Кримінальне право України – Вереша Р. В. – § 5. Спеціальний суб’єкт злочину
Більшість злочинів, передбачених в Особливій частині КК України, можуть бути вчинені загальним суб’єктом злочину, тобто
1 Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх будуть розглянуті в окремому розділі.
Особою фізичною, осудною, яка досягла певного віку. Однак вчинення частини злочинів можливе лише особами, які мають ще й додаткові ознаки, що роблять цих суб’єктів спеціальними. Згідно з ч. 2 ст. 18 КК України спеціальним суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, злочин, суб’єктом якого може бути лише певна особа.
Службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Відповідно до КК України (ч. 4 ст. 18) службовими особами також визнаються посадові особи іноземних держав ( особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органні іноземної держави, у тому числі присяжні засідателі, інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства), іноземні третейські судді, особи, уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному судовому, посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені), а також члени міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, та судді і посадові особи міжнародних судів.
При кваліфікації діяння, кримінальна відповідальність за яке може нести лише спеціальний суб’єкт, його додаткові ознаки мають бути обов’язково встановлені, інакше діяння необхідно буде кваліфікувати за іншою статтею або визнати таким, що не передбачене законом про кримінальну відповідальність як злочин. Так, за одержання хабара можлива відповідальність лише службової особи (ст. 368 КК України), одержання незаконної винагороди шляхом вимагання працівником державного підприємства, установи чи організації, який не є службовою особо, буде кваліфікуватися за ст. 354 КК України.
В умисних злочинах, які вчинюються спеціальним суб’єктом, як співучасники (організатори, підбурювачі, пособники) можуть виступати загальні суб’єкти.
За змістом чинники, що характеризують спеціальний суб’єкт, найрізноманітніші й можуть торкатись різних властивостей особи. Ознаки, що обумовлюють наявність спеціального суб’єкта, можуть характеризувати:
1) службове становище особи, наприклад, суб’єктами злочинів, передбачених у розділі XVII Особливої частини КК України (крім давання хабара – ст. 369), можуть бути лише службові особи, визначення яких дається у примітці 1 до ст. 364 КК України;
2) сімейно-родинні відносини (ст. 164, 165 КК України);
3) громадянство (ст. 111, 114 КК України);
4) професію, вид діяльності, характер роботи, яка виконується (ст. 225, 276 КК України);
5) участь у судовому процесі (ст. 384, 385 КК України);
6) відношення до військової служби (ст. 335, 402-435 КК України);
7) засудження або взяття під варту (ст. 389-393 КК України);
8) судимість (ч. 3 ст. 296 КК України);
9) вік (ст. 304 КК України) тощо.
Деякі автори до ознак спеціального суб’єкта відносять повторність злочину. Ця точка зору викликає певні сумніви, оскільки повторність стосується об’єктивної сторони злочину. У ході аналізу конкретних складів злочинів в Особливій частині КК України повторність здебільшого розглядається як кваліфікуюча (особливо кваліфікуюча) ознака об’єктивної сторони складу злочину. Вчинення злочину більше одного разу підвищує суспільну небезпечність не лише злочину, а й злочинця. Однак не обгрунтовано ознаку суб’єкта злочину ототожнювати з ознаками об’єктивної сторони складу злочину. Концепція чинного КК України виходить з того, що в системі “діяння – суб’єкт” оцінці підлягає в першу чергу діяння.
Разом з тим слід враховувати, що в диспозиціях деяких статей КК України характеристика спеціального суб’єкта дається непрямо, шляхом вказівки на вчинення злочину, час його вчинення та інші об’єктивні ознаки, які передбачають, що не будь-яка фізична осудна особа може вчинити цей злочин. Наприклад, відповідальність за залишення в небезпеці може покладатись на особу, яка була зобов’язана піклуватись про потерпілого; за порушення правил охорони праці може нести відповідальність лише особа, яка зобов’язана дотримуватись правил охорони праці; за розголошення даних досудового слідства або дізнання може притягатись до відповідальності особа, яка попереджена у встановленому законом порядку про обов’язок не розголошувати такі дані.
Незалежно від того, чи названі ознаки спеціального суб’єкта злочину в тексті кримінального закону (в статті чи примітці до неї) або вони визначаються шляхом тлумачення, наявність їх є обов’язковою для відповідного складу злочину.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)