Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Традиційна побутова культура та поховальні звичаї (інгумація, кремація)
Цивілізація майя (американських індійців) була не такою войовничою, порівняно з ацтеками. Майя досягли високого рівня знань в астрономічній і інженерній галузях. Знали поняття “нуль” за 500 років до індусів і за 1 тис. років до європейців; розробили календар, який відхиляється від сучасного менше ніж на 33 с за сонячний рік; використовували складну математичну систему; впровадили внутрішній водогін і систему відведення (що суттєво відрізняло їх від тогочасної середньовічної Європи). Церемоніальним центром майя було м. Чічен-Іца (півострів Юкатан, Мексика). На початку XI ст. їхній храм налічував 364 ступені й майданчик (відповідно – 365 днів року). Вони знали ієрогліфічне письмо і будували піраміди. На відміну від єгипетських пірамід-гробниць, у майя піраміди – це функціональні споруди, частина житлових комплексів сімей, які управляли.
За міфологією майя, Боготворив людину, змішуючи маїс (кукурудзу) з кров’ю. Вони поклонялися божествам сонця, неба, вогню, вітру, дощу та ін. В їхніх уявленнях смерть і воскресіння – взаємопов’язані, з підземного світу бере початок відродження, а кров сприймалась як особлива божественна субстанція.
Звідси – поширена традиція жертвоприношень спочатку домашніх тварин, потім людей. Людські жертвоприношення потрібні були для зв’язку з богами. На вершині піраміди незайманій дівчині розрізали груди і виривали серце задля умиротворення богів. Для храму воїнів дітей обирали при народженні. Коли потребувалась жертва, тіло воїна очищали в парильні, клали на вівтар, ножем із обсидіану (склоподібна гірська порода сірого кольору) розрізали груди і віддавали богам ще живе серце. Вважалося, що лише через жертвування богам серця людини, яке ще б’ється, дух чоловіків і жінок сягає небес і може передати богам прохання живих. Усі ритуали майя скріплювалися кров’ю.
Духовне оновлення людства, згідно з відомим пророцтвом майя, почнеться в день галактичного сонцестояння – 21 грудня 2012 р. (зимове рівнодення), коли сонце стане в одну лінію з Чумацьким Шляхом. Точність розрахунків майя стосовно галактичного сонцестояння підтверджено розрахунками морського військового відомства СІНА.
Традиційний уклад життя зберегли у XXI ст. масаї (африканське плем’я). Для них властивий культ природи, екзотичний напій – змішані кров і молоко тварин; своїх померлих одноплемінників вони залишають у саванні (для поїдання дикими тваринами).
Різноманітна обрядовість, пов’язана з похованням, грунтується на світоглядних уявленнях, релігійних і національних традиціях кожного народу. Поховальні звичаї (інгумація, кремація) зумовлені особливостями традиційної побутової культури.
Традиційна побутова культура та поховальні звичаї (інгумація, кремація).
Захоронення – це покладання тіла людини або залишків кремації у землю, природну чи штучну камеру або урну. Колективні захоронення передбачають кілька поховань в одній камері (зазвичай послідовних). Над основним або первісним похованням зводився поховальний пам’ятник, наприклад, курган. Термін курган означає насип, що перекриває захоронення в ямі, будиночку мертвих або катакомбі. Будиночок мертвих – дерев’яна або кам’яна модель помешкання під курганом, що слугувала гробницею для померлих. Катакомба – підземне кладовище періоду Римської імперії, що складалось із галерей, поховальних ніш і камер, висічених у скелі. Катакомби пов’язані головно з християнськими і єврейськими общинами. Катакомбна культура (виявив В. Городцов) поєднувала всі поховання бронзового віку в катакомбах на теренах Північного Причорномор’я.
Інгумація – практика поховання тіла покійного у виритій ямі чи склепі, природному або побудованому. Існували поховання “витягнуті” (лінія хребта і кістки ніг паралельні), “слабо скорчені” (ноги зігнуті, але не більше, ніж на 90°), “дуже скорчені” (кістяк зігнутий в стегнах і колінах більше ніж на 90°). Витягнуті поховання могли здійснюватись на спині, животі чи на боку; скорчені – на спині або на боку).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)