Історія вчень про державу і право – Мироненко О. М

У системі юридичної освіти історії вчень про державу і право належить особливе місце. Водночас універсальний характер систематизованих у цьому навчальному курсі знань дає змогу використовувати його потенціал при вивченні споріднених із правознавством соціально-гуманітарних дисциплін,

Еволюція державно-правових учень відбувалася водночас зі становленням та удосконаленням людської цивілізації. Розвиваючись від найдавніших міфічних уявлень про місце людини у світі до прагнення раціонального осмислення впорядкування людського буття, державно-правова думка донесла до наших часів

Еволюція державно-правових учень відбувалася водночас зі становленням та удосконаленням людської цивілізації. Розвиваючись від найдавніших міфічних уявлень про місце людини у світі до прагнення раціонального осмислення впорядкування людського буття, державно-правова думка донесла до наших часів

У період, коли в Єгипті вже панував політичний режим жорстокої деспотії, у сусідніх з ним найдавніших містах-державах Шумеру (Лагаш, Ур, Кіш, Урук та ін.) ще існували елементи первісної демократії – зібрання вояків, народні зібрання,

У XIII-X ст. до н. е. на території Палестини виникло Ізраїльсько-іудейське царство, яке є батьківщиною пророків-проповідників іудаїзму. Вони від імені бога Яхве намагалися передбачити майбутнє і закликали чекати порятунку від посланця Бога – месії.

Нині під назвою “Артхашастра” (санскр. – наука про користь, практичне життя) відомий давньоіндійський трактат, зібрання практичних настанов про користь, життя, форми і засоби існування людини, суспільства, держави. Артхашастра систематизувала уявлення давньоіндійського суспільства про управління

Концептуальні погляди і міркування китайських мислителів І тис. до н. е. щодо держави і права започаткували оригінальні напрями у політико-правових дослідженнях усього людства. Заслугою давньокитайських мислителів є те, що вони першими в історії правових

Ще однією потужною течією давньокитайської державно-правової думки був моїзм – політична філософія, що грунтувалася на однаковому ставленні до всіх людей, тобто на любові. Її засновник – Мо-цзи. У своєму однойменному трактаті (IV ст. до

Поширеною течією давньокитайської державно-правової думки був даосизм – філософське вчення, згідно з яким природа і життя людей підпорядковані загальному божественному законові дао. Його постулати викладено у трактаті “Дао де цзін ” (Ш ст. до

Античне суспільство на півдні Балкан, у Малій Азії та на островах Егейського моря, починаючи від виникнення царств ахейців та іонійців, зародження егейської культури (III-П тис. до н. е.), поділялось на вільних і рабів. Із

Він припадає на творчість “семи мудреців” (кінець VII – початок VI ст. до н. е.), Піфагора, Геракліта, Демокріта. “Сім мудреців”. До них зараховують групу давньогрецьких мислителів (переважно державних діячів і найдавніших законодавців), яким належить

Характеризується він виходом на духовну арену раціоналістичних інтерпретацій політичного і державно-правового розвитку. Представниками цього етапу були софісти Протагор (481-411 до н. е.), Горгій (483-375 до н. е.), Гіппій (460-400 до н. е.), Антіфонт (V

Він припадає на III – II ст. до н. е. Започаткована Арістотелем політична етика, об’єктом вивчення якої стали основи політичної моралі, її природи і внутрішньої структури, місця у системі державно-правових відносин і суспільному житті

У 146 р. до н. е. Греція цілковито була підпорядкована Римові, й могутня інтелектуальна енергія мислителів Еллади, яка завдяки Александру Македонському вже майже два століття передавалась на завойовані ним землі, визначально вплинула і на

Вагомий вплив на подальший розвиток світової державно-правової думки справили римські юристи І-Ш ст. Сабін, Гай, Папініан, Ульпіан, Модестін, Павло та ін. Вони були найвидатнішими людьми свого часу, бо виконував роль універсальних фахівців, своєрідних жерців

Свідчення античних авторів та археологічні знахідки дають змогу стверджувати, що анти – нащадки праслов’янських трипільських, гребінецьких, маріупольських, надбужанських, буківських, білогрудівських та інших племен за римської доби – вступили у завершальний період первіснообщинного ладу, а

Давньогрецькі інституції втілювали у Північному Причорномор’ї досвід давньогрецької державно-правової думки й суспільно-політичної практики. Античні традиції, системи полісного державного устрою, досвід упровадження законодавства функціонували на сучасних українських землях водночас із їх існуванням на власне давньогрецьких

Державно-правові вчення Західної Європи у середні віки розвивалися під впливом християнства і римо-католицької церкви. Середньовічна християнська релігія була стрижнем світогляду феодального суспільства. Упродовж усього середньовіччя існувало жорстке протистояння між римо-католицькою церквою і світськими феодалами

Державно-правові вчення Західної Європи у середні віки розвивалися під впливом християнства і римо-католицької церкви. Середньовічна християнська релігія була стрижнем світогляду феодального суспільства. Упродовж усього середньовіччя існувало жорстке протистояння між римо-католицькою церквою і світськими феодалами

Епоха середніх віків була періодом розвитку і становлення ідейного потенціалу арабських мислителів. Поштовхом для еволюції цих учень послугували історичні умови розвитку Арабського Сходу: на початку УП ст. розпадались держави, змінювались торгові шляхи, змішувались старі

Істотний внесок у розвиток світової державно-правової думки зробив італійський мислитель і політичний діяч Марсилій Падуанський (справжнє ім’я – Марсиліо Майєрардіні) (між 1275 і 1280 – прибл. 1343). Він є автором праць “Захисник миру”, “Про

Розвиток державно-правової думки західноєвропейського середньовіччя з XII ст. характеризувався відродженням спадщини римського права, водночас з яким діяли норми канонічного (церковного) і звичаєвого права. Прихильники римського права за феодалізму пристосовували його норми до економічних і

Важливим кроком на шляху формування класичної європейської державно-правової думки стали його праці, які грунтувалися на політичному конфлікті, що розгортався на той час в Англії. У них Дж. Фортеск’ю обстоював позиції королівської династії Ланкастерів. Засади

Країни Арабського Сходу унікальні з погляду еволюції політико-правової думки, конституційного права, внутріполітичного розвитку. В них були сформовані оригінальні політичні системи, що поєднували республіканські і монархічні форми правління, апробована мусульманська концепція держави, накопичений багатий досвід

За своїм змістом мусульманське право є синтезом положень правового, релігійного і морального характеру. Джерелами мусульманського права є: шаріат – звід законів, складених на основі Корану і Суни; фетва – трактування шаріату представниками вищого духівництва