Історія економіки та економічної думки – Козюк В. В – 6.1. Формування Новоєвропейсько-північноатлантичної (Європейської) цивілізації. Вплив цивілізаційних факторів на господарство країн Європейської цивілізації
Розділ 6. Господарство та економічна думка у країнах європейської цивілізації (XVI – середина XVIII ст.)
6.1. Формування Новоєвропейсько-північноатлантичної (Європейської) цивілізації. Вплив цивілізаційних факторів на господарство країн Європейської цивілізації
Упродовж XVI – кінця XX ст, провідною силою світового розвитку була Західноєвропейсько-Північноатлантична (Європейська) цивілізація, господарський розвиток якої визначає становлення, розвиток і функціонування ринкової індустріальної економіки1.
Європейська цивілізація стала основою всесвітньої макроцивілізаційної, глобальної системи постіндустріально-інформаційного суспільства. Загальновизнаним початком формування Європейської цивілізації вважається XVI ст.2. В економічній науці домінантною є така періодизація індустріальної економіки:
O XVI – середина XVIII ст. – становлення (генезис) індустріальної ринкової економічної системи, протоіндустріальний період;
O остання третина XVIII – остання третина XIX ст. – ранньоіндустріальна ринкова економіка вільної конкуренції;
O остання третина XIX ст. від світової економічної кризи 1873- 1875 рр. – кінець XX ст. – утвердження і функціонування розвиненої індустріальної ринкової регульованої економіки, формування змішаної економіки. Впродовж 1917-1991 рр. у СРСР і країнах Центральної та Східної Європи функціонувала соціалістична економічна система.
В історико-економічній науці період становлення ринкової економічної системи (XVI – середина XVIII ст.) аналізується як перехід від простого до розвиненого підприємницького товарного господарства, розвиток ранньокапіталістичної протоіндустріольної та мануфактурної економіки, панування меркантилізму.
Процеси, які відбувалися в економічній сфері, сучасна наука досліджує у рамках цивілізаційної та системно-синергетичної парадигми із урахуванням чинників, характерних для політичної, соціальної та духовно-культурної сфери, що оцінюються як загальноцивілізаційні. На думку вчених, ці чинники почали формуватися в умовах господарського піднесення Західнохристиянської цивілізації в XIV-XV ст.
Політичні чинники
Сформувалися національні держави та новоєвропейські нації. Паралельно формувалися два принципи суспільно-державного устрою: абсолютистський і станово-представницький. У Франції, Іспанії, Португалії станові монархії трансформувалися в абсолютизм, який характеризувався ідеєю божественного права монарха, єдністю держави з церквою, поліцейсько-бюрократичним контролем, уніфікацією та централізацією сфер життя, зростанням значення королівського двору. В Англії, Нідерландах, Скандинавських країнах, Речі Посполитій Польській політичний устрій формувався на основі парламентаризму. Зменшилася роль дворянства і церкви як політичних сил. Розвивалося національне законодавство.
Буржуазні революції у Нідерландах (1566-1609), Англії (1640- 1650) і Північній Америці (1775-1783) сприяли остаточному знищенню феодальної системи господарства та динамічному розвитку ринкової економіки.
Духовно-культурні чинники
Інтелектуально-духовне оновлення Західної Європи було пов’язане з Відродженням і Реформацією. У XIII-XIV ст. в Італії почався період Відродження (в Італії отримав назву Ренесансу) – культурно-ідейного розвитку, ознаками якого були світський характер, звернення до античної спадщини, гуманізм, ідея самоцінності та самодостатності особистості, індивідуалізм, який вважається визначальним принципом західноєвропейської соціокультурної системи. Утвердження індивідуалістичної свідомості було пов’язане зі звільненням від релігійних догм мислення та творчим самовираженням.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)