Кримінальне право України – Вереша Р. В

Навчальний посібник написано на основі Кримінального кодексу України і відповідної навчальної програми з цієї дисципліни. У навчальному посібнику розкрито зміст і сутність таких загальних кримінально-правових норм і понять, як завдання, принципи і чинність кримінального

Специфічні, властиві лише кримінальному праву відносини між особою, яка вчинила злочин проти особистих благ людини, публічних чи приватних прав тощо, і державою, яка охороняє такі блага й інші суспільні цінності, регламентуються також специфічним, притаманним

Кримінально-правова наука – це певна система поглядів, ідей, концепцій і теорій щодо кримінального закону, практики його застосування та перспектив розвитку, історії національного кримінального права та права зарубіжних країн. Предметом науки кримінального права є дослідження

Термін “принцип” походить від латинського рRіпсіріит, що означає початок, основа. Принципи кримінального права – це вихідні, основоположні ідеї, які випливають зі змісту правових норм, закріплених у кримінальному законодавстві. У загальній теорії права неоднозначно розуміють

Принцип невідворотності кримінальної відповідальності виявляється у тому, що: 1) кожна особа, в протиправних діяннях якої є склад злочину, повинна понести кримінальну відповідальність; 2) така особа не може бути покарана за один і той самий

§ 1. Поняття, значення та завдання кримінального закону Кримінальний закон у широкому розумінні – це система національних законодавчих актів України та імплементованих у них положень міжнародних договорів, що містять норми кримінального права. Поняттям “кримінальний

§ 1. Поняття, значення та завдання кримінального закону Кримінальний закон у широкому розумінні – це система національних законодавчих актів України та імплементованих у них положень міжнародних договорів, що містять норми кримінального права. Поняттям “кримінальний

Структурно кримінальне законодавство України складається з двох частин – Загальної та Особливої. Таку саму структуру має і Кримінальний кодекс України 2001 року. Кожна частина КК поділяється на розділи. Кожний розділ має назву та об’єднує

Кримінальний кодекс України передбачає просторову та часову юрисдикцію кримінального закону (ст. 4-8). Просторова юрисдикція означає поширення кримінального закону України в межах певної території та щодо певного кола осіб. Часова юрисдикція кримінального закону України означає

Чинність Кримінального кодексу України щодо діянь, вчинених за межами України, визначена в ст. 7. Передбачена ч. 1 ст. 7 відповідальність за злочини, вчинені за межами України, грунтується на національному принципі просторової чинності кримінального закону.

У ст. 4 КК визначено три положення щодо чинності закону про кримінальну відповідальність в часі: 1) закон про кримінальну відповідальність набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено

§ 1. Законодавче визначення злочину в історичному аспекті Злочин – це соціальне і правове явище. Злочинність з’явилась з розколом суспільства на антагоністичні класи. Норми про злочини і покарання стали відображати волю економічно і політично

Злочин, як і будь-яке інше правопорушення, є вчинком людини, і саме тому йому притаманні всі ті об’єктивні й суб’єктивні особливості, що характеризують поведінку людини: фізичні властивості – той чи інший рух або відсутність його,

Злочин не є єдиним видом правопорушення. Тому постає питання про місце злочину в системі правопорушень, відмежування його від інших правопорушень: адміністративних, дисциплінарних, цивільно-правових. Питання це не тільки теоретичне: той чи інший вид правопорушення зумовлює

§ 1. Поняття кримінальної відповідальності та її реалізація У кримінальному законі поняття “кримінальна відповідальність” не розкривається, хоча і вживається досить широко. Тільки в Загальній частині КК ці слова вжито в назвах двадцяти статей. У

§ 1. Поняття і значення складу злочину Склад злочину – це сукупність встановлених у кримінальному законі юридичних ознак (об’єктивних і суб’єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочинне. З цього визначення випливає, що

У кожному складі злочину виділяють його елементи, а саме: об’єкт злочину, об’єктивну сторону злочину (їх сукупність називають об’єктивними ознаками складу), суб’єкт і суб’єктивну сторону злочину (суб’єктивні ознаки складу). В єдності ці об’єктивні та суб’єктивні

§ 1. Поняття та значення об’єкта злочину Об’єкт злочину – це те, на що посягає особа, яка вчиняє протиправне діяння, і чому може завдати або завдає шкоди. У кримінально-правовій літературі традиційно визнається, що об’єктом

В юридичній літературі Об’єкти злочинів поділяються (класифікуються) по вертикалі, як правило, на три групи: загальний об’єкт; родовий (іноді його називають груповим, або спеціальним); безпосередній (у деяких джерелах – видовий). Загальним об’єктом вважалася вся сукупність

§ 1. Поняття та ознаки об’єктивної сторони складу злочину Об’єктивна сторона складу злочину завжди пов’язана із зовнішнім виявом суспільно небезпечної і протиправної поведінки особи у формі дії або бездіяльності, яка супроводжується певним психічним станом

Суспільно небезпечні діяння людини виявляються у вчиненні нею активних вольових дій (злочинна дія) або в пасивному вольовому поводженні, в утриманні від вчинення дій (злочинна бездіяльність), які зобов’язана була вчинити. У кримінальному праві обидва поняття

Проблема причинного зв’язку між явищами, що існують у природі та суспільстві, вирішується філософською наукою. Певні філософські теорії (механістична, діалектичного матеріалізму, ідеалізму та реалізму) щодо причинності як об’єктивної категорії деякою мірою мають використовуватися наукою кримінального

Виникла наприкінці XIX ст., причинний зв’язок між небезпечним діянням і злочинним наслідком мав визначатися на основі зіставлення даного діяння з іншими подібними в типових випадках діями. Там, де немає типового (адекватного) причинного зв’язку між

§ 1. Поняття суб’єкта злочину Злочин неможливий без особи, яка його вчинила, і тому суб’єкт злочину є обов’язковим елементом складу злочину. Згідно з ч. 1 ст. 18 КК України, суб’єктом злочину є фізична осудна

Обов’язковою ознакою суб’єкта злочину є його осудність. Тільки осудна особа здатна правильно оцінювати фактичні обставини вчинюваного діяння, усвідомлювати його суспільно небезпечний характер, керувати своїми діями (бездіяльністю). Тільки осудна особа підлягає кримінальній відповідальності й покаранню.