Кримінальне право України – Вереша Р. В. – § 3. Предмет злочину
В юридичній літературі Об’єкти злочинів поділяються (класифікуються) по вертикалі, як правило, на три групи: загальний об’єкт; родовий (іноді його називають груповим, або спеціальним); безпосередній (у деяких джерелах – видовий).
Загальним об’єктом вважалася вся сукупність суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом (конституційний лад, економічна система, громадська безпека, правопорядок у цілому тощо). Однак практично вся сукупність суспільних відносин не може бути об’єктом як елемент складу злочину. Це, по суті, об’єкт кримінально-правової охорони, який не слід ототожнювати з поняттям об’єкта злочину. Отже, відсутні підстави для включення так званого загального об’єкта до вертикальної класифікації об’єктів злочинів. Ця класифікація, на нашу думку, включає лише два види об’єктів – родовий та безпосередній.
Під родовим об’єктом злочину слід розуміти соціальні цінності, на які посягає певна група злочинів. Родовий об’єкт відображає характер суспільної небезпечності певної групи злочинів, завдяки чому використовується як критерій об’єднання окремих складів злочинів у групи і подальше розміщення таких груп в Особливій частині КК. За таким принципом побудована вся система Особливої частини, за винятком двох глав: XVII “Злочини у сфері службової діяльності” і XIX “Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)”, конструкція яких побудована насамперед з урахуванням суб’єкта злочину та родового об’єкта.
Родовий об’єкт злочинів найчастіше зазначається у назві глави Особливої частини КК. Наприклад, главу XVIII названо “Злочини проти правосуддя”. Родовим об’єктом тут виступають саме ці соціальні цінності, тобто такий стан суспільних відносин, який забезпечує впорядковані відповідно до чинного законодавства відносини у сфері здійснення правосуддя. Іноді родовий об’єкт злочину вказано в самій нормі кримінального злочину. Так, у ч. 1 ст. 401 як родовий об’єкт військових злочинів зазначений порядок несення або проходження військової служби.
Якщо родовий об’єкт злочину дає можливість встановити групову належність конкретного діяння, індивідуальні його ознаки визначаються безпосереднім об’єктом посягання. Під безпосереднім об’єктом слід розуміти соціальні цінності, на які посягає конкретна злочинна дія або бездіяльність. Від об’єкта як елементу складу злочину безпосередній об’єкт відрізняється тим, що його компонентами є лише суб’єкти та блага. Предмет злочину не входить у безпосередній об’єкт і утворює окремий клас ознак.
Із родовим безпосередній об’єкт найчастіше співвідноситься як частка та ціле. Але іноді вони збігаються за обсягом. Так, і родовим, і безпосереднім об’єктом вбивства є життя людини. У певних випадках кілька злочинів мають один безпосередній об’єкт. Наприклад, безпосереднім об’єктом розкрадань чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення або розтрати є відносини власності; об’єктом злочинів, передбачених статтями 121, 122, 125 – здоров’я людини.
У деяких статтях КК безпосередній об’єкт зазначається у законі. Так, наприклад, у ст. 111 як безпосередній об’єкт державної зради зазначено суверенітет, територіальну недоторканність, обороноздатність, економічну та інформаційну безпеку України.
Найчастіше безпосередній об’єкт того чи іншого злочину встановлюється шляхом тлумачення закону. Так, у ст. 227 йдеться про випуск або реалізацію недоброякісної продукції. Це дає підстави для висновку, що безпосереднім об’єктом цього злочину є права й інтереси споживачів на отримання доброякісної, тобто такої, що відповідає встановленим стандартам, нормам, правилам та технічним умовам продукції.
Безпосереднім об’єктом злочину можуть бути різні види найважливіших соціальних цінностей. Безпосередній об’єкт злочину є конструктивною (обов’язковою) ознакою будь-якого складу злочину. Ного точне встановлення при кваліфікації діяння обов’язкове.
З урахуванням безпосереднього об’єкта можна розмежовувати й суміжні склади злочинів. Наприклад, схожими є такі злочини, як терористичний акт (ст. 258) та масові заворушення (ст. 294), але безпосередні об’єкти цих злочинів різні. Об’єктом терористичного акту є основи громадської безпеки, а масові заворушення посягають на громадський порядок.
По горизонталі безпосередні об’єкти можна поділити на основні та додаткові, наприклад, основним об’єктом розбою є право власності, а додатковим – життя та здоров’я особи. Деякі вчені вважають за необхідне виділяти, крім основних і додаткових, так звані Факультативні об’єкти. Проте ознаки складу конкретного злочину не можуть бути факультативними, вони завжди обов’язкові. Та обставина, що те чи інше конкретне злочинне діяння разом з основним або додатковим об’єктом іноді посягає на якісь інші соціальні блага, не може слугувати підставою для визнання цих благ об’єктом злочину, оскільки вони не відображають специфіку складу злочину і не впливають на його кваліфікацію.
§ 3. Предмет злочину
Предметом злочину є речі, певні цінності матеріального світу, діючи на які особа посягає на блага, що належать суб’єктам суспільних відносин.
Своєрідність механізму заподіяння шкоди цінностям, що охороняються законом, полягає в таких випадках у тому, що злочинний вплив на певні предмети матеріального світу призводить до розриву впорядкованих і врегульованих правом зв’язків між людьми з приводу цих предметів.
Предмет злочину має важливе значення у структурі складу злочину.
Формулюючи ознаки складу злочину, законодавець створює модель злочину певного виду. При кваліфікації злочину виявляються найістотніші риси конкретного суспільно небезпечного діяння шляхом зіставлення його з інформаційною моделлю, закріпленою у законі. При цьому без дослідження і встановлення властивостей предмета, у зв’язку з яким або з приводу якого вчиняється злочин, у ряді випадків обійтися не можна. Так, у випадку притягнення особи до відповідальності за ст. 307 необхідно довести наявність у її діях злочинного поводження з наркотичними засобами або психотропними речовинами. Тому включення предмета до комплексу ознак складу злочину забезпечує повноту його моделювання і в кінцевому підсумку – успішне вирішення завдань кваліфікації.
Предмет злочину є ознакою складу злочину, що містить специфічну інформацію, необхідну для правової оцінки злочину. У ряді випадків він є обов’язковою (конструктивною) ознакою об’єкта злочину певного виду. Предмет злочину слід відрізняти від знарядь злочинних дій. Якщо предмет злочину – це те, на що впливає злочинець, то знаряддя – це предмети, за допомогою яких вчиняється злочинне діяння. Як і безпосередній об’єкт, предмет злочину може бути критерієм розмежування схожих злочинних діянь. Наприклад, за цим критерієм розрізняють розкрадання чужого майна шляхом шахрайства (ст. 190) від злочину, передбаченого ст. 192 (заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою).
Предметом шахрайства є майно, яке на момент його протиправного заволодіння перебувало у володінні потерпілого, а предметом злочину, передбаченого ст. 192 КК, – майно або його еквівалент, які мали бути передані його власником юридичній або фізичній особі в рахунок виконання своїх зобов’язань або платежів зазначеним особам.
Предмет посягання може бути також одним із критеріїв розмежування кримінально караної контрабанди і контрабанди як адміністративного проступку.
Ті чи інші ознаки предмета посягання можуть бути пом’якшуючими або обтяжуючими обставинами злочину або перетворювати його на кваліфікований вид. Наприклад, викрадення документів утворює склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 357; викрадення особливо важливих документів кваліфікується за ч. 2 ст. 357 КК.
Правильне встановлення предмета злочину, як і його безпосереднього об’єкта, сприяє суворому додержанню законності у ході розгляду судами кримінальних справ.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)