Господарське право – Вінник О. М. – 3. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності

Учасниками ЗЕД є різні категорії осіб, які за їх рольовими функціями та повноваженнями можна поділити на такі групи:

Суб’єкти ЗЕД (особи, які безпосередньо здійснюють зовнішньоекономічну діяльність);

Особи, що забезпечують функції (в комплексі чи окремо визначені) щодо управління ЗЕД;

Споживачі в широкому розумінні (громадяни, суб’єкти господарювання, негосподарські організації);

Посередники (особи, які надають суб’єктам ЗЕД послуги організаційного, консультаційного та іншого характеру щодо сприяння н здійсненні зовнішньоекономічної діяльності).

Спеціальне законодавство про ЗЕД приділяє особливу увагу першим двом категоріям учасників ЗЕД з урахуванням їх визначальної ролі в організації та здійсненні зовнішньоекономічної діяльності. Проте це законодавство містить деякі колізійні положення щодо правового статусу зазначених осіб, що значною мірою зумовлено прийняттям Господарського кодексу зі спеціальним розділом при ЗЕД без внесення відповідних змін до Закону “Про ЗЕД”- Так, коло суб’єктів ЗЕД визначається по-різному.

Відповідно до ст. З Закону “Про ЗЕД”, суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:

Фізичні особи – громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України;

Юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні, які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об’єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об’єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб’єктів господарської діяльності;

Об’єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

Структурні одиниці іноземних суб’єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

Спільні підприємства за участю суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні, які мають постійне місцезнаходження на території України;

– інші суб’єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

Господарський кодекс (ст. 378) закріпив вужче коло суб’єктів ЗЕД, передбачивши, що ними є (можуть бути) суб’єкти господарювання, зазначені в пунктах 1, 2 ч. 2 ст. 55 ГК (тобто господарські організації зі статусом юридичної особи, створені відповідно до законодавства України (Цивільного кодексу, Господарського кодексу, спеціальних законів) та громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відтак, ГК виключив (на нашу думку, без достатніх на те підстав) зі складу суб’єктів ЗЕД господарські організації, створені за законодавством України без статусу юридичної особи, зокрема:

Промислово-фінансові групи, які відповідно до однойменного закону можуть не лише займатися зовнішньоекономічною діяльністю, а п мати статус транснаціональних, створених за участю суб’єктів господарювання різних держав;

Пайові інвестиційні фонди, що створюються на договірних засадах і, згідно з Законом “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”, не мають статусу юридичної особи);

Філії, представництва, інші відокремлені підрозділи (структурні одиниці), господарських організацій-нерезидентів, утворені для здійснення господарської діяльності на території України відповідно до українського законодавства;

Іноземні (створені за зарубіжним законодавством) господарські організації зі статусом або без статусу юридичної особи. Подібні особи можуть виступати іноземними інвесторами, і відповідно, здійснювати іноземне інвестування, яке Законом “Про зовнішньоекономічну діяльність” (ст. 4) та ГК визнаються різновидом ЗЕД (основні положення про таку діяльність у формі спеціальної глави – гл. 38 “Іноземні інвестиції” включені до розділу VII ГК “Зовнішньоекономічна діяльність”). Крім того, відповідно до законодавства низки країн (англосаксонської правової традиції, Німеччини, Австрії та ін.). персональні товариства (повне та командитне) не визнаються юридичними особами, хоча можуть мати інтерес щодо участі в ЗЕД, в т. ч і шляхом створення на території України своїх філій, представництв, інших відокремлених підрозділів та/або укладення з українськими суб’єктами господарювання зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Виключення подібних осіб зі складу суб’єктів ЗЕД суперечить національним інтересам щодо залучення іноземних інвестицій та забезпечення адаптації українського законодавства до законодавства Європейського Союзу (згідно з Законом України від 18.03.2004 р. “Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу”).

Суб’єкти ЗЕД мають права та обов’язки (загальні та спеціальні), що є обов’язковими елементами їх правового статусу. До категорії загальних входять права та обов’язки, притаманні усім суб’єктам господарювання (про що вже йшлося; див. розділ II “Суб’єкти господарських правовідносин”). До категорії спеціальних належать права та обов’язки, якими наділяються суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності в процесі її здійснення.

Спеціальними правами суб’єктів ЗЕД є:

Здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та. зовнішньоекономічні операції, щодо яких закон не містить заборон/обмежень;

Відкривати будь-які не заборонені законом валютні рахунки в банківських установах, розташованих на територіях інших держав;

Самостійно розпоряджатися (після сплати передбачених законом податків і зборів/обов’язкових платежів) валютною виручкою від проведених зовнішньоекономічних операцій (крім передбачених законом випадків);

Одержувати в іноземних фінансових установах на договірній основі валютні кредити на умовах, що не суперечать законодавству України;

Обирати контрагентів та укладати з ними зовнішньоекономічні договори (контракти);

Обирати за домовленістю з контрагентом за зовнішньоекономічним договором/контрактом юрисдикційний орган, що розв’язуватиме між ними спори; відповідно до ст. 38 Закону “Про ЗЕД” спори між суб’єктами ЗЕД, можуть розглядати: суди України; за згодою сторін спору – Міжнародний комерційний арбітражний суд і Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України; інші органи вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України);

Обирати за домовленістю з контрагентом за зовнішньоекономічним договором/контрактом національну належність законодавства, що застосовуватиметься при розгляді таких спорів відповідно до Закону України від 23.06.2005 р. “Про міжнародне приватне право”;

Користуватися державним захистом своїх прав і законних інтересів у разі їх порушення за межами України шляхом звернення до дипломатичних і консульських установ, державних торговельних представництв, а також в інший спосіб, визначений законом.

До спеціальних обов’язків суб’єктів ЗЕД належать:

Дотримання вимог законодавства про ЗЕД, у тому числі:

Здійснення у передбачених актами законодавства випадках ліцензування та квотування імпортно-експортних операцій, а також виконання умов їх надання;

Дотримання вимог щодо змісту, форми та державної реєстрації зовнішньоекономічних договорів (контрактів);

У разі здійснення ЗЕД в Україні у формі створення іноземним суб’єктом господарювання (зі статусом юридичної особи) філій, представництв, інших відокремлених підрозділів (без такого статусу) – здійснити реєстрацію подібного суб’єкта в установленому порядку;

У разі запровадження в установленому порядку режиму обов’язкового розподілу валютної виручки від проведення зовнішньоекономічних операцій між суб’єктами ЗЕД та уповноваженими державними валютними фондами здійснювати відповідні відрахування іноземної валюти з дотриманням передбачених для цього процедур;

Вести бухгалтерський та оперативний облік зовнішньоекономічних операцій, а також статистичну звітність, яку повинні надсилати органам Державної статистики України;

Імпортувати ” Україну лише ті товари, які за своїми технічними, фармакологічними, санітарними, фітосанітарними, ветеринарними та екологічними характеристиками не порушують мінімальних умов відповідних стандартів і вимог, що діють та території України (у разі відсутності національних стандартів і вимог України та певний товар – застосовувати відповідні міжнародні стандарти та вимоги або іноземні стандарти та вимоги, що діють у провідних країнах-експортерах зазначених товарів);

Утримуватися від порушень встановлених законом заборон, обмежень щодо субсидованого імпорту, демпінгового імпорту, реекспорту;

У разі порушення вимог законодавства про ЗЕД нести передбачену ним господарсько-правову відповідальність, у тому числі у формі застосування спеціальних санкцій, відповідно до встановленого порядку (Положення про порядок застосування до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених ст. 37 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”: затв. наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.04.2004 р. № 126);

Інформувати Нацбанк України про відкриття валютних рахунків за межами України та надавати відомості про використання своїх валютних рахунків податковим органам у встановленому порядку;

Та ін.

Держава гарантує рівність прав та однаковий захист усіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. Проте у разі, якщо є відомості про застосування іншою державою (державами), митними союзами чи економічними угрупованнями обмежень щодо здійснення законних прав та інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України, у відповідь на такі дії можуть застосовуватися адекватні заходи (ч. 2 ст. 389 ГК України, ст. 29 Закону “Про ЗЕД”). У випадках завдання такими діями шкоди чи створення загрози її заподіяння державі та/або суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності зазначені заходи можуть передбачати її відшкодування.

До другої категорії учасників ЗЕД належать суб’єкти, що здійснюють організаційно-управлінські повноваження у сфері ЗЕД. Насамперед це державні органи та органи місцевого самоврядування. Подібні за своїм характером функції на регіональному та локальному рівнях можуть виконувати й господарські об’єднання, промислово-фінансові групи, банківські та фінансові холдингові групи – щодо своїх учасників, материнське підприємство – щодо своїх дочірніх підприємств. Проте правові засади та коло повноважень першої (органи держави та органи місцевого самоврядування) та другої групи суб’єктів організаційно-господарських повноважень у сфері зовнішньоекономічної діяльності (недержавні господарські об’єднання, холдингові компанії тощо) відмінні. В першому випадку коло повноважень досить широке і визначається на рівні закону, а в другому – значно вужче (лише щодо обмеженого кола суб’єктів і в межах, не заборонених законом), що фіксується в локальних документах (установчих документах та/або договорах між членами групи).

Законодавство про ЗЕД містить досить грунтовні положення щодо регулювання зовнішньоекономічної діяльності, визначаючи:

Мету регулювання (ч. 1 ст. 7 Закону “Про ЗЕД”): забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України; стимулювання прогресивних структурних змін и економші, в тому числі зовнішньоекономічних зв’язків суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України; створення найсприятливіших умов для залучення економіки України н систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн;

Види та рівні регулювання ч. 2 ст. 7 Закону “Про ЗЕД”: державне (в особі її органів в межах їх компетенції та органів місцевого самоврядування); недержавне на регіональному (товарними, фондовими, валютними біржами, торговельними палатами, асоціаціями, спілками та іншими організаціями координаційного тину) та локальному (самими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними) рівнях;

Правові засоби/акти, за допомогою яких здійснюється нормативне регулювання (ч. З ст. 7 Закону “Про ЗЕД”: 1) закони України: 2) акти тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції; 3) рішення недержавних органів управління економікою, які приймаються відповідно до їх установчих документів у межах законів України; 4) договори між суб’єктами ЗЕД, укладеними відповідно до законів України;

Цілі державного регулювання: захист економічних інтересів України та законних інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності; створеній! рівних можливостей для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від ([юрм власності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій; заохочення конкуренції та ліквідація монополізму у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

Межі втручання держави (в особі її органів) у сферу ЗЕД, що виключають право безпосередньо втручатися в зовнішньо-економічну діяльність суб’єктів цієї діяльності, за винятком передбачених законом випадків;

Органи державного регулювання ЗЕД та їх повноваження (ст. У Закону “Про ЗЕД”):

А) Верховна Рада України як випині орган державного регулювання ЗЕД, до компетенції якого належать:

Прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності;

Затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики України;

– розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

– укладання міжнародних договорів України відповідно до законів України про міжнародні договори України та приведення чинного законодавства України у відповідність з правилами, встановленими цими договорами;

– встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності на території України;

– затвердження списків товарів, експорт та імпорт яких забороняється згідно з Законом “Про ЗЕД”;

Б) Кабінет Міністрів України;

– вживає заходів до здійснення зовнішньоекономічної політики України відповідно до законів України;

Здійснює координацію діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України з регулювання зовнішньоекономічної діяльності; координує роботу торговельних представництв України в іноземних державах;

Приймає нормативні акти управління з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України;

Проводить переговори н укладає міжурядові договори України з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України про міжнародні договори України, забезпечує виконання міжнародних договорів України з питань зовнішньоекономічної діяльності всіма державними органами управління, підпорядкованими Кабінету Міністрів України, та залучає до їх виконання інші суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності на договірних засадах;

Відповідно до своєї компетенції, визначеної законами України, вносить на розгляд Верховної Ради України пропозиції про систему міністерств, державних комітетів і відомств – органів оперативного державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, повноваження яких не можуть бути вищими за повноваження Кабінету Міністрів України, які він (КМУ) має згідно з законами України;

Забезпечує складання платіжного балансу, зведеного валютного плану України;

Здійснює заходи щодо забезпечення раціонального використання коштів Державного валютного фонду України;

Забезпечує виконання рішень Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй з питань зовнішньоекономічної діяльності;

В) Національний банк України:

Здійснює зберігання і використання золотовалютного резерву України та інших державних коштовностей, які забезпечують платоспроможність України;

Представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших держав, міжнародними банками й іншими фінансово-кредитними установами та укладає відповідні міжбанківські угоди;

Регулює курс національної валюти України до грошових одиниць інших держав;

Здійснює облік і розрахунки по наданих і одержаних державних кредитах і позиках, провадить операції з централізованими валютними ресурсами, які виділяються з Державного валютного фонду України у розпорядження Національного банку України;

– здійснює інші функції відповідно до законів України (“Про банки і банківську діяльність”, “Про Національний банк України” та ін.);

Г) Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики

(функції якого виконує Міністерство економіки України):

– забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу на зовнішній ринок, координацію їх зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі відповідно до міжнародних договорів України;

~ здійснює контроль за додержанням всіма суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності чинних законів України та умов міжнародних договорів України;

Проводить антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні розслідування у порядку, визначеному законами України;

Виконує інші функції відповідно до законів України і Положення про центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики;

Д) Державна митна служба України:

– здійснює митний контроль в Україні згідно з чинними законами України;

Е) Антимонопольний комітет України:

– здійснює контроль за додержанням суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності законодавства про захист економічної конкуренції;

Є) Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі (склад якої затв. постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2007р. № 776):

Здійснює оперативне державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні відповідно до законодавства України;

Приймає рішення про порушення і проведення антидемпінгових, антисуб-сидиційних або спеціальних розслідувань і застосування, відповідно, антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів;

– органи місцевого управління ЗЕД та їх повноваження (ст. 10 Закону “Про ЗЕД”):

Місцеві ради та їх виконавчі й розпорядчі органи, компетенція яких визначається Законом України “Про місцеве самоврядування”;

Територіальні підрозділи (відділення) органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України: створюються за погодженням з відповідними місцевими радами та в межах загального ліміту бюджетних коштів, що виділяються на утримання відповідних органів державного регулювання України. Дії зазначених підрозділів (відділень) не повинні суперечити нормативним актам місцевих рад, за винятком випадків, коли такі дії передбачені Законами України або випливають з них.

Компетенція органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів визначається Законами України “Про ЗЕД” та “Про місцеве самоврядування в Україні”. Нормативні акти органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів стосовно регулювання зовнішньоекономічної діяльності приймаються тільки у випадках, прямо передбачених законами України.

Органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи можуть діяти також як суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, проте не безпосередньо, а лише через створені ними зовнішньоекономічні комерційні організації зі статусом юридичної особи.

(2 votes, average: 3,50 out of 5)