктивних умовиводах між засновками та висновком існує відношення наведення.
У традиційній логіці умовиводи за напрямком виведення наслідку поділяються на дедуктивні, індуктивні.
У дедуктивному умовиводі ми переходимо від загального до часткового, або одиничного; в індуктивному – від одиничного до загального.
За ступенем обгрунтованості висновку умовиводи поділяють на:
– демонстративні та
– правдоподібні (імовірні).
У демонстративних умовиводах висновок необхідно істинний, а в правдоподібних – імовірно істинний.
За кількістю засновків умовиводи поділяються на
– безпосередні та
– опосередковані.
Б е з п о с е р е д н і м умовиводом називається такий умовивід, в якому висновок отримують із одного засновку.
О п о с е р е д к о в а н и м умовиводом називається такий умовивід, в якому висновок отримують із двох і більше засновків.
В залежності від того, чи випливає висновок із засновків з урахуванням логічної структури засновків, чи ні, умовиводи поділяються на силогізми та умовиводи логіки суджень.
2. Умовиводи логіки суджень
Зупинимося на аналізі дедуктивних умовиводів, а саме на характеристиці умовиводів логіки суджень.
Для цього класу умовиводів характерним є те, що в них при отриманні висновку не враховується внутрішня структура простих суджень, із яких складаються засновки і висновок. Тут отримання висновку базується тільки на смислі логічних сполучників.
Логічна структура такого міркування має такий вигляд:
Цей вираз розуміється так: “Якщо істинні висловлювання із структурою заданою формулами А1, А2 , А3, … А” (засновки), то істинним є і висловлювання із структурою, заданою формулою В (висновок)”.
З даного визначення видно, що ми відволікаємося від змісту висловлювань і зосереджуємо увагу на структурі засновків і висновку.
Надалі схему висновку із засновками А1, А2, А3… А” і наслідком В будемо записувати так:
Вважається, що ця схема припустима, а висновок є правильним тоді і тільки тоді, коли кон’юнкція засновків, що сполучена з висновком знаком імплікації є тотожно-істинною формулою (тавтологією) логіки
Треба зауважити, що у правильному висновку між кон’юнкцією засновків і висновком існує відношення логічного слідування. У тому випадку, коли знайдеться хоча б один набір значень змінних, що вхо-
Необхідно мати на увазі: 1. Правильність міркування сама по собі не гарантує істинність висновку. Істинність всіх засновків правильного висновку є лише достатньою умовою істинності висновку, але якщо хоча б один із засновків є хибним, то висновок може бути будь-яким:
2. Істинність висновку не означає правильність умовиводу, оскільки істинність висновку не є ні достатньою, ні необхідною умовою правильності умовиводу.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)