Історія України – Світлична В. В. – Образотворче мистецтво
Велике значення для мистецького життя мала діяльність творчих об’єднань митців Західної і Наддніпрянської України, зокрема Товариства південноросійських художників в Одесі, Товариства харківських художників, Товариства
Микола Лисенко
Прихильників української літератури, науки і штуки у Львові. Ці та інші творчі об’єднання виступали організаторами мистецького руху в Україні. Так, у 1905 р. Товариство прихильників української літератури, науки і штуки, очолюване І. Франком, влаштувало у Львові першу Всеукраїнську мистецьку виставку, яка сприяла єднанню західноукраїнських і наддніпрянських митців.
У західноукраїнських землях збагатили українське мистецтво творами великої сили і високої естетичної вартості визначні живописці І. Труш, Ю. Панькевич, Новаківський, Й. Курилас, А. Монастирський, Кульчицька та інші. Засновником школи монументалістів вважається галичанин М. Бойчук. Основоположником нової української графіки був Г. Нарбут. У Наддніпрянщині національне мистецтво творчо розвивали С. Васильківський, М. Пимоненко, Мурашко, Ф. Кричевський, Г. Світлицький та інші. Загалом в українському живописі цього періоду виразно проступає тенденція до творення нового, “великого стилю”, документалізації, філософського поглиблення й поетизації образів, все більшу роль починають відігравати символ і метафора.
Українська скульптура поповнюється набутками прихильників імпресіонізму. Серед них виділяються Т. Гаврилко, автор погруддя Т. Шевченка; М. Ларащук, якому належать скульптурні портрети І. Франка, В. Стефаника, С. Людкевича, а також пам’ятник А. Міцкевичу у Львові, виконаний спільно з А. Попелем; П. Війтович, який здійснив скульптурне оформлення фасаду та інтер’єру Львівського оперного театру.
Промисловий розвиток та посилення процесів урбанізації, пожвавлення суспільно-політичного та культурного життя викликали бурхливий розвиток архітектури, широке міське будівництво. У Києві, Львові, Харкові, Одесі, Катеринославі та інших містах постали будівлі фабрик і заводів, вокзали й електростанції, банки і біржі, театри, музеї, бібліотеки, навчальні заклади тощо.
Чималий внесок в українську архітектуру зробили архітектори Кобелєв, Вербицький, П. Альошин, В. Риков, В. Осьмак, Бекетов, М. Верьовкін, В. Кричевський, Сосновський, Л. Левинський, А. Захаревич, В. Нагірний та ін.
В архітектурі початку XX ст. швидко поширюється новий стиль – модернізм, пов’язаний з використанням нових будівельних матеріалів і мистецьких форм (залізничні вокзали Львова, Жмеринки та Харкова), а поряд з ним – неокласицизм (Педагогічний музей у Києві, Громадська бібліотека у Харкові). На основі використання традицій українського народного зодчества, зокрема дерев’яного, формується національний стиль в архітектурі. На цій ниві творить львівський будівничий В. Нагірний, автор численних церков у Галичині. Кращими витворами у національному українському стилі вважаються будинок Полтавського земства (1901-1908 рр.), спроектований В. Кричевським, будинок страхового товариства “Дністер”, побудований 1905 р. у Львові за проектом І. Левинського та інших архітекторів.
Висновки
– XIX ст. ввійшло в історію України як період її національного відродження: зростала національна свідомість українців, відбувалася консолідація української нації, об’єднання українського суспільства національною ідеєю. Розгортався національно-визвольний рух, який пройшов шлях від культурно-просвітницької діяльності до активної політичної боротьби. У кін. XIX – на поч. XX ст. як в Західній, так і в Наддніпрянській Україні висувається гасло утворення незалежної Української держави.
– Поч. XX ст. став українським політичним ренесансом. Значними досягненнями національно-визвольного руху ознаменувалася революція 1905-1907 pp.
– Трагедією для українського народу була Перша світова війна, яка не лише завдала величезних людських і матеріальних втрат, а й розколола українське суспільство, українські політичні сили.
– Важливими чинниками розвитку України в XIX ст. стали реформи 1848 р. в Австрійській імперії та 1861 р. в Російській імперії, які зумовили соціально-економічну модернізацію українського суспільства.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)