Історичне краєзнавство – Уривалкін О. М. – 2. КЛАСИФІКАЦІЯ МУЗЕЇВ
На початку розвитку музейної справи чіткої класифікації музеїв не було. Вони здебільшого зберігали невеликі різнорідні колекції і мали загальну назву, наприклад: “музей старожитностей”. Згодом, з розвитком музейної справи, ці заклади спеціалізуються – виникають історичні, художні, природничонаукові та інших профілів музеї. Вони поділялися на групи відповідно до функцій, характеру збірок або за іншими ознаками.
Тип музею визначається його суспільним призначенням, метою діяльності. Є три типи музеїв:
1) науково-освітні (масові, або публічні). Вони призначені для широких мас населення (їх більшість);
2) науково-дослідні, або академічні, призначені для спеціалістів. Створюються вони при академіях, науково-дослідних інститутах, мають вузькоспеціальний характер;
3) навчальні – призначені для учнів і студентів. Створюються при школах, середніх спеціальних і вищих навчальних закладах з освітньою метою.
Профіль музею визначається основним змістом його фондів і зв’язком з тією чи іншою галуззю науки, мистецтва або виробництва.
Є музеї таких профілів: історичні, краєзнавчі, мистецтвознавчі (художні), меморіальні, літературні, природознавчі, галузеві. Музеї кожного з цих профілів можуть мати ще вужчу спеціалізацію, поділятися на види і підвиди. Наприклад, до музеїв художнього профілю належать музеї образотворчого мистецтва, народної творчості, театральні, музичні тощо, до музеїв природознавчого профілю – геологічні, палеонтологічні, ботанічні, зоологічні та ін., до галузевих – технічні, сільськогосподарські, педагогічні, медичні та ін.
Розглянемо основні профілі музеїв.
1. Музеї історичного профілю. До цієї групи належать музеї, які збирають, вивчають і експонують матеріали про розвиток суспільства, визначні історичні події, героїчні битви і перемоги, а також знаряддя праці, пам’ятки побуту та культури. Зберігаючи величезні цінності, музеї історичного профілю ведуть широку науково-дослідну і освітньо-виховну роботу. Залежно від характеру й складу колекцій, завдань, що стоять перед ними, музеї історичного профілю поділяються на такі види: загальноісторичні, військово-історичні,
Археологічні, етнографічні, історико-архітектурні та історико-культурні (музеї або заповідники).
Загальноісторичні – найважливіший вид музеїв історичного профілю. Вони висвітлюють історію розвитку людського суспільства, історію нашої країни, розвиток її господарства, науки, техніки, культури в різні періоди.
Серед музеїв цього виду найбільший – Державний історичний музей України. У ньому зберігається понад 500 тисяч експонатів. Серед них кам’яні знаряддя з палеолітичних стоянок Луки-Врублівецької на Дністрі, кістяний орнаментований браслет і фігурки пташок із Мезинської стоянки на Десні, цінні колекції пам’яток трипільської культури, знаряддя праці, зброя, прикраси хліборобсько-скотарських племен лісостепу, скіфських і сарматських племен, а також знахідки з розкопок античних міст Північного Причорномор’я.
Великий відділ експозиції становлять пам’ятки літописних слов’ян і Київської Русі, зокрема вироби давньоруських ремісників із заліза, срібла, бронзи, кістки, каменю і скла. В музеї зібрано цінні матеріали про Визвольну війну 1648-1657 рр., економічне й політичне становище України у XVІП-ХХ ст.
Філіалом Державного історичного музею України є Музей історичних коштовностей, де експонуються витвори майстрів – ювелірів різних епох (VI ст. до н. е. – початку XX ст.). Це вироби із золота, срібла, платини, оздоблені коштовним камінням – діамантами, рубінами, смарагдами, топазами, аметистами тощо. У фондах музею налічується кілька десятків тисяч історичних та мистецьких пам’яток. Серед них шедеври світового значення – золоті піхви кинджала – акинака кінця VI – початку X ст. до н. е. з кургану Шумейка, позолочені посудини початку V ст. до н. е. з с. Піщаного, сахнівська діадема, мелітопольський горит, срібна ваза IV ст. до н. е. з Гайманової могили, золота пектораль із Товстої могили, колти – жіночі скроневі
Золоті або срібні підвіски роботи київських майстрів Х-ХІІІ ст. та багато інших речей, знайдених під час розкопок у різних областях України.
Великими історичними музеями в Україні є Харківський, Дніпропетровський, Переяслав – Хмельницький історико-культурний заповідник, Державний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр., музей історії Полтавської битви, Державний архітектурно-історичний заповідник “Софійський музей”, Києво – Печерський заповідник та ін.
2. Краєзнавчі музеї. Музеї цього профілю збирають, зберігають, вивчають і експонують матеріали, що розповідають про
Природу, економіку, історію і культуру певного краю, – геологічні, ботанічні, зоологічні, палеонтологічні, археологічні, етнографічні та інші колекції, знаряддя праці, вироби місцевих промислів різних історичних періодів, твори мистецтва, літератури, народної творчості тощо. Специфіка краєзнавчих музеїв полягає в тому, що вони мають широкий діапазон експозицій, поєднують риси музеїв історичного і природознавчого профілів, а іноді мають ще художні, літературні чи меморіальні відділи. Через це їх називають ще музеями комплексного профілю (широко використовують місцеві матеріали).
Краєзнавчі музеї проводять велику освітню і виховну роботу. Форми її різноманітні – пересувні виставки, лекції, зустрічі та ін.
До провідних республіканських музеїв цього профілю належать: Полтавський краєзнавчий музей, Закарпатський, Білгород-Дністровський, Кримський (у Сімферополі), Чернівецький, Одеський та ін.
3. Музеї художнього профілю зберігають, вивчають і пропагують визначні твори живопису, графіки, скульптури, ужиткового мистецтва, а також народної творчості. Експозиції цих музеїв висвітлюють історію розвитку того чи іншого виду мистецтва в історичній послідовності, експонують твори.
З музеїв художнього профілю слід передусім назвати Державний музей образотворчого мистецтва України. Музей має багаті фонди. Серед його експонатів чимало унікальних. Експозиція музею в історично-хронологічній послідовності показує розвиток українського мистецтва з ХІІІ-ХІV ст. до наших днів. У відділі стародавнього українського мистецтва експонуються пам’ятки стародавнього іконопису, твори XV-XVИ ст., періоду національно-визвольної боротьби українського народу, портрети XVИ-XVІН ст. Досить грунтовно представлений у музеї український живопис ХІХ-ХХ ст., зокрема малярські й графічні роботи Т. Шевченка, М. Пимоненка, С. Васильківського, С. Світославського, К. Костанді, І. Труша, О. Кульчицького та ін.
Серед великих художніх музеїв України – Львівська картинна галерея, Музей російського мистецтва, Державний музей українського народного декоративного мистецтва, Дніпропетровський, Одеський, Полтавський, Харківський художні музеї та ін.
4. Меморіальні музеї присвячені видатним людям. Специфіка їх полягає в тому, що вони не лише зберігають меморіальний комплекс, пов’язаний з життям і діяльністю тієї чи іншої видатної людини, а й створюють додаткові експозиції, які показують роль і значення цієї людини в історії, в розвитку науки і культури, розповідають про вшанування її пам’яті.
Найбільшим меморіальним музеєм є Київський державний музей Т. Шевченка. У 24 його залах виставлено понад 4 тисяч експонатів. Колекція музею складається з унікальних цінностей: оригіналів малярських і графічних робіт Т. Шевченка, документальних матеріалів про його життя, творчість і діяльність, рукописних списків його поезій, рідкісних фотографій поета і його друзів, першодруків творів Шевченка з його автографами, майже всіх видань творів поета й літератури про нього. У музеї є понад 800 оригінальних картин, портретів, малюнків, офортів Шевченка, 166 меморіальних речей та 533 одиниці архівних справ: слідство над Шевченком, автографи письменників, справи про спорудження пам’ятників Шевченкові тощо.
Експонується портрет В. Жуковського роботи К. Брюллова, за який Шевченка було викуплено на волю. Висвітлюється літературна й мистецька творчість Шевченка різних періодів: роботи, виконані в засланні, “захалявна” книжечка його поезій, особисті речі, пензлі, фарби, граверські інструменти. Багато матеріалів розповідають про останні роки життя і творчості Шевченка. У залах музею експонуються також художні твори К. Брюллова, І. Рєпіна, В. Тропініна, І. Крамського, М. Микешина, П. Клодта, В. Беклемішева, В. Штернберга, К. Трутовського, І. Сошенка, В. Касіяна, М. Дерегуса, І. Кавалеріадзе, М. Лисенка та інших художників і скульпторів.
5. Музеї природничо-історичного профілю збирають, зберігають, вивчають і експонують різноманітні природничі матеріали: геологічні, петрографічні, мінералогічні, ботанічні, палеонтологічні, зоологічні та ін. Такі музеї тісно пов’язані з академічними науково-дослідними інститутами і вищими навчальними закладами, діяльність їх має як наукові, так і навчальні цілі.
Одним із найбільших природничо-історичних музеїв в Україні є Центральний науково-природознавчий музей АН України, відкритий 1973 р. в Києві. Він складається з кількох музеїв: Геологічного, Ботанічного, Палеонтологічного, Зоологічного і Археологічного. Фонди музею величезні – кілька мільйонів експонатів. Експозиція в істори – ко-хронологічній послідовності висвітлює історію Землі, зародження її рослинного й тваринного світу, походження людини, розвиток матеріальної культури за первісної доби і в пізніші часи, ознайомлює з сучасною фауною і флорою різних країн тощо.
Цікавими природничо-науковими музеями є зоологічні музеї Київського і Харківського університетів, а також Палеонтологічний музей Одеського університету, Севастопольський акваріум.
Попередниками музеїв просто неба вважаються виставки, на яких експонувалися окремі будівлі. Однією з найцікавіших стала крайова виставка 1894 р. уЛьвові в Стрийському парку, де було відтворено 6 типових садиб з різних районів Галичини, гуцульську церкву, 6 придорожніх хрестів, вітряк. На жаль, будівлі не збереглися. У 1902 р. в Харкові до XII Археологічного з’їзду було збудовано хату з Лівобережної України. В 1910 р. у Катеринославі (нині Дніпропетровськ) учасники Південноросійської промислової виставки оглядали садибу у с. Мишурин Ріг.
6. Музей просто неба. Одним з найбільших музеїв є Державний музей народної архітектури та побуту України, розташований на мальовничій околиці Києва, в селі Пирогове.
На території в 150 га, де самою природою вдало поєднані характерні ландшафтні зони України – гори, долини, степи і ліси – створено експозиції про різні куточки нашої Батьківщини – Середню Наддніпрянщину, Полтавщину, Слобожанщину, Полісся, Поділля, Карпати та Південь України. Відвідувачі мають можливість оглянути характерні куточки давнього українського села з житловими,
Громадськими, виробничими будівлями, знаряддями праці й ремесла, побутовим начинням, меблями, посудом, творами народного декоративно-ужиткового мистецтва.
Музеї просто неба є ще у Переяславі-Хмельницькому, Ужгороді (Закарпатський музей архітектури та побуту), Львові, Чернівцях та ін.
7. Музеї на громадських засадах. Вони становлять окрему групу музеїв, створюються з ініціативи громадськості при школах, промислових підприємствах, будинках культури, бібліотеках та інших культурних закладах, установах і організаціях.
Відповідно до характеру колекцій та експозицій музеї на громадських засадах поділяються на історико-краєзнавчі, бойової та трудової слави, історії міст і сіл, виробничі, шкільні, меморіальні, літературні, художні та ін.
Прикладом музею на громадських засадах є аптека-музеи у Львові, яка діє вже 244 роки (вперше згадується у 1735). У середній школі № 15 м. Ніжина існує музей “Ніжинський козачий полк”, а в середній школі № 13 музей “М. Кропив’янського”.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)