Історія держави і права України – Терлюк І. Я
Предмет і методи історії держави і права України як науки і навчальної дисципліни Предмет вивчення історії держави і права України як історико-правової науки і навчальної дисципліни становлять такі конкретні суспільні явища як держава та
Предмет і методи історії держави і права України як науки і навчальної дисципліни Предмет вивчення історії держави і права України як історико-правової науки і навчальної дисципліни становлять такі конкретні суспільні явища як держава та
В основу періодизації історії держави і права України автором покладено проблемно-хронологічний принцип поділу процесу розвитку державно-правових форм, фактів та явищ на території України. Вирізнімо три головні критерії, котрі дозволяють з’ясувати якісні відмінності періодів вітчизняного
Власне наукова історіографія предмета почалася від кінця XVIII ст. У перших дослідженнях (Михайла Антоновського “Історія про Малу Росію” (1798 р.), Якова Марковича “Записки о Малороссии” (1799 р.), Дмитра Бантиш-Каменського “Історія Малої Росії” в 4
До виходу на історичну арену пращурів українського народу – слов’ян (1 тис. н. е.), в межах території України впродовж тисячоліть існувало чимало етнічно й культурно неоднорідних суспільств. Різноетнічні народи більшою чи меншою мірою вплинули
До виходу на історичну арену пращурів українського народу – слов’ян (1 тис. н. е.), в межах території України впродовж тисячоліть існувало чимало етнічно й культурно неоднорідних суспільств. Різноетнічні народи більшою чи меншою мірою вплинули
Понад тисячу років – від VII ст. до н. е. і до гунського нашестя (кінець IV ст. н. е.) – проіснували на узбережжі Чорного та Азовського морів грецькі колонії. Першими грецькими поселеннями в Причорномор’ї
Як тип державності виникла близько середини І тис. н. е. внаслідок складного і тривалого процесу соціально-економічного розвитку та політичної консолідації східнослов’янських племен. У різних формах (Києво-Руської, Галицько-Волинської та Литовсько-Руської держав) і на різних рівнях
Як тип державності виникла близько середини І тис. н. е. внаслідок складного і тривалого процесу соціально-економічного розвитку та політичної консолідації східнослов’янських племен. У різних формах (Києво-Руської, Галицько-Волинської та Литовсько-Руської держав) і на різних рівнях
Як тип державності виникла близько середини І тис. н. е. внаслідок складного і тривалого процесу соціально-економічного розвитку та політичної консолідації східнослов’янських племен. У різних формах (Києво-Руської, Галицько-Волинської та Литовсько-Руської держав) і на різних рівнях
Формування й розвиток відносно єдиної Київської держави були складним процесом, який можна розділити на кілька етапів. Основним змістом першого етапу були становлення та еволюція державних структур Русі. Внутрішню сутність цього етапу визначали розвиток продуктивних
Навколо виникнення Києво-Руської держави існує чимало теорій. Вони порушували питання про культурно-історичну належність східних слов’ян та Руської держави у двох основних напрямах. Перший напрям – обстоювання іноземного первня або його переважного імпульсу у створенні
Державний лад у Київській Русі від часу зародження державних форм і до політичного занепаду постійно еволюціонував: кожний етап розвитку Київської держави характеризувався певними особливостями у політичній організації: форма держави, органи влади та управління. Форма
Вищим органом влади Київської держави була влада великого князя. Він був представником і захисником інтересів привілейованого прошарку населення. Працями дослідників (Д. Самоквасов, О. Толочко) доведено, що інститут князівської влади – давній звичаєвий інститут. Слово
Вищим органом влади Київської держави була влада великого князя. Він був представником і захисником інтересів привілейованого прошарку населення. Працями дослідників (Д. Самоквасов, О. Толочко) доведено, що інститут князівської влади – давній звичаєвий інститут. Слово
Однією з найбільш важливих суспільно-політичних сил у Київській Русі була Руська православна церква. У системі держави вона почала відігравати надзвичайно важливу роль, починаючи з прийняття православ’я (988 р.). Особлива її роль у політичному житті
З доісторичних часів і до створення перших писемних правових документів відносини між людьми регулювалися на основі соціальних норм. Зокрема, у східнослов’янському середовищі цього часу головним регулятором суспільних відносин були звичаї родового суспільства. Наука вважає
До писемних джерел права Київської Русі, що дійшли до нашого часу, належали договори, продукти законотворчої діяльності київських князів та рецептоване візантійське право. Договори були найбільш ранніми пам’ятками руського права. У літературі їх умовно переділяють
Взірцем органічного поєднання державної законотворчості з нормами звичаєвого права, за твердженням учених (Б. Бабій), є давньоруський правовий кодекс – “Руська правда”. В науковій літературі висловлювалися різні, часто протилежні думки з приводу того, яке право
Головна увага цивільно-правового регулювання в добу Києво-Руської держави, як, зрештою, і в наступні періоди державно-політичного розвитку України, зосереджувалася на інституті права власності. “Руська правда” та інші юридичні пам’ятки дають нам певне уявлення про інститут
“Руська правда” не містила спеціальних статей, які регулювали би сімейно-шлюбні відносини, за винятком ст. 1 (Коротка редакція), де йшлося про родичів, пов’язаних правом та обов’язком кровної помсти. З прийняттям християнства сімейно-шлюбне право було багато
Головна мета покарання за “Руською правдою” полягала у вирівнюванні завданої шкоди (матеріальної чи моральної) та поповненні княжої скарбниці. Власне, така мета і зумовлювала систему покарань. Вона була досить простою, хоч і пройшла певну еволюцію.
Про процедуру судового розгляду за “Руською правдою” відомо небагато. Очевидно, заінтересована особа (потерпілий) повинна була сама порушувати справу в громадському суді або ж звертатися по захист до князівського уповноваженого. Звинувачення мало бути персональним, тобто
Традиції української державності періоду феодальної роздробленості У процесі державотворення в Україні раннього середньовіччя період феодальної роздробленості заслуговує на особливу увагу. Ця епоха припала на середину XI – другу половину XIII ст. (за іншими оцінками,
Традиції української державності періоду феодальної роздробленості У процесі державотворення в Україні раннього середньовіччя період феодальної роздробленості заслуговує на особливу увагу. Ця епоха припала на середину XI – другу половину XIII ст. (за іншими оцінками,
У структурному аспекті після заснування Золотої Орди монголо-татарські володіння на півдні колишньої Києво-Руської держави розпадалися на улуси, які формально перебували під зверхністю золотоординського хана у Сараї, але реально мали самостійність у багатьох сферах діяльності.
На XII-XIII ст. прийшлося швидке піднесення Галицького і Волинського князівств. Формування окремого Галицького князівства почалося з другої половини XI ст. Після з’їзду князів у Любечі (1097 р.) Галицька земля стала незалежною від Києва. Династія
Державно-політичний устрій Галицько-Волинської Русі мав низку своєрідних рис, що пояснювалися особливостями соціально-економічного й політичного розвитку князівства, однак у головному був подібним до державно-політичного устрою інших князівств і земель Південно-Західної Русі (України). Органи державної влади
Державно-політичний устрій Галицько-Волинської Русі мав низку своєрідних рис, що пояснювалися особливостями соціально-економічного й політичного розвитку князівства, однак у головному був подібним до державно-політичного устрою інших князівств і земель Південно-Західної Русі (України). Органи державної влади
Державно-політичний устрій Галицько-Волинської Русі мав низку своєрідних рис, що пояснювалися особливостями соціально-економічного й політичного розвитку князівства, однак у головному був подібним до державно-політичного устрою інших князівств і земель Південно-Західної Русі (України). Органи державної влади
Як і в усіх інших князівствах і землях Русі, в Галицько-Волинському князівстві продовжували діяти норми “Руської правди”, які регулювали питання права власності на майно та земельні володіння, укладення договорів. Діяли також норми церковних статутів
Феодальна роздробленість і монголо-татарська навала призвели до політичного занепаду земель Південно-Західної Русі (України). Вони стали об’єктом зазіхань з боку кількох сусідніх держав із різним рівнем розвитку і типом державного ладу. Українське Закарпаття ще впродовж
Феодальна роздробленість і монголо-татарська навала призвели до політичного занепаду земель Південно-Західної Русі (України). Вони стали об’єктом зазіхань з боку кількох сусідніх держав із різним рівнем розвитку і типом державного ладу. Українське Закарпаття ще впродовж
До XV-XVI ст. правове становище селян залежало також від права, на якому облаштовувалося село. Сільські громади перебували на руському та польському (шляхетському) праві. А на західних етнічно українських землях у період інтенсивного заселення Прикарпаття
За формою правління Литовсько-Руська держава попервах була ранньофеодальною, а з часом трансформувалась у станово-представницьку монархію. Ця обставина зумовлювала відповідну еволюцію інститутів влади (князь, рада, сейм) та управління (центральне й місцеве) ВКЛ. Органи державної влади
За формою правління Литовсько-Руська держава попервах була ранньофеодальною, а з часом трансформувалась у станово-представницьку монархію. Ця обставина зумовлювала відповідну еволюцію інститутів влади (князь, рада, сейм) та управління (центральне й місцеве) ВКЛ. Органи державної влади
У ВКЛ судова система була лише однією з функціональних характеристик здійснення влади та управління в державі. Дослідники (Я. Падох, О. Купка), характеризуючи адміністративно-судовий устрій того періоду, звертають увагу на пріоритетність розвитку побудови й функціонування
Базою формування литовської правової системи на українських землях стали норми “Руської правди” та українського звичаєвого права. Розвиток нормотворчої діяльності великого князя разом із радою і вальним сеймом у XV і особливо у першій половині
Важливою складовою системи джерел права у ВКЛ була законодавча діяльність станово-представницьких органів влади. Законними вважались усі акти, прийняті панами-радою за участі Великого Князя або навіть без нього, а також сеймом без участі Великого Князя.
Важливою складовою системи джерел права у ВКЛ була законодавча діяльність станово-представницьких органів влади. Законними вважались усі акти, прийняті панами-радою за участі Великого Князя або навіть без нього, а також сеймом без участі Великого Князя.
Перші спроби кодифікації права у Литовсько-Руській державі датувалися серединою XV ст., коли було укладено судебник князя Казимира (1468 р.). Зміст Судебника обмежувався в основному нормами кримінального, кримінально-процесуального та адміністративного права. Усі інші правовідносини в
Закон передбачав неоднакову правоздатність суб’єктів у зобов’язаннях. Більш широкою вона була для шляхти, обмеженою – для залежних і напіввільних людей. Наприклад, залежна людина не мала права без згоди свого пана укладати угоди про землю,
Регулювало і закріпляло особисті й майнові відносини, що виникали зі шлюбу, родинних зв’язків, опіки, усиновлення та прийняття інших осіб у сім’ю. Укладання шлюбу здійснювалось у декілька етапів: сватання, оглядини, заручини, вінчання та весілля. Сватання
Регулювало і закріпляло особисті й майнові відносини, що виникали зі шлюбу, родинних зв’язків, опіки, усиновлення та прийняття інших осіб у сім’ю. Укладання шлюбу здійснювалось у декілька етапів: сватання, оглядини, заручини, вінчання та весілля. Сватання
Поняття злочину у праві Литовсько-Руської держави зазнавало трансформації. На етапах панування звичаєвого права злочин розумівся як заподіяння шкоди, згодом (від другої половини XV ст.) трактувався як проступок. Для позначення злочину також використовувалася неоднакова термінологія.
Судочинство на українських землях ВКЛ в основних рисах мало в чому відрізнялося від судочинства в Києво-Руській державі. Судочинство характеризувалося суворим формалізмом, здійснювалось усно й відкрито з дотриманням певних процесуальних обрядів. Воно було єдиним як
Міське право (право міського самоврядування, або магдебурзьке), початки якого на західноукраїнських теренах сягали першої половини XIV ст., почало швидко поширюватися і в литовсько-руських землях після першої унії Польщі з Литвою (1385 р.). Його поширення
Козацтво постало внаслідок нагальної потреби історичного збереження українців як народу. Як суспільно-політичне явище, козацтво сформувалося в умовах поступової руйнації руської (української) державності в рамках Великого князівства Литовського, політичного, економічного й національного гноблення українців у
Козацтво постало внаслідок нагальної потреби історичного збереження українців як народу. Як суспільно-політичне явище, козацтво сформувалося в умовах поступової руйнації руської (української) державності в рамках Великого князівства Литовського, політичного, економічного й національного гноблення українців у
Козацтво постало внаслідок нагальної потреби історичного збереження українців як народу. Як суспільно-політичне явище, козацтво сформувалося в умовах поступової руйнації руської (української) державності в рамках Великого князівства Литовського, політичного, економічного й національного гноблення українців у
Сторінка 1 з 612345...»Остання »