Історичне краєзнавство – Уривалкін О. М
Дорогі друзі! Сьогодні ви здійсните захоплюючу подорож у минуле і зможете довідатися багато цікавого про історичне краєзнавство. Але що таке “історичне краєзнавство”, і навіщо його необхідно вивчати? Історія краю, або краєзнавство, – один із
Дорогі друзі! Сьогодні ви здійсните захоплюючу подорож у минуле і зможете довідатися багато цікавого про історичне краєзнавство. Але що таке “історичне краєзнавство”, і навіщо його необхідно вивчати? Історія краю, або краєзнавство, – один із
Дорогі друзі! Сьогодні ви здійсните захоплюючу подорож у минуле і зможете довідатися багато цікавого про історичне краєзнавство. Але що таке “історичне краєзнавство”, і навіщо його необхідно вивчати? Історія краю, або краєзнавство, – один із
Історія та ії складова частина – історичне краєзнавство – органічно пов’язані з іншими суспільними та гуманітарними науками, незважаючи на специфіку кожної з них. Історична наука може належним чином розвиватися і виконувати покладені на неї
Краєзнавство як наука про дослідження рідного краю і місцевої історії розвивалося разом з історією нашого народу. Джерела краєзнавства йдуть у глибину віків і беруть свій початок від народного Краєзнавства. Повідомлення про минуле поселень, невеликих
Широкого розмаху набрав розвиток краєзнавства в 20-30 рр. Вже в 1917 р. у Києві розпочав свою діяльність “Центральний комітет охорони пам’яток старовини і мистецтва” під головуванням О. Грушевського. Влітку цього ж року з ініціативи
1. МОВА ЯК ІСТОРИЧНЕ ДЖЕРЕЛО Мова – стародавня форма спілкування людей та рушій прогресу. Виникнувши на багато тисячоліть раніше писемності, мова зберігає в собі запаси відомостей про життя людей не тільки в недавньому минулому,
1. МОВА ЯК ІСТОРИЧНЕ ДЖЕРЕЛО Мова – стародавня форма спілкування людей та рушій прогресу. Виникнувши на багато тисячоліть раніше писемності, мова зберігає в собі запаси відомостей про життя людей не тільки в недавньому минулому,
Ономастика – наука, яка вивчає власні імена, а історична ономастика вивчає історію власних імен. З одного боку, ця наука примикає до лінгвістики, з іншого, – до історії. Історик шукає в ономастичному матеріалі відомості про
Частиною ономастики є антропоніміка, яка вивчає систему особових імен (індивідуальні імена, імена по батькові, прізвища, прізвиська, псевдоніми тощо). Антропоніміка може слугувати джерелом краєзнавства, допомагаючи з’ясувати колишній етнічний склад та міграцію населення в минулому, датувати
Питання, на перший погляд, пусте. Прізвище – це те, що записано в нас у паспорті, це мовний знак, за допомогою якого ми відрізняємо одну людину від іншої, називаємо цілі сім’ї. По прізвищу записують учнів
1. АРХЕОЛОГІЯ ЯК ДЖЕРЕЛО ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ РІДНОГО КРАЮ Археологія – наука, що вивчає історичне минуле людства на основі речових пам’яток. Термін “археологія” вперше використав давньогрецький філософ Платон (427-347 рр. до н. е.), маючи на
1. АРХЕОЛОГІЯ ЯК ДЖЕРЕЛО ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ РІДНОГО КРАЮ Археологія – наука, що вивчає історичне минуле людства на основі речових пам’яток. Термін “археологія” вперше використав давньогрецький філософ Платон (427-347 рр. до н. е.), маючи на
Одним із перших археологічних досліджень на території України вважають розкопки Десятинної церкви у Києві в 30-х роках XVII ст., проведені з ініціативи митрополита П. Могили. А перші наукові розкопки в Україні були здійснені поблизу
Судячи з археологічних даних, Придесення починає заселятися людьми в мустьєрську епоху (ранній палеоліт), 150-40 тис. рр. тому. Про це свідчать знайдені в селах Чулатів і Араповичі Новгород-Сіверського району предмети з кременю, виготовлені первісними мисливцями.
Журавська стоянка – стародавнє поселення на лівому березі р. Удаю в с. Журавці Варвинського району (ХІІ-Х тис. до н. е.). Досліджувалася М. Рудинським в 1927-1930 рр. Залишки Журавської стоянки залягали в лісоподібному суглинку у
1. УКРАЇНСЬКА ЕТНОГРАФІЯ: ПРЕДМЕТ І ДЖЕРЕЛА Важливе місце серед різних напрямів вивчення краю займає етнографічний. Етнографія (від грецького “етнос” – плем’я, народ; “графо” – пишу, буквально – народопис) – галузь гуманітарних наук, об’єктом дослідження
1. УКРАЇНСЬКА ЕТНОГРАФІЯ: ПРЕДМЕТ І ДЖЕРЕЛА Важливе місце серед різних напрямів вивчення краю займає етнографічний. Етнографія (від грецького “етнос” – плем’я, народ; “графо” – пишу, буквально – народопис) – галузь гуманітарних наук, об’єктом дослідження
У культурі та побуті українського народу при наявності багатьох загальнонаціональних рис зберігаються деякі особливості, в тому числі й такі, що сягають сивої давнини. Ці особливості знаходять вияв у територіальному аспекті й зумовлені характером історичного
В язичницький період у наших предків було по декілька дружин і наложниць. В “Іпатіївському літопису” надана характеристика шлюбних стосунків Великого князя Київського Володимира Святославича (980-1054): “І був він ненаситний на блуд, і, приводячи до
Давнім атрибутом наших предків були лазні. Так, зокрема, у X ст. Андрій Первозванний – один з апостолів Ісуса Христа (за легендою), прибувши до Чернігівщини, здивувався з того, як місцеві жителі користувалися лазнею. За словами
Давнім атрибутом наших предків були лазні. Так, зокрема, у X ст. Андрій Первозванний – один з апостолів Ісуса Христа (за легендою), прибувши до Чернігівщини, здивувався з того, як місцеві жителі користувалися лазнею. За словами
1. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ МУЗЕЇВ НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ Музей – це наукова установа, що здійснює комплектування, зберігання, вивчення, експонування та популяризацію пам’яток матеріальної та духовної культури людства. Музеєзнавство – галузь знань, що охоплює коло теоретичних
1. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ МУЗЕЇВ НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ Музей – це наукова установа, що здійснює комплектування, зберігання, вивчення, експонування та популяризацію пам’яток матеріальної та духовної культури людства. Музеєзнавство – галузь знань, що охоплює коло теоретичних
На початку розвитку музейної справи чіткої класифікації музеїв не було. Вони здебільшого зберігали невеликі різнорідні колекції і мали загальну назву, наприклад: “музей старожитностей”. Згодом, з розвитком музейної справи, ці заклади спеціалізуються – виникають історичні,
Музеї нашої країни – не тільки своєрідні акумулятори й хранителі широкого кола пам’яток місцевої історії та культури, а й важливі науково-дослідні та культурно-освітні центри. У кожній сфері своєї багатогранної діяльності музеї роблять вагомий внесок
1. АРХІВИ ЯК ДЖЕРЕЛО ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ РІДНОГО КРАЮ Важливим завданням краєзнавства є відкриття і введення у науковий обіг невідомих раніше архівних матеріалів, які зберігаються в місцевих, а також центральних архівах. Фонди архівів дуже великі.
1. АРХІВИ ЯК ДЖЕРЕЛО ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ РІДНОГО КРАЮ Важливим завданням краєзнавства є відкриття і введення у науковий обіг невідомих раніше архівних матеріалів, які зберігаються в місцевих, а також центральних архівах. Фонди архівів дуже великі.
Архівний фонд – це комплекс матеріалів, сукупність документів державного, політичного, наукового, народно-господарського або культурного призначення, що утворився внаслідок діяльності різних установ, організацій і окремих осіб. Після терміну зберігання документів у поточних архівних установах та
За часи незалежності пріоритетною геополітичною метою України був і залишається Європейський Союз (ЄС), який почали створювати в 50-х роках XX ст. Але уявлення про єдність Європи і європейців виникло набагато раніше. І створення такої
Ярослав Володимирович Осмомисл у 1153 році після смерті свого батька князя Володимира Галицького посів на галицький престол. До цього часу Ярослав вже три роки був одружений на Ользі, дочці князя Юрія Довгорукого, і в
У другій половині XIII ст. на південному узбережжі Криму утверджуються італійські торговельні республіки – Генуя і Венеція. Візантійський імператор Михайло Палеолог надав у 1261 р. італійцям, а в 1265 р. і венеціанцям право вільного
Кафа була заснована генуезьцями в 60-ті роки XIII ст. а у XIV – XV ст. вона набула значення най важливішого міжнародного центру торгівлі Заходу зі Сходом. Свого кафінського консула генуезьці йменували “главою Кафи і
Кафа була заснована генуезьцями в 60-ті роки XIII ст. а у XIV – XV ст. вона набула значення най важливішого міжнародного центру торгівлі Заходу зі Сходом. Свого кафінського консула генуезьці йменували “главою Кафи і
На кінець XV ст. Московське князівство почало об’єднання навколишніх земель, і в XVI ст. перетворилося на Російську централізовану державу з тенденцією до всебічного територіального розширення. Ставши грізним сусідом Литви, Москва висуває претензії на українські
1. ЗАСНУВАННЯ ЗАПОРОЗЬКОЇ СІЧІ Основним осередком помешкання козаків було Запорожжя, або Низ (територія Дніпровських порогів). Нижню течію Дніпра між лівими притоками Самарою і Конкою з давніх-давен перетинали 12 (деякі історики вважають, що їх було
1. ЗАСНУВАННЯ ЗАПОРОЗЬКОЇ СІЧІ Основним осередком помешкання козаків було Запорожжя, або Низ (територія Дніпровських порогів). Нижню течію Дніпра між лівими притоками Самарою і Конкою з давніх-давен перетинали 12 (деякі історики вважають, що їх було
Запорозька Січ з самого початку свого утворення була військово – політичною організацією республіканського типу з виборністю керівників, з рівним правом участі усіх козаків у виборах. Формально найвища влада на Січі належала Військовій (Генеральній) або
У численних походах і боях українське козацтво створило самобутнє військове мистецтво, виявило високий вишкіл як на суходолі, так і на воді. Козаки були озброєні рушницями або мушкетами, пістолями, шаблями, списами, застосовували луки, добре стріляли
Запорозька економіка складалася з двох секторів: колективно-січового і індивідуально-паланкового. В свою чергу січове господарство поділялося на загальносічове і курінне. Землею володіла Січ, вона належала всім і кожному козаку, причисленому до війська. Це була колективна
У 1768 році почалася російсько-турецька війна. В районі Причорномор’я діяли дві армії: перша, основна, кількістю 80 тис. чоловік під командуванням князя А. Голіцина і друга, допоміжна, (40 тис. чоловік), на чолі якої стояв граф
1. Архив Юго-Западной Росии. – К., 1863. 2. Акты Южной и Западной России. – СПб., 1875. 3. Акты, относящиеся к истории Западной Россия, собранные и изданные Археографической комиссией, т. 1-У. – СПб., 1851-1853. 4.