Філософія родознавства – Черепанова С. О. – 2.3. Народне мистецтво
Духовну пам’ять поколінь суттєво збагачує народне мистецтво, яке становить невід’ємну складову національної культури. Воно поєднує різні галузі культового, ужиткового, образотворчого мистецтва, тобто виробництво художніх предметів, речей для задоволення культових потреб, естетичного оздоблення народного побуту, щоденного вжитку.
В народному мистецтві втілено світоглядні ідеї та художньо-естетичні вподобання наших предків.
Основні види українського народного мистецтва.
Відповідно до використовуваного матеріалу і техніки виконання виділяються такі види народного мистецтва:
– скульптура (вироби з глини, каменю, тіста);
– кераміка (гончарство, кахлярство, іграшки);
– дереворізьба (пласка, барельєфна, повна);
– ткацтво, килимарство, вишивка;
– виробництво предметів з кості, рогу, металу, скла, соломи, паперу тощо; декоративна пластика (писанкарство, стінний розпис, народний станковий живопис, народна гравюра, різьба по дереву; народне будівництво та ін.).
Образотворча діяльність людини виникла як загальносвітове полікультурне явище. Починаючи від перших наскельних малюнків і рельєфів у камені, виявлених у різних регіонах світу, Європи і на теренах України, мистецтво постає як органічна частина людського буття.
Простежуються певні спільні риси давньої художньої діяльності людини в ідеях і формі пластичного вирішення, використанні різних орнаментальних мотивів тощо.
Геометричний і природний орнамент.
Під Орнаментом (лат. ornamentum – прикрашування, оздоблювання) розуміють візерунок, побудований за законами симетрії або підпорядкований певному ритму.
Ритмічно організовані елементи орнаменту утворюють орнаментальний ряд, або рапорт (франц. rapport – відповідь, відгук) – чергування елементів у різних напрямах. Так званий сітчастий орнамент використовується для декорування тканин, поверхні стін і стелі.
Орнамент може бути графічним, живописним, скульптурним, отже, використовуватися як елемент графіки, малярства, різьби, архітектури, предметів ужиткового мистецтва, виконуватися в різних матеріалах.
Орнамент і його мотиви вирізняє певна символіка. Міфологічне світосприйняття ототожнює символічність форми та її зміст, тут неможлива рефлексія щодо символу. З давніх-давен відомі численні зображення: схематичні (голова бика, змій, птах, постать людини) й абстрактні (трикутник, півмісяць, дуга, свастика, хрест та ін.), використовувані як орнаментальні мотиви. Орнаментальна символіка набуває певного смислу в межах людського спілкування, діалогу традицій і культур. Відтак тлумачення символу постає як своєрідна діалогічна форма знання. Символ поєднує образ і знак: образ – в аспекті знаковості, знак – як багатозначність образу. Структура орнаментального символу (мотиву) покликана відтворити цілісний образ світу через окреме явище.
У наукових джерелах розглянуто походження орнаменту, проаналізовано численні орнаментальні мотиви, використовувані в мистецтві різних епох і регіонів світу (Соколова, 1972; Рибаков, 1981; Моран, 1982; Бауер, Дюмотц, Головін, 1995; Холл, 1996).
Орнамент розрізняють:
– за технікою виконання – заглиблений (ритий), плаский (мальований, рисований) або опуклий;
– за призначенням – символічний (магічний), прикладний (декоративний) або структурний (пов’язаний з призначенням предмета);
– за тематикою мотивів – рослинний або зооморфний;
– за характером використовуваних елементів – ступенем їх геометризації й абстрагування – геометричний або образотворчий.
Related posts:
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Геометричний і природний орнамент Духовну пам’ять поколінь суттєво збагачує народне мистецтво, яке становить невід’ємну складову національної культури. Воно поєднує різні галузі культового, ужиткового, образотворчого мистецтва, тобто виробництво художніх предметів, речей для задоволення культових потреб, естетичного оздоблення народного побуту, щоденного вжитку. В народному мистецтві втілено світоглядні ідеї та художньо-естетичні вподобання наших предків. Основні види українського народного мистецтва. Відповідно до використовуваного […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Основні види українського народного мистецтва Духовну пам’ять поколінь суттєво збагачує народне мистецтво, яке становить невід’ємну складову національної культури. Воно поєднує різні галузі культового, ужиткового, образотворчого мистецтва, тобто виробництво художніх предметів, речей для задоволення культових потреб, естетичного оздоблення народного побуту, щоденного вжитку. В народному мистецтві втілено світоглядні ідеї та художньо-естетичні вподобання наших предків. Основні види українського народного мистецтва. Відповідно до використовуваного […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Анімалістичні орнаментальні мотиви Окремі орнаментальні мотиви (елементи) або їх комплекси мистецтво запозичує з різних галузей: геометрії, флори і фауни; деякі мотиви підказані окресленнями людського тіла чи предметів довкілля. Ймовірно, такі орнаментальні мотиви закономірно виникають у різних країнах. У процесі розвитку торговельних, культурних, мистецьких, освітніх зв’язків між країнами відбуваються певні стильові зміни та взаємовпливи орнаментальних мотивів. Геометричний орнамент, згідно […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Витоки української вишивки Найпоширеніший вид народного мистецтва, де використовується орнамент, – вишивка (свити, очіпки, хустки, рушники, передусім сорочки). Мистецтво вишивки притаманне майже кожній українській родині. Вміння вишивати традиційно передається від покоління до покоління. Мистецтву вишивки дівчинку навчали з семи років. У такий спосіб бабуся, мати передавали народний художній досвід, естетику національної культури, дбали про наслідування у поколіннях родинних […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Мартинівський скарб Вишивкою здавна прикрашали одяг. Ймовірно, перша згадка про стилізований геометричний орнамент в оздобленні сорочки пов’язана з ювелірними виробами VI-VII ст. Йдеться про так званий Мартинівський скарб, який виявлено 1909 р. на березі річки Рось, у с. Мартинів (тепер – Черкаська обл.): срібні й частково позолочені предмети, прикраси, фігурки людей – всього 55 речей (зберігається у […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Відмінність між орнаментальністю та декоративністю Орнаментальність (лат. ornamentum – спорядження, обладнання) – естетична якість форми. Декоративність (лат. decor – чудовий, видатний) – художня якість форми. Декоративність засвідчує усталеність стилю митця, продуктивне осмислення історико-культурного досвіду і вироблення особистісного художнього бачення. Декор – радше елемент композиції, що збагачує зміст художнього твору. Орнамент становить найхарактернішу ознаку історичних художніх стилів, своєрідний “почерк епохи”, що […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Орнаментація в українському народному мистецтві Орнаментальність (лат. ornamentum – спорядження, обладнання) – естетична якість форми. Декоративність (лат. decor – чудовий, видатний) – художня якість форми. Декоративність засвідчує усталеність стилю митця, продуктивне осмислення історико-культурного досвіду і вироблення особистісного художнього бачення. Декор – радше елемент композиції, що збагачує зміст художнього твору. Орнамент становить найхарактернішу ознаку історичних художніх стилів, своєрідний “почерк епохи”, що […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Поняття “обрядовість” 3.1. Витоки народної обрядовості 3.2. Весілля 3.3. Народний 3.4. Поховання 3.1. Витоки народної обрядовості Поняття “обрядовість”. Обряди функціонують як форма активного усвідомлення важливих подій суспільного, колективного або особистого характеру. Обрядовість розкриває внутрішній зміст подій, формує відповідні почуття, настрої, погляди, зазнаючи впливу природних чинників, видів діяльності, язичницьких і християнських вірувань. Символічно-магічна і соціальна своєрідність української народної […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Генеза української народної іграшки й особливості їі розвитку за етнографічними регіонами Писанки здавна становлять примітну групу дитячих іграшок. Писанки-іграшки сприяють вихованню у дітей почуття прекрасного. Першими іграшками були переважно копії предметів побуту і праці хліборобів. Такі іграшки розвивали у дітей навички духовно-практичного освоєння дійсності. За даними археології, дитячі іграшки з’явилися у слов’ян в епоху бронзи. При розкопках поселень IX-XI ст. виявлено різні фігурки, виготовлені з глини […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – 3.1. Витоки народної обрядовості 3.1. Витоки народної обрядовості 3.2. Весілля 3.3. Народний 3.4. Поховання 3.1. Витоки народної обрядовості Поняття “обрядовість”. Обряди функціонують як форма активного усвідомлення важливих подій суспільного, колективного або особистого характеру. Обрядовість розкриває внутрішній зміст подій, формує відповідні почуття, настрої, погляди, зазнаючи впливу природних чинників, видів діяльності, язичницьких і християнських вірувань. Символічно-магічна і соціальна своєрідність української народної […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Основні форми декоративного мистецтва в Україні Орнаментальність (лат. ornamentum – спорядження, обладнання) – естетична якість форми. Декоративність (лат. decor – чудовий, видатний) – художня якість форми. Декоративність засвідчує усталеність стилю митця, продуктивне осмислення історико-культурного досвіду і вироблення особистісного художнього бачення. Декор – радше елемент композиції, що збагачує зміст художнього твору. Орнамент становить найхарактернішу ознаку історичних художніх стилів, своєрідний “почерк епохи”, що […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Трансформація космогонічних уявлень трипільців 3.1. Витоки народної обрядовості 3.2. Весілля 3.3. Народний 3.4. Поховання 3.1. Витоки народної обрядовості Поняття “обрядовість”. Обряди функціонують як форма активного усвідомлення важливих подій суспільного, колективного або особистого характеру. Обрядовість розкриває внутрішній зміст подій, формує відповідні почуття, настрої, погляди, зазнаючи впливу природних чинників, видів діяльності, язичницьких і християнських вірувань. Символічно-магічна і соціальна своєрідність української народної […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Розділ 3. ТРАДИЦІЙНА РОДИННА ОБРЯДОВІСТЬ УКРАЇНЦІВ 3.1. Витоки народної обрядовості 3.2. Весілля 3.3. Народний 3.4. Поховання 3.1. Витоки народної обрядовості Поняття “обрядовість”. Обряди функціонують як форма активного усвідомлення важливих подій суспільного, колективного або особистого характеру. Обрядовість розкриває внутрішній зміст подій, формує відповідні почуття, настрої, погляди, зазнаючи впливу природних чинників, видів діяльності, язичницьких і християнських вірувань. Символічно-магічна і соціальна своєрідність української народної […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Петриківський розпис Глибока духовність вирізняє давнє українське народне малярство. Найпоширенішим сюжетом народних картин був “Козак Мамай” (“Козак бандурист”). Дослідники вважають, що Мамай – половецько-татарське ім’я; відомо, що мамая-ми називали давніх ідолів, яких встановлювали на вершинах курганів. Картини “Козака Мамая” радше нагадували ікони (не стільки християнські, скільки буддійські). У цьому виявилися прагнення народу канонізувати свого улюбленого героя (Войтович, […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Символіка орнаментації та кольорів писанки До поширених видів декоративно-ужиткового мистецтва східних слов’ян належить писанкарство. Образ світового яйця відомий у багатьох міфопоетичних традиціях: ведійській, єгипетській, китайській, фінській та ін. Від X-XII ст. відомі керамічні писанки з Києва, Галича, Чернігова, Волині. Розписи українських писанок містять рослинні візерунки, космогонічні мотиви, стилізовані зображення солярних і лунарних знаків, зірок, світового дерева, зображення бо-гині-праматері (“Берегиня”, “Богиня”, […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Народна картина “Козак Мамай” Глибока духовність вирізняє давнє українське народне малярство. Найпоширенішим сюжетом народних картин був “Козак Мамай” (“Козак бандурист”). Дослідники вважають, що Мамай – половецько-татарське ім’я; відомо, що мамая-ми називали давніх ідолів, яких встановлювали на вершинах курганів. Картини “Козака Мамая” радше нагадували ікони (не стільки християнські, скільки буддійські). У цьому виявилися прагнення народу канонізувати свого улюбленого героя (Войтович, […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Традиції величання (О. Потебня, М. Грушевський) У нелегких соціальних умовах тієї далекої доби Традиції величання ставали втіленням мудрості народу, яскравою формою передання нащадкам соціального і духовного досвіду. Різноманітні мотиви (дружинні та весільні) зосереджували увагу на старших дітях: синові-жениху і доньці-відданиці; можливо, такі мотиви були дещо послабленими порівняно зі старою поезією великої патріархальної родини. Вони доносять нам відгомін величань родинного дерева з […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – 3.4. Поховання У традиціях роду все взаємопов’язано: людина і природа, життя і смерть. Поховання – це звичаї, пов’язані з різними способами й обрядами захоронення. Символіка “світового дерева” у контексті міфологічної моделі світу. У слов’ян, як і багатьох інших народів, зокрема індоєвропейських, універсальна концепція світобудови втілювалася у характерному для міфологічної свідомості образі-сим-волі “Світового дерева“. Так моделювалась триєдина вертикальна […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Смисл хреста у християнстві Визначився і провідний мотив мистецтва – “Добрий пастир“, зображення юного або бородатого пастуха, який несе на плечах вівцю чи барана. Це важливий символічний образ пізньоантичного та ранньохристиянського світського й поховального мистецтва. Такий образ характерний для пластики, саркофагів, катакомбного живопису, мозаїки, мистецтва малих форм. Відповідно до новозавітних пастирських аналогій, у “Доброму пастирі” вбачається зображення Христа. Раннє […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – 3.2. Весілля Правові засади і норми регулювання шлюбних відносин в Русі-Україні. Весільна обрядовість – органічна складова частина системи родинно-господарського життя. У слов’ян, як і в інших народів, шлюбні відносини регулювались за допомогою права. Спочатку було право звичаєве, усне. Звичаї виникли у процесі співжиття первісних людей, увійшли в їх побут, свідомість, регулювали поведінку. На стадії патріархату суспільне становище […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Функції духовних цінностей Національна культура виявляється через форми духовного життя: релігію, художню творчість, народне мистецтво, традиції та ін. Духовні цінності – це продукти духовної діяльності, вартість яких не зменшується і не зникає внаслідок їх споживання (Л. Шкляр, 1997). Виділяються життєво важливі функції духовних цінностей, властиві історії кожного народу, – консолідуюча, інтегративна, комунікативна, естетична, морально-етична, символічна. їх виникнення пов’язується […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – “Добрий пастир” – провідний мотив ранньохристиянського мистецтва Визначився і провідний мотив мистецтва – “Добрий пастир“, зображення юного або бородатого пастуха, який несе на плечах вівцю чи барана. Це важливий символічний образ пізньоантичного та ранньохристиянського світського й поховального мистецтва. Такий образ характерний для пластики, саркофагів, катакомбного живопису, мозаїки, мистецтва малих форм. Відповідно до новозавітних пастирських аналогій, у “Доброму пастирі” вбачається зображення Христа. Раннє […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Цінності демократії, свободи, культури, мистецтва та соціалізація особистості Непересічне значення для соціалізації особистості мають Цінності демократії і свободи, культури і мистецтва. Велика увага приділяється позитивній свободі, з якою пов’язана творча самореалізація особистості. У філософському контексті творчість і свобода взаємо-обумовлені. Згідно з висновками М. Бердяєва, філософія – це самостійна галузь культури і мистецтво пізнання через творчість ідей; творчість невідривна від свободи; з необхідності постає […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Історичні складники української культури Історичний розвиток української культури відбувається у діалогічній взаємодії з культурами Заходу, Півдня, Північного Сходу. В розвитку української культури дослідники виділяють такі складники: доіндоєвропейські, індоєвропейські, праслов’янські, україно-балканські, іранські, алтайські, античні, германські, візантійські, західноєвропейські. Перші шість (доіндоєвропейські, індоєвропейські, праслов’янські, україно-балканські, іранські, алтайські), вважаються основою української культури, а інші чотири (античні, германські, візантійські, західноєвропейські) радше характеризують історичні епохи, […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Вертепна вистава Вертепна вистава виразно поділяється на дві частини: релігійну та світську (трагічну і комічну). Це виявляє зв’язок з колишньою академічною виставою, що складалася з серйозної частини й інтермедій. Розігрувалась вертепна вистава у гарно оздобленому з дерева або картону двоповерховому будиночку (скриньці завбільшки 1,5 х 1.5 х 0,5 м), який носили колядники. Драматичну основу вертепу становить легенда […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Дім як духовне осердя української культури У структурованому соціумі вбачаються, принаймні, дві абстрактно можливі стратегії життєвої поведінки людини: перманентна соціальна міграція за стратами соціуму і стратифікаційна стабільність, принципова відмова від соціальних пересувань. Проте за наявності обох стратегій найнеоб-хіднішою для людини є особливо унікальна локалізація у світі – це “локус Домівки”, трактований як “локус в-домі буттям” (Попов, 1997, с. 76). Дім як […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Символіка “світового дерева” у контексті міфологічної моделі світу У традиціях роду все взаємопов’язано: людина і природа, життя і смерть. Поховання – це звичаї, пов’язані з різними способами й обрядами захоронення. Символіка “світового дерева” у контексті міфологічної моделі світу. У слов’ян, як і багатьох інших народів, зокрема індоєвропейських, універсальна концепція світобудови втілювалася у характерному для міфологічної свідомості образі-сим-волі “Світового дерева“. Так моделювалась триєдина вертикальна […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Поняття “метод” Актуальність дослідження родоводу зумовлена потребами духовного діалогу поколінь, грунтовного пізнання національного культурно-історичного процесу як складової частини буття людства. Функціонування національної культури на рівні родинного середовища, де відбувається безпосереднє спілкування поколінь, має глибоке світоглядно-ціннісне, пізнавальне і виховне значення. Вислів “вести рід (початок) від кого, з кого” тлумачиться у значенні “бути нащадком кого-небудь, походити від когось” (Фразеологічний […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – ПІСЛЯМОВА “Рід відходить і рід приходить, а земля зостається навік”, – наголошує книга “Екклесіаст”. Досвід предків становить необхідне духовне і моральне підгрунтя соціалізації поколінь, національного виховання в родині. Український філософ Григорій Сковорода зазначав, що “тілесним не нап’ється дух”. Віддаючи належне духовним здобуткам інших народів, він наголошував на першочерговому пізнанні традицій національної культури, розвитку освіти рідною мовою, […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Використана література Вступ Діалог культур: Україна в звичаях і традиціях: Родо-знавство: Наук.-метод. зб. / Автор наук, проекту С. О. Черепанова. Передмова проф. В. Г. Скотного. – Дрогобич, 2003. – Вип. 1. Черепанова С. Родовід – духовний діалог поколінь. – Л., 1998. Черепанова С. Людина культури у творчому синтезі філософії освіти та мистецтва: перспективи XXI століття // Гуманітарні […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Стратегії життєвої поведінки у структурованому соціумі У структурованому соціумі вбачаються, принаймні, дві абстрактно можливі стратегії життєвої поведінки людини: перманентна соціальна міграція за стратами соціуму і стратифікаційна стабільність, принципова відмова від соціальних пересувань. Проте за наявності обох стратегій найнеоб-хіднішою для людини є особливо унікальна локалізація у світі – це “локус Домівки”, трактований як “локус в-домі буттям” (Попов, 1997, с. 76). Дім як […]...
- Історія України – Пасічник М. С. – Народне пластичне мистецтво Українське народне образотворче мистецтво – одна з органічних складових національної культури, в якій стійко зберігається етнічна специфіка. У різноманітних формах народного образотворчого мистецтва – вишивках, прикрасах, розписах тощо – втілено світоглядні ідеї та естетичні смаки народу, його повсякденний потяг до прекрасного. Пов’язане з ужитковими потребами, залежне від особливостей технології, матеріалу та знарядь праці, народне мистецтво […]...
- Спеціальні та галузеві соціології – Пилипенко В. Є – Народне мистецтво як предмет зацікавлень соціологів Зміни в соціально-політичному житті сучасної України зумовили нові умови функціонування художньої культури. Роль, яку вона донедавна відігравала в нашому суспільстві, суттєво змінилася. Змінилось і те місце у системі суспільно значущих цінностей, яке ще донедавна посідала художня культура, внаслідок чого фактично втрачено інтерес до мистецтва як інструмента державної ідеології. Так, сьогоднішній митець, звільнившись від втручання чиновників […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Весняний цикл обрядовості Вертепна вистава виразно поділяється на дві частини: релігійну та світську (трагічну і комічну). Це виявляє зв’язок з колишньою академічною виставою, що складалася з серйозної частини й інтермедій. Розігрувалась вертепна вистава у гарно оздобленому з дерева або картону двоповерховому будиночку (скриньці завбільшки 1,5 х 1.5 х 0,5 м), який носили колядники. Драматичну основу вертепу становить легенда […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Символіка сонця-колеса в обрядовості Купала Ритуальні вогнища у дні весняного рівнодення і літнього сонцестояння характерні для всіх європейських народів, що засвідчує укоріненість цього загального індоєвропейського елемента обрядовості. Своєрідні елементи театралізації характеризують свято Купала. Це одне з найпоширеніших народних свят в українській обрядовості. Купала вважають давньоукраїнським богом врожайності й добробуту. Купальська обрядовість пов’язана з переходом природи у нову якість (квітування, тужавіння […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Походження української сім’ї (М. Грушевський) Важливу наукову проблему становить походження сім’ї загалом і української зокрема. Відповідно до концепції історичного походження сім’ї, викладену Ф. Енгельсом, у період дикунства був утворений груповий шлюб, в епоху варварства – парна сім’я, з настанням цивілізації – моногамна сім’я. М. Грушевський у працях “Історія України-Руси” і “Початки громадянства (генетична соціологія)” проаналізував наукові джерела стосовно походження сім’ї, […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – 5.2. Методи дослідження Родоводу Актуальність дослідження родоводу зумовлена потребами духовного діалогу поколінь, грунтовного пізнання національного культурно-історичного процесу як складової частини буття людства. Функціонування національної культури на рівні родинного середовища, де відбувається безпосереднє спілкування поколінь, має глибоке світоглядно-ціннісне, пізнавальне і виховне значення. Вислів “вести рід (початок) від кого, з кого” тлумачиться у значенні “бути нащадком кого-небудь, походити від когось” (Фразеологічний […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Композиція Збруцького ідола (Б. Рибаков) Цікаве тлумачення композиції Збруцького ідола запропонував В. Рибаков. На його думку, тут зображено, принаймні, чотири давньослов’янські божества: Мокош, Перун, Лада, Дажбог. У центрі, на головній лицьовій стороні чотиригранного ідола, зображена Мокош – “Мати врожаю” (вона тримає ріг достатку); справа від неї – Лада, покровителька дівчат і жінок, богиня весни, кохання, шлюбу, сімейного життя (символом чого […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Обмеженість міфологічної та міграційної теорій казки (М. Грушевський, В. Пропп) Непересічний внесок у наукове дослідження казки зробив М. Грушевський. Вчений грунтовно проаналізував міфологічну, міграційну, історичну, антропологічну теорії у світовому та європейському казкознавстві, їх побутування в Україні (Грушевський, 1993, с. 330-368). Відповідно до новішої української літературної термінології М. Грушевський поділяв визначення казки як оповідання фантастичного, без виразної моралізуючої цілі (за І. Франком), зазначав відмінність казки від […]...
- Філософія родознавства – Черепанова С. О. – Програма родознавчих досліджень. Педагогічний досвід Суб’єкт-суб’єктні відносини реалізуються у діалогічних формах педагогічної взаємодії. Це: – співтворчість суб’єктів навчально-виховного процесу в системі “педагог – студент”; – пріоритети особистісно орієнтованого, культуровідпо-відного (національна культура) і полікультурного (світова культура) навчання; – заохочення і підтримка ініціативи студентів у виконанні родознавчих досліджень; – консультації для студентів та їхніх батьків з метою залучення останніх до науково-пошукової діяльності […]...