Історія економіки та економічної думки – Юхименко П. І. – Розділ 8. РИНКОВЕ ГОСПОДАРСТВО КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ В ПЕРІОД МОНОПОЛІСТИЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ (друга половина XIX – початок XX ст.)
Кращий монополістичний прибуток – це спокійне життя.
Джон Хікс
8.1. Економіка монополістичного капіталізму
Загальна характеристика епохи
Після великої циклічної кризи 1873- 1878 рр., що мала загальносвітовий характер, швидкими темпами відбувалася трансформація пануючої в провідних країнах світу економічної системи. Місце сотень виробників у кожній галузі почали займати одиничні найбільші компанії – монополії. Типові приклади: компанія “Стандарт ойл”, частка якої наприкінці XIX ст. становила майже 90 % нафтовидобутку в США і майже 60 % світового видобутку нафти, “Форд моторс”, частка якої у 20-х роках XX ст. становила 80 % американського автомобільного ринку і дві третини світового, “Юнайтед стейте стіл”, “Юнайтед фрутс”, компанії Крупна, Нобеля та інших найбільших промисловців.
Змінився також характер товару. Замість звичайних традиційних з’являлися марочні товари – бренди: “Кока-кола”, “Кемел”, “Лівайс”, “Еріксон”, “Проктореад Гембл” тощо. У конкуренції марок провідну роль відігравали нецінові чинники.
Різко піднялися межі входження в галузі, особливо у нові капіталомісткі – автомобілебудування, хімічну промисловість, металургію, електроенергетику, виробництво зброї, авіа – й судноспорудження, шляхове будівництво.
Посилилося законодавче регулювання підприємницької діяльності: спочатку в сфері антимонопольного законодавства, потім у галузі регулювання відносин між працею і капіталом. На кінець епохи виникли перші законодавчо встановлені соціальні гарантії. Проте загалом у вирішення економічних питань держава, як і раніше, безпосередньо не втручалася, за винятком СРСР і Заходу періоду Великої депресії.
Із виникненням нових засобів поширення інформації (телеграф, телефон, радіо) доступ до комерційно важливої інформації, з одного боку, технічно став легшим, а з другого – був відповідно менш доступним.
Отже, умови, характерні для економіки вільної конкуренції, зникли, і економічна система стала якісно новою. її назвали системою (економікою) монополістичної конкуренції. Вона проіснувала майже 70 років – з кінця XIX до середини XX ст.
Для монополістичної системи властиве різке загострення боротьби між найбільшими компаніями світу й між урядами національних держав, які підтримували їх, за контроль над джерелами дешевої сировини та ринками збуту. Це призвело до значного посилення ролі мілітаристських кіл (військово-аристократичної партії), особливо в Німеччині, Японії, Великій Британії, Італії, Австрії та Росії, а також до розв’язання двох світових воєн і безлічі регіональних конфліктів.
Невдала, незавершена модернізація і поразка в Першій світовій війні сприяли тому, що до влади в Росії прийшла партія більшовиків. Вона почала формувати в окремо взятій країні безкласове суспільство і господарську систему, що грунтувалося на суспільній (державній) власності на засоби виробництва.
В епоху монополістичної конкуренції поліпшилися рівень і якість життя всіх без винятку соціальних груп населення. Це відбулося завдяки успіхам медицини і поширенню освіти, з одного боку, та значному розвитку виробництва – з іншого. Збільшення обсягів виробництва забезпечили шляхом упровадження в промисловість досягнень так званої другої хвилі науково-технічної революції (двигун внутрішнього згорання, турбогенератор, електрика, синтетичні матеріали та ін.), а також наукової організації праці (хронометраж, конвеєр, раціоналізація).
Поліпшення добробуту було відносно значним і вкрай нерівномірним як у регіонах, так і в соціальних групах. Найбільші обсяги споживання спостерігалися в “середніх” соціальних групах, найменші – у селян і найманих робітників сільського господарства. Найвищі показники зростання були у США, Німеччині та Японії. Однак у другій і третій країнах, а також у Росії, до складу якої входила й Україна, економічні досягнення використовували на фінансування військового сектору.
Економічне зростання періодично переривали циклічні економічні кризи, найзначніша з них – Велика депресія 1929-1933 рр. – стала найбільшим випробуванням як для ринкової економічної системи, що після кризи почала в черговий раз трансформуватися, так і для економічної теорії.
В епоху монополістичної конкуренції в Європі та Північній Америці завершився демографічний перехід. Чисельність населення стабілізувалася на рівні 400 і 200 млн осіб. Потім помірне збільшення населення підтримувалося (якщо таке було) винятково за рахунок міграції вихідців з Азії та Африки.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)