Історія вчень про державу і право – Мироненко О. М. – Георг-Вільгельм-Фрідріх Гегель (1770-1831)
Велика французька революція (1789-1794) суттєво вплинула і на державно-правову думку в Німеччині XIX ст. Однак до практичного втілення демократичних, республіканських ідеалів країна не була готовою. Зміст державно-правових вчень у Німеччині визначила необхідність досягнення національної єдності, демократизації державного устрою, ліквідації феодальних пережитків.
Георг-Вільгельм-Фрідріх Гегель (1770-1831)
Філософ, автор систематичної теорії діалектики. Його погляди мали особливе значення у політичній думці Нового часу і викладені у працях “Феноменологія духу” (1807); “Наука логіки” (1812-1816); “Енциклопедія філософських наук”, “Філософія духу” (1817); “Філософія права” (1821); “Філософія всесвітньої історії” (1822-1831) та ін. Політичне вчення Гегель вибудовував за трьома аспектами діалектичного розвитку духу: суб’єктивний дух – об’єктивний дух – абсолютний дух.
Гегель, заперечуючи традиційні природно-правові схеми та концепції суспільного договору, запропонував власне бачення особистості, громадянського суспільства, держави, міжнародних політичних відносин. Історія, за Гегелем, прагне до еволюції свободи особистості у громадянському суспільстві, внаслідок чого “світовий дух” починає уявляти себе абсолютно вільним, історія “стає прогресом” в усвідомленні свободи і її поділяють на такі етапи: давньосхідний, коли народам відомо, що свобода належить одній людині; давньогрецький і давньоримський, коли народи впевнені, що свобода належить групі людей; сучасний німецький, коли народи знають, що свобода належить усім. Людство проходить щабель розвитку, на якому його природну єдність втілює сім’я. Велика кількість сімей зумовила утворення громадянського суспільства. Найвищою природною єдністю індивідів, що примирює і знімає всі суперечності, є держава. Позаісторична людність – це народ, який не створив власної держави, необхідною передумовою виникнення якої є зародження “народного духу”
Related posts:
- Філософія історії – Бойченко І. В. – ГЕГЕЛЬ Георг Вільгельм Фрідріх (1770-1831) – великий німецький філософ, представник німецької класичної філософії, творець теоретичного компендію діалектики, автор однієї з етапних систем європейської філософії історії. Народився у Штутгарті (в сім’ї секретаря казначейства), де закінчив латинську школу та гімназію. У 1788-1793 – студент Тюбінгенського теологічного інституту; 1808- 1816 – директор гімназії у Нюрнберзі; з 1816 – професор філософії в університетах Гейдельберга […]...
- Філософія – Губерський Л. В. – Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (1770-1831) Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (1770-1831) Німецький філософ, створив найбільшу і найрозгалуженішу в історії філософської думки діалектико-ідеалістичну систему як завершення західноєвропейської класичної філософії цього напряму. Цілісно система викладена ним в “Енциклопедії філософських наук”, а конкретніше у працях “Наука логіки”, “Філософія природи” і “Філософія духу”. “Наука логіки” – теж нова наука, створена Г. Гегелем, її предмет – […]...
- Історія вчень про державу і право – Мироненко О. М. – Фрідріх-Вільгельм-Йозеф Шеллінг (1775-1854) Творець об’єктивно-ідеалістичної філософії тотожності. Він вважав, що першоосновою всього існуючого є абсолют, тобто тотожність матерії і духу, буття і свідомості, об’єкта і суб’єкта, а також “світовий дух” як діалектичний процес еволюції природи загалом. Проблеми держави і особи розкриті у його працях “Ідеї до філософії природи” (1797), “Про світову душу. Гіпотеза вищої фізики для пояснення загального […]...
- Історія вчень про державу і право – Мироненко О. М. – 6.3. Розвиток державно-правової думки у Німеччині Велика французька революція (1789-1794) суттєво вплинула і на державно-правову думку в Німеччині XIX ст. Однак до практичного втілення демократичних, республіканських ідеалів країна не була готовою. Зміст державно-правових вчень у Німеччині визначила необхідність досягнення національної єдності, демократизації державного устрою, ліквідації феодальних пережитків. Георг-Вільгельм-Фрідріх Гегель (1770-1831) Філософ, автор систематичної теорії діалектики. Його погляди мали особливе значення у […]...
- Філософія – Данильян О. Г. – Георг Вільгельм Фрідріх Гегель Так, Фіхте розглядав своє вчення як пряме продовження філософії Канта. Водночас Фіхте вважав, що з міркувань Канта можна без будь-яких втрат вилучити “річ-у-собі”, адже вона все одно не мала ніяких визначень. Розробку філософських проблем він починає з виведення вихідного принципу. Таким принципом для Фіхте є “Я”. “Я” – певний ідеал, тотожний поняттям свобода, воля, високі […]...
- Історія вчень про державу і право – Кормич А. І. – 3. Георг Гегель про державу і право Іоганн Готліб Фіхте (1762-1814) – філософ, громадський діяч, займався проблемами правової теорії. Фіхте доводив, що становлення права можливе лише з “чистих форм розуму”. Зовнішні фактори не мають будь-якого відношення до природи права. Необхідність у праві диктує самосвідомість. Право базується на індивідуальній свободі. Поняття права – є поняття відносин між розумними істотами. Для гарантії свободи кожній […]...
- Історія вчень про державу і право – Мироненко О. М. – Вільгельм фон Гумбольдт (1767-1836) Філолог, філософ, державний діяч і дипломат. Він є автором праць “Ідеї про державний устрій, викликані новою французькою конституцією” (1791), “Ідеї щодо досвіду, який визначає межі діяльності держави” (опублікована 1851). Гумбольдт був представником німецького класичного гуманізму. В основі його вчення – прагнення забезпечити найсприятливіше становище людині у державі. Людина, на думку Гумбольдта, повинна прагнути свободи розвитку […]...
- Історія вчень про державу і право – Кормич А. І. – 4. Історична школа права. Густав Гуго, Фрідріх Савіньї, Георг Пухта З критикою раціоналізму теорії природного права з питань про те, як право виникає і яка його історія, наприкінці XVIII ст. і в першій половині XIX ст. виступили ряд німецьких юристів. Вони створили історичну школу права, що стала дуже впливовим центром у вивченні права з властивої освіті віри у всесилля закону. Представники історичної школи доводили, що […]...
- Історія вчень про державу і право – Мироненко О. М. – Фрідріх Ніцше (1844-1900) Ідеї Гегеля значно вплинули на Карла Маркса і Фрідріха Енгельса – німецьких політичних мислителів, основоположників найвпливовішої течії політичної думки в новітній історії людства – марксизму. Марксизм грунтується на ідеї про те, що істинне народовладдя можливе за скасування приватної власності на основні засоби виробництва, їх усуспільнення та подолання всіх інших видів відчуження. Досягнення в суспільстві соціальної […]...
- Історія вчень про державу і право – Мироненко О. М. – 1. Предмет і методологія історії вчень про державу і право У системі юридичної освіти історії вчень про державу і право належить особливе місце. Водночас універсальний характер систематизованих у цьому навчальному курсі знань дає змогу використовувати його потенціал при вивченні споріднених із правознавством соціально-гуманітарних дисциплін, таких як філософія, політологія, культурологія, релігієзнавство, соціологія. Масштабність охоплення правових знань і специфіка цього предмета допоможуть синтезувати течії і напрями розвитку […]...
- Історія вчень про державу і право – Мироненко О. М. – 1.1. Історія вчень про державу і право як наука і навчальна дисципліна У системі юридичної освіти історії вчень про державу і право належить особливе місце. Водночас універсальний характер систематизованих у цьому навчальному курсі знань дає змогу використовувати його потенціал при вивченні споріднених із правознавством соціально-гуманітарних дисциплін, таких як філософія, політологія, культурологія, релігієзнавство, соціологія. Масштабність охоплення правових знань і специфіка цього предмета допоможуть синтезувати течії і напрями розвитку […]...
- Історія вчень про державу і право – Мироненко О. М. – Карл Маркс (1818-1883) і Фрідріх Енгельс (1820- 1895). Політична доктрина марксизму Ідеї Гегеля значно вплинули на Карла Маркса і Фрідріха Енгельса – німецьких політичних мислителів, основоположників найвпливовішої течії політичної думки в новітній історії людства – марксизму. Марксизм грунтується на ідеї про те, що істинне народовладдя можливе за скасування приватної власності на основні засоби виробництва, їх усуспільнення та подолання всіх інших видів відчуження. Досягнення в суспільстві соціальної […]...
- Історія вчень про державу і право – Мироненко О. М. – 1.2. Методологія пізнання історії вчень про державу і право Історія вчень про державу і право належить до соціально-гуманітарних наук, які послуговуються широким спектром методів вивчення, що у сукупності формують методологію (грец. methodos – спосіб пізнання і logos – вчення) – систему дослідження об’єкта пізнання. Історія вчень про державу і право є не лише одним з основних шляхів оволодіння теоретичними основами розвитку різноманітних суспільств, а […]...
- Історія вчень про державу і право – Мироненко О. М. – Вольтер (1694-1778) Прихильник ідеї прогресу, що спирається на розум і освіту, філософ, просвітитель, енциклопедист, письменник. Справжнє ім’я і прізвище – Франсуа-Марі Аруе. Перу Вольтера належать: наукові праці “Історія Карла XII” (1731), “Філософські листи” (1733), “Доба Людовіка XIV” (1751), “Історія Росії за царя Петра Великого” (1759-1763), “Республіканські ідеї” (1765); літературні твори – трагедії “Брут” (1731), “Заїра” (1732), “Смерть […]...
- Історія вчень про державу і право – Мироненко О. М. – Микола Бердяєв (1874-1948) Філософ, історик. Свої погляди виклав у працях “Сенс творчості” (1916); “Доля Росії” (1918); “Сенс історії” (1923); “Філософія нерівності” (1923); “Нове середньовіччя” (1924); “Я і світ об’єктів” (1933); “Доля людини в сучасному світі” (1934); “Витоки і сенс російського комунізму” (1937); “Про рабство і свободу людини” (1939); “Царство Духу та царство Кесаря” (видана 1949); “Самопізнання” (видана 1953). […]...
- Історія вчень про державу і право – Мироненко О. М. – Мойсей Острогорський (1854-1921) Російський юрист, соціолог, політичний мислитель і громадський діяч, автор праць “Витоки загального виборчого права”, “Права жінок”, “Демократія і організація політичних партій” (1902), “Демократія і партійна система в США” (1910). Він відомий як основоположник політичної соціології та партологїі – наукового напряму, що вивчає діяльність політичних партій і партійних систем. Він вважав, що тільки партії, організовані на […]...
- Історія вчень про державу і право – Мироненко О. М. – Павло Новгородцев (1866-1924) Російський юрист, соціолог, політичний мислитель і громадський діяч, автор праць “Витоки загального виборчого права”, “Права жінок”, “Демократія і організація політичних партій” (1902), “Демократія і партійна система в США” (1910). Він відомий як основоположник політичної соціології та партологїі – наукового напряму, що вивчає діяльність політичних партій і партійних систем. Він вважав, що тільки партії, організовані на […]...
- Історія вчень про державу і право – Мироненко О. М. – Іммануїл Кант (1724-1804) Один із фундаторів німецької класичної філософії, політичної і правової думки, автор праць “Критика чистого розуму” (1781), “Пролегомени” (1783), “Відповідь на запитання: що таке Просвітництво?” (1784), “Ідеї загальної історії з космополітичного погляду” (1784), “Основи метафізики моралі” (1785), “Критика практичного розуму” (1788), “Критика здатності до судження” (1790), “До вічного миру” (1795), “Метафізичні начала вчення про право” (1797), […]...
- Історія вчень про державу і право – Мироненко О. М. – Поль Рікер (1913-2005) Сучасні дослідження розвитку державно-правової сфери засвідчують, що реальна свобода людини та найважливіші її права забезпечують лише взаємодія суспільства й Держави, гарантії соціальної справедливості у сферах трудової і наукової діяльності, зайнятості, освіти, соціального забезпечення, охорони здоров’я. Розвиток держави на сучасному етапі виявляє тенденцію до розширення участі громадянських структур в управлінні різними сферами суспільного життя, а також […]...
- Історія вчень про державу і право – Мироненко О. М. – Самюель-Філіпс Гантінгтон (нар. 1927) Американський політолог, автор праць “Солдат і Держава: теорія і політика цивільно-військових відносин” (1957), “Політичний порядок у суспільствах, що змінюються” (1968), “Американська політика: тенденція до дисгармонії” (1981), “Третя хвиля: демократизація наприкінці XX ст.” (1991), “Зіткнення цивілізацій і перетворення світового порядку” (1997). Застосувавши цивілізаційний підхід до вивчення історії людства і міжнародної політики, основоположниками якого були західні мислителі […]...
- Історія вчень про державу і право – Мироненко О. М. – Владик Нерсесянц (1938-2005) Американський політолог, автор праць “Солдат і Держава: теорія і політика цивільно-військових відносин” (1957), “Політичний порядок у суспільствах, що змінюються” (1968), “Американська політика: тенденція до дисгармонії” (1981), “Третя хвиля: демократизація наприкінці XX ст.” (1991), “Зіткнення цивілізацій і перетворення світового порядку” (1997). Застосувавши цивілізаційний підхід до вивчення історії людства і міжнародної політики, основоположниками якого були західні мислителі […]...
- Історія вчень про державу і право – Мироненко О. М. – Борис Чичерін (1828-1904) Соціальний мислитель, правознавець і філософ, фундатор (разом з К. Кавеліним) російського різновиду ліберальної думки. Вчення про державу і право він виклав у працях “Обласні заклади Росії в XVII ст.” (1853), “Огляд історичного розвитку сільської громади в Росії” (1856), “Невільні стани у Давній Русі” (1857), “Лист до видавця” (1858, разом з К. Кавеліним), “Звинувачувальний акт” (1858), […]...
- Історія вчень про державу і право – Мироненко О. М. – Богдан Кістяківський (1868-1920) Український правознавець, філософ, історик, син правознавця, історика, археографа і громадського діяча О. Кістяківського. Він є автором юридичних соціально-філософських праць “Права людини і громадянина” (1905), “Держава правова і соціалістична” (1906), “Як здійснити єдине народне представництво?” (1907), “М. П. Драгоманов. Його політичні погляди, літературна діяльність і життя” (1908), “На захист права. (Інтелігенція і правосвідомість)” (1909), “До питання […]...
- Історія вчень про державу і право – Мироненко О. М. – Йосип Покровський (1868-1920) Український правознавець, філософ, історик, син правознавця, історика, археографа і громадського діяча О. Кістяківського. Він є автором юридичних соціально-філософських праць “Права людини і громадянина” (1905), “Держава правова і соціалістична” (1906), “Як здійснити єдине народне представництво?” (1907), “М. П. Драгоманов. Його політичні погляди, літературна діяльність і життя” (1908), “На захист права. (Інтелігенція і правосвідомість)” (1909), “До питання […]...
- Історія вчень про державу і право – Мироненко О. М. – 4.4. Вчення про державу Жана Бодена Французький філософ, юрист, економіст і державний діяч Жан Боден (1530-1596) увійшов в історію державно-правової думки як теоретик державного суверенітету. Основні ідеї він виклав у працях “Метод легкого вивчення історії” і “Шість книг про республіку”. Ж. Боден першим у Європі сформулював світську концепцію суверенітету, визначив його як незалежну і абсолютну владу щодо створення і втілення в […]...
- Історія вчень про державу і право – Мироненко О. М. – Історична школа права Філолог, філософ, державний діяч і дипломат. Він є автором праць “Ідеї про державний устрій, викликані новою французькою конституцією” (1791), “Ідеї щодо досвіду, який визначає межі діяльності держави” (опублікована 1851). Гумбольдт був представником німецького класичного гуманізму. В основі його вчення – прагнення забезпечити найсприятливіше становище людині у державі. Людина, на думку Гумбольдта, повинна прагнути свободи розвитку […]...
- Історія вчень про державу і право – Мироненко О. М. – Джон-Стюарт Мілль (1806-1873) Провідний ідеолог ліберально-демократичної думки. Його погляди мали потужний вплив на суспільно-політичне життя епохи. Свою позицію щодо влади, держави, права він виклав у працях “Основи політичної економії з деяким їх застосуванням до суспільної філософії” (1848), “Про свободу” (1859), “Про представницьке правління” (1861), “Утилітаризм” (1862). Наукову діяльність Мілль починав як прихильник бентамівського утилітаризму. Його політико-правові погляди еволюціонували, […]...
- Історія вчень про державу і право – Мироненко О. М. – Римські філософи Істотний внесок у розвиток світової правової культури зробили римські філософи. Сучасник Цицерона поет і філософ Тіт Лукрецій Кар (прибл. 99- 55 до и. е.) у поемі “Про природу речей” оспівав природний процес виникнення життя, людини, суспільства. Пропагуючи натурфілософію Епікура, він закликав людину любити природу й довірятися їй. З усіх можливих благ, на його думку, слід […]...
- Історія вчень про державу і право – Мироненко О. М. – Макс Вебер (1864-1920) У світовій державно-правовій думці XX ст. знайшли відображення всі суперечності й досягнення людської цивілізації, держави, суспільства, особистості. З одного боку, масштабні кризові явища, революційні потрясіння, з іншого – розширення виборчого права, тісний зв’язок представницьких інститутів з політичними партіями, формування соціально-правової держави, розвиток громадянського суспільства та ін. Вітчизняна державно-правова думка характеризувалася обгрунтуванням ідей національно-державного розвитку. На […]...
- Історія вчень про державу і право – Мироненко О. М. – Вінфрід Брюггер (нар. 1950) Німецький правознавець. Він займається дослідженням прав людини. Цій темі присвячені його праці “Образ права людини й політика відповідальності. Внесок Макса Вебера в аналіз та обгрунтування прав людини” (1980), “Основні права та конституційна юстиція в США” (1987), “Свобода радіомовлення і конституційне тлумачення” (1991), “Вступ до публічного права США” (1993), “Образ людини у концепції прав людини” (1996), […]...
- Історія вчень про державу і право – Мироненко О. М. – Дені Дідро (1713-1784) Ідеолог французької буржуазної революції, філософ, просвітитель, енциклопедист. Упродовж 1747-1772 рр. він очолював творчий колектив, який створив “Енциклопедію, або Тлумачний словник наук, мистецтв і ремесел” у 35-ти томах. Титанічну роботу Дідро не зупинило навіть те, що в спеціальному посланні Папа Римський Климент XIII засудив “Енциклопедію…” до. спалення. Дідро також є автором праць “Філософські думки” (1746), “Алеї, […]...
- Історія вчень про державу і право – Мироненко О. М. – Захисники прав і вольностей народу Українська державно-правова думка XIX ст. розвивалася під впливом формування капіталістичного виробництва в економіці та лібералізму в політичних відносинах. Основою поглядів українських мислителів були визнання природних прав людини, їх цінності, усвідомлення того, що їх гарантія й реалізація залежать від форми державного устрою та форми правління. “Історія русів” На початку XIX ст. невідомими авторами було створено “Історію […]...
- Історія вчень про державу і право – Мироненко О. М. – Йоганн-Готліб Фіхте (1762-1814) Філософ, етик, соціальний педагог, правознавець. Проблеми право – і державознавства найповніше розкрито у його працях: “Вимога від государів Європи свободи думки, яку вони весь час пригнічували” (1792), “Універсальна критика одкровення” (1792), “До виправлення суджень публіки про Французьку революцію” (1793), “Система вчення про мораль” (1794), “Про призначення вченого” (1794), “Основи загального науковчення” (1795), “Основи природного права […]...
- Історія вчень про державу і право – Мироненко О. М. – 7. Світова і вітчизняна державно-правова думка XX – початку XXI ст У світовій державно-правовій думці XX ст. знайшли відображення всі суперечності й досягнення людської цивілізації, держави, суспільства, особистості. З одного боку, масштабні кризові явища, революційні потрясіння, з іншого – розширення виборчого права, тісний зв’язок представницьких інститутів з політичними партіями, формування соціально-правової держави, розвиток громадянського суспільства та ін. Вітчизняна державно-правова думка характеризувалася обгрунтуванням ідей національно-державного розвитку. На […]...
- Історія вчень про державу і право – Мироненко О. М. – Мореллі (між 1713 і 1718-?) Філософ, історик, дипломат, автор праць “Публічне право Європи, що грунтується на договорах, починаючи з Вестфальського миру до наших днів” (1748), “Принципи переговорів” (1757), “Про права та обов’язки громадянина” (1758), “Сумніви, запропоновані філософам-економістам з приводу природного і необхідного порядку політичних суспільств” (1768), “Про законодавство, або Принципи законів” (1776), “Про вивчення історії” (1778), “Про спосіб писати історію” […]...
- Історія вчень про державу і право – Мироненко О. М. – Поль-Анрі-Дітріх Гольбах (1723-1789) Ідеолог французької буржуазної революції, філософ, просвітитель, енциклопедист. Упродовж 1747-1772 рр. він очолював творчий колектив, який створив “Енциклопедію, або Тлумачний словник наук, мистецтв і ремесел” у 35-ти томах. Титанічну роботу Дідро не зупинило навіть те, що в спеціальному посланні Папа Римський Климент XIII засудив “Енциклопедію…” до. спалення. Дідро також є автором праць “Філософські думки” (1746), “Алеї, […]...
- Історія вчень про державу і право – Мироненко О. М. – 7.8. Світова державно-правова думка в умовах глобальних трансформацій кінця XX – початку XXI ст Сучасні дослідження розвитку державно-правової сфери засвідчують, що реальна свобода людини та найважливіші її права забезпечують лише взаємодія суспільства й Держави, гарантії соціальної справедливості у сферах трудової і наукової діяльності, зайнятості, освіти, соціального забезпечення, охорони здоров’я. Розвиток держави на сучасному етапі виявляє тенденцію до розширення участі громадянських структур в управлінні різними сферами суспільного життя, а також […]...
- Історія вчень про державу і право – Мироненко О. М. – Шістдесятники У післясталінський період національне питання в СРСР постало дуже гостро. Зокрема, в Україні вступили в нерівну боротьбу за право українського народу на незалежне існування на своїй землі дисиденти-шістдесятники. Серед них були письменники, журналісти, історики, психологи, юристи: С. Вірун, М. Горинь, І. Дзюба, І. Драч, І. Кандиба, С. Караванський, Л. Костенко, Л. Лук’яненко, В. Мороз, Є. […]...
- Історія вчень про державу і право – Мироненко О. М. – “Історія русів” Українська державно-правова думка XIX ст. розвивалася під впливом формування капіталістичного виробництва в економіці та лібералізму в політичних відносинах. Основою поглядів українських мислителів були визнання природних прав людини, їх цінності, усвідомлення того, що їх гарантія й реалізація залежать від форми державного устрою та форми правління. “Історія русів” На початку XIX ст. невідомими авторами було створено “Історію […]...
- Історія вчень про державу і право – Мироненко О. М. – 7.1. Основні течії європейської державно-правової думки У світовій державно-правовій думці XX ст. знайшли відображення всі суперечності й досягнення людської цивілізації, держави, суспільства, особистості. З одного боку, масштабні кризові явища, революційні потрясіння, з іншого – розширення виборчого права, тісний зв’язок представницьких інститутів з політичними партіями, формування соціально-правової держави, розвиток громадянського суспільства та ін. Вітчизняна державно-правова думка характеризувалася обгрунтуванням ідей національно-державного розвитку. На […]...