Історія держави і права України – Терлюк І. Я. – Періодизація історії держави і права України
В основу періодизації історії держави і права України автором покладено проблемно-хронологічний принцип поділу процесу розвитку державно-правових форм, фактів та явищ на території України. Вирізнімо три головні критерії, котрі дозволяють з’ясувати якісні відмінності періодів вітчизняного державно-правового розвитку: а) принципи організації державної влади, що зводяться до типів і форм держави; б) суспільний устрій або соціальна структура суспільства, що змінюється зі зміною типу держави; і в) право, яке як один із компонентів суспільного ладу розвивається разом з усім суспільством. Зважаючи на зазначені вище критерії, найбільш загальна періодизація історії держави і права України відповідає таким періодам.
І. Держава і право на території України дослов’янського часу охоплює епоху до утворення певних форм державності у східних слов’ян. Його головним змістом є виникнення державності і права на території України у стародавню добу (Скіфська держава, античні міста – поліси Північного Причорномор’я, Боспорське царство). Було б спрощенням установлювати між цими давніми політичними утвореннями і пізнішою українською державністю прямий генетичний зв’язок. Але рівною мірою помилковим є й заперечення зв’язку між ними.
ІІ. Руська держава і право охоплює час від появи перших слов’янських політичних утворень на території України (Ш-IV ст.) до повного зникнення визначальних елементів руської державності в організації державної влади, суспільному ладі, а також, частково, і в праві (умовна дата – 1569 р.).
ІІІ. Козацька держава і право – це період від виникнення козацтва (кінець XV ст.) до перетворення Його в державотворчу силу – Запорозька Січ (середина XVI ст.), творення нової форми української державності – Гетьманщини (від середини XVII ст.) і знищення останньої (80-ті роки XVIII ст.).
IV. Державно-правовий устрій на етнічних українських землях в імперську добу – період від останньої чверті XVIII ст. до 1917-1918 рр., коли Україна (умовна назва) як політико-правова реальність із самостійним внутрішнім життям перестала існувати. Етнічні українські землі стали частинами Австрійської (згодом – Австро-Угорської) та Російської імперій. У цьому сенсі можемо характеризувати тодішню Україну як австрійську та російську. Зазначені імперські утворення визначали державно-правовий та соціально-економічний розвиток українських земель.
V. Виникнення новітньої національної української державності та права припало на короткий (1917-1921 рр.), але насичений період, коли після краху імперій Романових і Габсбургів почергово або й паралельно існували чотири державні формації української революційної хвилі з виразно національним характером: УНР доби Української Центральної Ради та доби Директорії (друга УНР), Українська Держава (Гетьманат) і Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР).
VI. Держава і право на західних українських землях у міжвоєнний період тау роки воєнного протистояння між СРСР та Німеччиною відзначалися спільними особливостями. По-перше, перебуванням Західної України, Північної Буковини та Закарпаття у складі відповідно Польщі, Румунії та Чехо-Словаччини. Уряди цих країн визначали соціально-політичне становище місцевих українців. По-друге, прагненням українців до створення власної держави (проголошення Карпатської України та Української держави у Львові 30 червня 1941 р., організація УПА альтернативних радянським органам влади національно-державних структур).
VII. Радянська держава і право в Україні була не “місцевою”, етнокультурною, а привнесеною ззовні, урізаною автономною державністю в рамках “іншої” тоталітарної державності та системи права. Радянська (більшовицька) державність в Україні насаджувалася за допомоги зброї й терору. Від самого початку постання радянської України вона фактично була інтегральною частиною всього радянського (російського) комплексу.
Аналіз структури державної влади, механізму державного управління, судово-прокурорської системи, а також законодавства переконують, що від часу свого проголошення Радянський Союз як тоталітарна держава розвивався з явно російською домінантою у напрямі централізації влади й управління та уніфікації законодавства.
Утім, варто зауважити, що було б неправильним нехтувати формальним державницьким статусом Української радянської республіки.
Україна мала виразні ознаки державності: власну територію, державну символіку, парламент, уряд. Діяли університети, Академія наук, преса. Державний статус Української радянської республіки в потенції забезпечив шлях до незалежності.
VIII. Держава й право незалежної України. Початком процесу становлення сучасної Української держави і права стало прийняття Акта проголошення незалежності. Головний зміст цього періоду становлять аналіз змін у системі державної влади та управління й тенденцій у сфері творення нової законодавчої системи.
До кожного з наведених періодів застосуємо дрібнішу періодизацію, яка повніше відображатиме характерні особливості кожного з етапів державно-правового розвитку України. Це створить ширші можливості для більш докладного та всебічного його аналізу.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)