Історія України – Світлична В. В. – Приєднання Західної України, Північної Буковини та Південної Бессарабії до складу СРСР
Згідно з пактом і таємним протоколом радянські війська 17 вересня 1939 р. перейшли польський кордон і вступили в Західну Україну і Західну Білорусію. Офіційно радянське керівництво пояснило цей крок необхідністю запобігти фашистській окупації західноукраїнських і західнобілоруських земель. Східна Галичина і Західна Волинь були зайняті Червоною армією майже без опору з боку Польщі за 12 днів. Агресія проти Польщі означала вступ Радянського Союзу у світову війну.
Радянсько-німецький договір про дружбу і кордони
28 вересня 1939 р. союз Німеччини і СРСР був скріплений Договором про дружбу і кордони. Договір уточнив сфери впливу цих держав і розмежувальну лінію між ними на території Польщі. До сфери впливу СРСР переходили Литва, Бесарабія і Північна Буковина, до сфери впливу Німеччини – Лемківщина і Холмщина (українські території, які раніше були у сфері впливу СРСР).
У червні 1940 р. Червона армія зайняла Північну Буковину і Бесарабію.
Відповідно до угод про сфери впливу західноукраїнські і придунайські українські землі ввійшли до складу УРСР, що відповідало споконвічним прагненням українців до возз’єднання в межах однієї держави. Незабаром відбулося оформлення нового політичного і територіального статусу цих земель (рішення Народних зборів у Львові, сесій Верховної Ради УРСР та Верховної ради СРСР у жовтні-листопаді 1939 р. та серпні 1940 р.).
Ці події і сьогодні оцінюються істориками неоднозначно. Різні дослідники по-різному називають сам факт входження українських земель до складу СРСР: “анексія” (Д. Бофора), “включення” (Н. Верт), “формальне інкорпування, назване возз’єднанням” (А. Жуковський, Субтельний), “возз’єднання, що носило характер акції окупаційного типу” (С. Кульчицький), а дехто з істориків розглядає це як звільнення поневолених західноукраїнських земель і возз’єднання Західної України з Наддніпрянською.
Перетворення в Західній Україні
Після приєднання західноукраїнських земель до СРСР почалася їх активна радянізація – здійснення перетворень відповідно до радянського зразка.
Перетворення носили суперечливий характер.
Деякі заходи радянської влади отримали позитивну оцінку українського населення:
– експропріація маєтків польських землевласників з обіцянкою перерозподілу землі між селянами;
– українізація системи народної освіти, заходи з ліквідації неписьменності;
– запровадження безкоштовного медичного обслуговування; – створення системи соціального забезпечення. Але, поряд із цим:
– радянська влада принесла жорстокий репресивний режим: були розгромлені всі політичні партії і громадські організації, у т. ч. “Просвіта”, “Рідна школа”, Наукове товариство ім. Т. Г. Шевченка. Арешту підлягали власники підприємств і банків, керівники кооперативів, великі, а часто і середні, землевласники, уніатське духовенство, службовці старого держапарату, офіцерський склад польської армії. У квітні-травні 1940 р. у Катинському лісі під Смоленськом, а ще раніше – під Харковом і в інших місцях було розстріляно понад 15 тис. польських офіцерів. Упродовж 1939-1940 рр. чисельність репресованих склала понад 10% населення Західної України;
– розпочалася примусова колективізація селян, націоналізація промисловості і банків;
– “радянізація” західноукраїнських територій супроводжувалася утвердженням тоталітарного режиму, механічним перенесенням сюди всього комплексу “казармового” соціалізму (управлінських структур, господарського механізму тощо), що робилося без урахування реальних потреб і можливостей тогочасного суспільства;
-> новостворені владні структури зовсім не залежали від волі населення, а були лише придатком компартійних органів. На всі важливі посади перших керівників призначалися працівники, що прибули за направленням ЦК КП(б)У, всесоюзних і республіканських наркоматів;
– великих утисків зазнало релігійне життя. Усі церковні заклади, наукові установи та організації підлягали ліквідації, а їхнє майно – конфіскації. Уже восени 1939 р. припинили свою діяльність Богословська академія у Львові, Львівська, Перемишльська, Станіславська єпархіальні духовні семінарії, Богословське наукове товариство (всі – греко-католицької церкви).
Об’єднання майже всіх українських земель у складі УРСР мало велике історичне значення: вперше за декілька століть українці опинилися в межах однієї держави. Проте ціна, яку довелося сплатити населенню Західної України за це об’єднання, була надто високою. Негативний досвід спілкування з радянською владою переконав західних українців у тому, що їх майбутнє – не в інтеграції з СРСР, а у створенні незалежної Української держави.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)