Історія економіки та економічної думки – Козюк В. В. – Розділ 1. РИНКОВІ ЕКОНОМІЧНІ СИСТЕМИ КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ у першій половині XX ст. (1914-1940-роки)
Розділ 1. РИНКОВІ ЕКОНОМІЧНІ СИСТЕМИ КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ у першій половині XX ст. (1914-1940-роки)
В історії світової економіки перша половина XX ст. (1914- 1940-ві роки) – період розвитку та утвердження зрілої індустріальної ринкової світової економіки. Його поділяють на такі етапи: 1914-1923 рр. – військової економіки та післявоєнної кризи; 1924-1928 рр. – стабілізації; 1929-1933 рр. – світової економічної кризи; 1934-1939 рр. – передвоєнної економічної кон’юнктури; 1939 – кінець 1940-х років – військової економіки та відбудови. Цей період характеризують такі процеси:
O індустріалізація продовжувалася на основі досягнень другої науково-технічної революції. Зростало значення корпоративних форм і монополізації підприємництва у сферах промисловості та обігу, в сільському господарстві та внутрішній торгівлі переважав сімейний бізнес. Пришвидшилася трансформація ринкової моделі досконалої конкуренції у ринок недосконалої конкуренції;
O структурна перебудова економіки відбувалася в умовах уповільнення темпів розвитку основних макроекономічних показників. У 1914-1950 рр. середньорічні темпи приросту валового суспільного продукту становили 1,4 % (враховуючи світові війни та кризу 1929-1932 рр.). Темпи промислового виробництва в економічно розвинених країнах у 1920-1937 рр. дорівнювали 3,9 %. Цей показник становив відповідно в СІПА 2,5 %, Західній Європі – 3,7 і в Японії -6,2%;
O підвищилася роль держави в управлінні економікою;
O негативне значення мали Перша та Друга світові війни, економічна криза 1929-1933 рр.;
O у 1920-х роках почався другий етап розвитку світового господарства, який характеризувався розпадом світової підприємницької системи, дезінтеграцією та розбалансованістю світового ринку, автаркічними процесами в національних економіках;
O на економіку країн активно впливають політичні режими, утверджуються ринково-підприємницький, соціалістичний і колоніальний типи економіки. У СРСР будувалася соціалістична економічна система на основі державної власності та державного регулювання.
В економічній думці 1920-1930-х років домінували ідеї неокласичної економічної теорії. Основною проблемою дослідження залишалося забезпечення рівноваги ринкової конкурентної економіки та вдосконалення теорій капіталу і грошей. Почали опрацьовувати питання зайнятості, очікуваної корисності (невизначеності та підприємництва), подолання суб’єктивізму теорії граничної корисності й утвердження ординалістського підходу у визначенні корисності, з’явилися теорії ринкових структур недосконалої конкуренції. Видатним представником неокласичної теорії був англійський економіст Дж. Хікс.
У рамках маржиналізму сформувалася стокгольмська школа, засновниками якої були К. Віксель і Е. Ліндаль.
Розвивалися гетеродоксичні (неортодоксальні, альтернативні) напрями економічної думки. їх активізувала економічна криза 1929-1933 рр., що показала непереконливість неокласичної теорії ринкової економіки та необхідність розроблення принципово нової концепції державної економічної політики. Остаточно формується інституціональний напрям, представники якого досліджували господарське життя з урахуванням позаекономічних чинників, перспективи економічного розвитку та поведінку різних груп у межах великих корпорацій. У середині 1930-х років з’явилася теорія англійського економіста Дж. М. Кейнса, що обгрунтовувала необхідність макроекономічного регулювання, започаткувала новий напрям економічної думки – кейнсіанство.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)