Історія вчень про державу і право – Кормич А. І. – 5. Політико-правові ідеї тираноборців. Етьєн де Ла Боесі
У Франції становлення єдиної централізованої монархії в другій половиш XVI ст. ускладнювалося релігійними війнами між католиками і гугенотами (французькі кальвіністи).
Після Варфоломіївської ночі 1572 р. в середовищі гугенотів з’явилися твори монархомахів (тираноборців). Вони засуджували тиранію короля з позицій феодальної аристократії. Вимагали обмежити владу короля, надати право народові зміщати і вибирати монархів. Волю і права щодо народу монархомахи здійснювали лише через вищу аристократію. У цілому монархомахи представляли реакційно-феодальний напрямок. Але серед них були і прогресивні представники. Таким був Етьєн де Ла Боесі (1530-1563). Після Варфоломіївської ночі написав, а гугеноти видали його трактат “Міркування про добровільне рабство”, де окреслює: 1. Тяжке становище народу і країни під ярмом тирана. 2. Тиранія суперечить природі, свободі, рівності людей. 3. Тиранія виникає такими способами: договір, сила, спадкування і тримається звичкою народу до рабства. 4. Це рабство добровільне, оскільки піддаючись звичній омані, народ утримує тирана, терпить його примхи і злодіяння.
У частині І трактату “Міркування про добровільне рабство” Ла Боесі наївно міркував, що опорою тирана є лише несвідома частина підданих, і якби вони усвідомили свої дії, тиранові прийшов би кінець.
У частині II трактату інша концепція: тиран спирається на декількох наближених, у тих свої наближені і т. д. Ла Боесі по суті розробляє модель адміністративно-військового апарату абсолютної монархії. Міркування йдуть уже не про “добровільне рабство”, а про поневолення “одних підданих за допомогою інших”. Сила тирана в тому, що він, оточуючи себе наближеними і прихильниками, розколює народ, – писав Ла Боесі. Держава – це об’єднання тиранів, де вищі спираються на нижчих і водночас при нагоді грабують їх.
Суть тиранії, її “секрет і основу” Ла Боесі вбачав в організованій ієрархії пов’язаних загальною вигодою з тираном і між собою прислужників тиранії, кожен з яких прагне забезпечити собі частку у видобутку і бути хоч самим маленьким тиранчиком при великому тирані.
Різкий осуд тиранії з позицій природної рівності і волі людей, критика ряду якостей абсолютної монархії, фаворитів, а також відсутність законності, гарантій, прав особистості, зростання бюрократичної ієрархії обумовили велику популярність і довге життя трактату “Міркування про добровільне рабство”. У 1789, 1790 роках робота перевидавалася. Особливо популярною вона була на початку Французької революції.
Етьєн де Ла Боесі дав таке визначення держави – це об’єднання тиранів, де вищі спираються на нижчих і водночас грабують їх. Така ієрархія всіх влаштовує, кожний тиран на своєму рівні намагається забезпечити собі свою частку у здобичі і при цьому прислуговує вищому тирану. Таким чином, є головний тиран, далі ще тиран, менший, і так донизу, де влада закінчується маленькими тиранчиками. Сила тирана в тому, що він створює собі подібних тиранів за ієрархією влади, при цьому розколюючи народ. У підсумку складається така ситуація, що людей, яким вигідна тиранія, майже стільки ж, стільки тих, кому важлива і дорога свобода.
Розквіт політико-правової тираноборчої концепції припадає на Франсуа Отмана (1524-1590), великого французького юриста. Народився він у католицькій родині, отримав юридичну освіту в університеті Орлеана. Прийняв кальвінізм у 1547 році і залишив Францію, переїхавши до Швейцарії, де викладав право, а потім до Німеччини, де вів політичну роботу з деякими протестантськими князями, був депутатом Франкфуртського сейму. Потім його запрошують до університету Буржа, і він повертається на батьківщину. Підтримував дружні стосунки з канцлером Франції, який Отмана влаштував на посаду королівського історіографа. Під час Варфоломіївської ночі 1572 р. чудом уцілів і назавжди залишив Францію. Про ці події написав роботи “Французький сказ”, “Життя Гаспара де Коленьі”. Ці роботи були спрямовані проти абсолютизму, за народний суверенітет, свободу, право, але головна ідея – сутність тиранії. Відповідальність за різню в країні повинен нести тільки король, радники, прибічники і королева-мати.
Великий вплив серед монархоманів мав Інносанса Жантійє (1535 1586). Він народився у протестантській родині міста Вьєна (Доріна). Навчався в Тулузі, після Варфоломіївської ночі втік до Женеви. Через 5 років повертається в Дорін. Обирається в 1577 році в Гренобльський парламент. Через два роки – член судового трибуналу в Дьє. В 1581 році – президент парламенту Гренобля. Потім знову втеча до Женеви, де Жантійє і помер.
Політико-правових робіт у Жантійє мало, але є одна головна – трактат “Анті-Макіавеллі”, присвячений герцогу Анжуйському. Правова діяльність Жантійє завершає розробку юстиції тираноборців у таборі гугенотів. Робота “Анті-Макіавеллі”, видана в 1576 р. в Женеві, отримала популярність. Основна ідея – критика політичних і правових ідей Макіавеллі, розглядалися питання ідеальної держави, влади, політики, права та боротьби з тираном. Юриспруденція Жантійє складалась на основі Біблії, античної літератури та історії Франції середніх віків. У 1606 р. трактат католицька церква внесла в “Індекс заборонених книг” і її спалили в Римі.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)